48. Акти застосування права: поняття, ознаки, види. Правозастосовча техніка.

А́кт застосува́ння пра́ва (або Індивідуально-правовий акт, Правозастосовний акт, Акт правозастосування, Акт індивідуальної дії) — це правовий акт компетентного органу або посадової особи, виданий на підставі юридичних фактів і норм права, що визначає права, обов'язки або міру юридичної відповідальності конкретних осіб^[1].

Акти застосування права повинні відповідати вимогам обґрунтованості, законностіта доцільності.

Постанова Верховної Ради України, наказ про звільнення, вирок суду, постанова санепідемстанції про накладення штрафу, обвинувальний висновок, винесення попередження в усній формі — усі ці речі об'єднуються поняттям «акт застосування права».

Ознаки:

Правозастосовні акти мають ряд особливостей.

Вони видаються компетентними органами чи посадовими особами. Як правило, це державні органи або їх посадові особи. З цього випливає державно-владний характер актів застосування права. Проте державно-владні повноваження часто здійснюють недержавні організації, наприклад, органи та посадові особи місцевого самоврядування.

Акти застосування права строго індивідуальні, тобто адресовані поіменно конкретним особам. Цим вони відрізняються від нормативних актів, які мають загальний характер.

Такі акти спрямовані на реалізацію вимог юридичних норм, бо конкретизують загальні розпорядження норм права стосовно конкретних ситуацій та осіб, офіційно фіксують їх суб'єктивні права, обов'язки або ступінь юридичної відповідальності, тобто виконують функцію індивідуального регулювання.

Реалізація актів застосування права забезпечується державним примусом. При цьому акт застосування права — це документ, який є безпосередньою підставою для застосування державних примусових заходів.

Позиція Київського апеляційного адміністративного суду: «Сам по собі той факт, що конкретний акт зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян, не свідчить про його нормативно-правовий характер, оскільки будь-який акт, як нормативно-правовий, так і акт індивідуальної дії, є джерелом прав та обов'язків і, відповідно, зачіпає права, свободи й законні інтереси особи, групи осіб або невизначеного кола осіб»[2].

Класифікація[ред. • ред. код]

Акти застосування права поділяються за наступними ознаками:

за суб'єктами їх видання;

за характером на:

регулятивні;

охоронні;

за значенням на:

основні;

допоміжні;

за формою на:

письмові;

усні;

у формі резолюції.

Правозастосовна техніка - вид юридичної техніки, що визначає специфіку юридично-технічної будови актів правозастосування за допомогою уніфікованих правил і прийомів розгляду юридичних справ (тактики і методики, доказів і доведення), набору сучасних технічних засобів (у тому числі комп'ютерної техніки), стандартів діловодства та спрямована на забезпечення законності і обґрунтованості винесених юридичних рішень.

Ознаки правозастосовної техніки:

1) є комплексом уніфікованих правил і прийомів розгляду юридичних справ (тактики і методики, доказів і доведення), що є похідними і залежними від нормотворчої техніки;

2) визначається компетенцією суб'єктів правозастосування щодо використання цих правил і прийомів, забезпечення процесу індивідуалізації та конкретизації нормативних положень; уміння обирати оптимальну композицію (будову) правозастосовного акта;

3) передбачає наявність у правозастосувача сучасних технічних засобів (у тому числі комп'ютерної техніки), а також його володіння стандартами діловодства;

4) виключає помилки при складанні правозастосовних актів, оскільки кожна помилка позначається на долі людини (підсудного, підслідного, підозрюваного чи просто клієнта);

5) забезпечується різноманітними організаційними і нормативно-правовими засобами;

6) відображає особливості процесу правозастосування;

7) впливає на дієвість правового регулювання, на створення умов для реалізації суб'єктами прав і обов'язків, їх правового статусу.

Завдання правозастосовної техніки: формування єдиної системи організації підготовки правозастосовних актів; розроблення правил створення конкретних видів правозастосовних актів; повне якісне та оптимальне перетворення акта-волевиявлення на акт-документ; передбачення можливих колізій та прогалин; прогнозування наслідків правозастосування.

Види правозастосовної техніки: слідча, прокурорська, нотаріальна, адвокатська та ін