33) Клична форма іменників

Кличний відмінок мають усі іменники першої, другої та третьої відмін в однині. У множині форма кличного відмінка збігається з формою називного відмінка: сестри, брати, але для деяких слів також продовжує існувати архаїчна форма із закінченням -ове:сестрове, братове (зараз переважно вживаються у поетичному та урочистому мовленні, як-от у вірші Івана Драча «Німі братове дерева»). Серед таких слів єдиним загальновживаним та нормативним є звертання «панове» (варіант кличного відмінку від «пани»). Рідше утворюється він від іменників третьої відміни, бо це здебільшого назви предметів, понять, до яких ніхто не звертається, хоч і тут існує ця форма (переважно в поезії) із закінченням -е: вісте, змінносте, ноче, смерте. Як правило, обидва слова мають форму кличного відмінка у таких звертаннях, як друже Іване, Василю Миколайовичу, пане офіцере (але можна і пане офіцер)^[1].

I відміна

У кличному відмінку однини іменників першої відміни треба вживати закінчення -о, -е (-є), -ю.

• Тверда група має закінчення -о: дружино, перемого, сестро;

• М’яка група має закінчення -е: воле, земле, Катре, Ілле, Насте, а після голосного та апострофа - закінчення -є:Надіє, мріє, Маріє, редакціє, сім’є;

• Мішана група має закінчення -е: теще, душе, площе;

• Деякі іменники цієї відміни з основою на м’який приголосний зі значенням пестливості мають закінчення -ю: бабусю,доню, матусю (хоча слово «мати» належить до ІІІ відміни, але «матуся» - до І відміни), Олю, Олюню, Настусю (але Насте).

II відміна

Іменники другої відміни утворюють кличний відмінок за допомогою закінчень -у, -ю, -е.

• Тверда група має закінчення:

  • -е для більшості безсуфіксних іменників: друже, Петре, Максиме, Києве, Львове, козаче, вовче (для цього типу відмінювання також характерне чергування г, к, х//ж, ч, ш);

  • -у: (1) якщо іменник містить суфікс на -к-, зокрема -ик, -ок,-ко: батьку, синку, критику, супутнику (крімпарубок - парубче), (2) якщо це власні імена іноземного походження з основою на г, ґ, к, х: Людвіґу, Фрідріху, Рюрику; а також іменники: ді́ду, та́ту, си́ну.

  • іменник Олег має дві форми: Олегу, Олеже.

• М’яка група має закінчення:

  • -ю для більшості іменників: Андрію, Василю, Віталію,Грицю, Юрію, краю, розмаю, ясеню, бійцю, знавцю, царю,кобзарю;

  • -е для деяких іменників, що закінчуються на -ець (з характерним чергуванням): женче (від жнець), кравче (відкравець), шевче (від швець), хлопче, молодче (але бійцю, борцю, знавцю, добровольцю, а також як прізвища -Жнецю, Кравцю, Швецю);

  • іменник Ігор, хоч і належить до м’якої групи ІІ відміни, але нормативно за правилами правопису має формуІгоре^[2], хоча в мовознавчій літературі зустрічається також Ігорю^[3].

  • для іменників середнього роду на -е кличний відмінок тотожний називному.

• Мішана група має закінчення:

  • -е (для власних назв з основою на шиплячий та загальних з основою на -ж, -р): пісняре, газетяре, стороже,тесляре, Дороше, Довбуше;

  • -у (для деяких іменників мішаної групи з основою на шиплячий, крім -ж, -р): слухачу, керманичу, викладачу,читачу, товаришу.

III відміна

Іменники цієї відміни утворюють кличний відмінок за допомогою закінчення

• -е: ві́сте, любо́ве, но́че, ра́досте, сме́рте;

• -и: мати.

IV відміна

Кличний відмінок однини збігається з називним та знахіднимвідмінками. Іменники четвертої відміни мають закінчення

• -я (після шиплячого — -а): галченя́, гуся́, дитя́, ім’я́,козеня́, пле́м’я; коліща́, курча́, лоша́.