2.Технологічна схема одержання гранфосу.
Технологічна схема виробництва гранфосу наведена на рис. 4.1. Фосфорит з бурта 1 грейферним краном 2 подається через приймальний бункер на стрічковий конвеєр 3, а потім у бункер 4, розміщений над вузлом дозування 5.
Рисунок 4.1. Технологічна схема виробництва фосфатного добрива гранфос:
1 - фосфорит; 2 - грейферний кран; 3 - стрічковий конвеєр; 4 - бункер; 5 - дозатор; 6 - бак пластифікатора; 7 - насос; 8 - змішувач; 9 - гранулятор; 10 - сушильний барабан; 11 - топка; 12 - елеватор; 13 - грохот; 14 - дробарка
Далі фосфорит дозується у змішувач 8. Розчин пластифікатора з бака 6 насосом 7 подається у необхідній кількості у змішувач 8. Одночасно у змішувач подаються зі стадії класифікацій дрібні частинки гранфосу (як ретур). Волога сировинна суміш зі змішувача надходить у гранулятор барабанного типу 9. При грануляції утворюються достатньо міцні сирі гранули, які надходять далі до сушильного барабану 10.Прямотечію відносно грануляту в сушильний барабан з топки 11 надходять топкові гази з температурою до 823 К (550ºС). Висушений гранулят з сушарки 10 спрямовується на елеватор 12 і з його допомогою - у вузол класифікації 13. Товарна фракція гранфосу у вигляді гранул подається на конвеєр 15 і направляється на склад готової продукції. Гранули, розмір яких перевищує 4 мм, з грохоту через дробарку 14 подаються на елеватор 12, себто некондиційний продукт класифікації проходить стадію повторної класифікації. Дрібні частинки гранфосу, розмір яких менше 1 мм, і пил системи сухого очищення відпрацьованих топкових газів системою транспортування спрямовуються у змішувач 8.
При переробці фосфоритів на гранфос температурні умови сушіння такі, що ретроградації діючих форм Р2О5 не відбувається.
Проста технологія дозволяє організувати виробництво гранфосу, використовуючи обладнання цеху гранулювання простого суперфосфату.
3.Споживчі елементи, які необхідні рослинам та тваринам.
Склад рослин налічує більше 70 хімічних елементів. Встановлено, що 30 з них - основні елементи, що входять до складу простих речовин, необхідних для життєдіяльності рослин. 16 елементів - є абсолютно необхідними: вуглець, оксиген, гідроген, азот - органогени; фосфор, калій, кальцій, магній і сірка - зольні елементи; бор, молібден, мідь (купрум), цинк, кобальт, ферум, манган - мікроелементи. Заміна одного на інший неможлива, оскільки кожний виконує свою функцію в рослині. Всі ці елементи (окрім вуглецю, оксигену і гідрогену) рослини одержують з ґрунту. В агрохімічній практиці відомо й застосування бактеріальних "добрив" (фосфобактерина та ін.), з якими у ґрунт не вноситься ніяких поживних речовин, але вони підсилюють мобілізацію поживних речовин, наприклад, фосфору з гумусу ґрунтів за рахунок конверсії нерозчинних фосфатних сполук у форми, що засвоюються рослинами.
Для забезпечення сільського господарства азотно-фосфорними добривами перспективними є технології, що побудовані на основі фосфатної сировини, яка знаходиться в Україні. Переробка збіднених апатитів та фосфоритів (Стремигородське, Новополтавське, Ново-Амвросіївське родовища) зі вмістом Р2О5 (3 — 10 мас. %) та кремнієвих сполук SiO2 (30 — 40 мас. %) ускладнено при використанні методів кислотного розкладення. Актуальність збереження балансу живильних елементів у ґрунті робить необхідним залучення у виробництво мінеральних добрив фосфорних руд для отримання не тільки основного поживного компоненту фосфору, але й низки додаткових, таких як кальцій, калій, магній, залізо та інші. Застосування нітратної кислоти для розкладення збідненої сировини дозволяє використовувати не тільки її хімічну активність, але і аніон, з яким у добриво вводиться живильний компонент, крім того домішки типу R2О3 менш розчиняються і виводяться зі шламом.
До складу рослинних і тваринних організмів входять десятки хімічних елементів. Ті з них, які втримуються в організмах і в ґрунті в кількостях, не перевищуючих тисячних часток відсотка (розраховуючи на суху речовину), називають мікроелементами (ультрамікроелементи - це мікроелементи, що втримуються в зовсім малих кількостях - менше стотисячних часток відсотка). Мінеральні добрива, що дієвою речовиною яких є мікроелементи, називають мікродобривами. Вони необхідні для нормального розвитку рослин.
Для чотирнадцяти мікроелементів установлене їх життєво важливе значення. До них ставляться: В, Mn, Cu, Zn, Co, Mo, Fe і деякі інші. Вони входять до складу ферментів, вітамінів, гормонів, пігментів і інших сполук, що впливають на життєві функції. Впливаючи на біохімічні перетворення, вони роблять дію на багато фізіологічних функцій у рослинних організмах, здійснювані через ферментні системи. Мікроелементи активізують різні ферменти, що є каталізаторами біохімічних процесів. Наприклад, вони впливають на вуглеводний обмін, підсилюють використання світла в процесі фотосинтезу, прискорюють синтез білків. Під впливом окремих мікроелементів можуть підсилюватися ті або інші корисні властивості рослини: посухостійкість, морозовитривалість, прискорення розвитку й дозрівання насіння, опірність хворобам і ін. Нестача мікроелементів обумовлює порушення в обміні речовин і приводить до захворювань рослин і тварин. Так, нестача бору зменшує стійкість озимої пшениці, льону й цукрового буряка до захворювань, нестача марганцю знижує інтенсивність фотосинтезу, молібденове голодування викликає нагромадження нітратів у листах і зниження змісту білка, дефіцит заліза - хлороз листів і т.д.
Однак до шкідливих наслідків може привести й надлишок мікроелементів. Тому при використанні мікродобрив необхідно враховувати зміст даних мікроелементів у ґрунті й потребі в них рослин.
Деякі мікроелементи необхідні для здійснення життєвих функцій всіх рослин, інші ж потрібні для окремих видів, причому роль багатьох мікроелементів, що входять до складу рослин, поки ще не з'ясована.
В Україні й в інших країнах застосування мікродобрив для підвищення врожаїв у сільському господарстві безупинно розширюється. Як мікродобрива використовують утримуючі мікроелементи природні копалини (мінерали), деякі промислові відходи, технічні солі й сполуки, що виготовляються спеціально, і суміші, наприклад, внутрікомплексні сполуки (хелати), фріти (склоподібні або металоподібні гранули, одержувані з розплавлених твердих сумішей) і ін. Їх застосовують як шляхом передпосівного внесення в ґрунт (звичайно у вигляді компонентів основних добрив), так і для некореневої підгодівлі (обприскуванням і обпилюванням), а також для обробки насіння.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 6_____
1.Виробництво добрив з мікроелементами для захищеного ґрунту. Овочівництво захищеного ґрунту є великою індустріальною галуззю сільського господарства. З кожним роком процес виробництва продуктів у теплицях удосконалюється й частка овочів, вироблених у захищеному ґрунті, збільшується, що дозволяє практично в продовж всього року постачати населенню цю продукцію. Виробництво овочів у теплицях має свої особливості в порівнянні з вирощуванням їх у відкритому ґрунті.
У теплицях протягом року вирощують кілька врожаїв різних культур на ґрунті, що використовують без заміни протягом 5-10 років. Система застосування добрив у теплицях включає основне внесення добрив у ґрунт перед посадкою культури й регулярні підгодівлі рослин протягом вегетації. Ця система передбачає підтримку оптимального рівня й співвідношення між елементами харчування відповідно до біологічних особливостей вирощуваної культури в різні періоди її розвитку. При цьому дози внесених добрив не повинні бути високими, тому що це може привести до підвищення концентрації солей у ґрунтовому розчині, що негативно впливає на розвиток рослин. Недотримання правил застосування мінеральних добрив приводить до засолення ґрунтів і необхідності їхньої частої заміни або промивання. На цей показник впливає величина баластових домішок у добривах: хлору, натрію, фтору й ін. Ці сполуки підвищують концентрації солей у ґрунтовому розчині й затримують надходження живильних елементів у рослини.
Мінеральні добрива, застосовувані в овочівництві захищеного ґрунту, повинні бути висококонцентрованими, безбаластними й не повинні містити сполук, які не використовуються рослинами.
За рубежем овочівництво захищеного ґрунту одержало широке поширення. У Японії в теплицях роблять 47 % овочів від валового виробництва їх у країні, в Італії - біля 49%, у ФРН —28— 30%. Для харчування рослин, вирощуваних на захищеному ґрунті, у різних країнах виробляється велика кількість марок добрив з мікроелементами. Однак співвідношення живильних елементів у цих добривах незначно відрізняються друг від друга. Для розширення асортиментів до типових добрив додають карбамід, або кальцієву або калієву селітру, або гідрофосфат амонію.