2.2. Інформаційно-аналітичне забезпечення процесу вироблення, прийняття і реалізації зовнішньополітичних рішень

У сфері міжнародно-політичних досліджень поняття «інформація» має подвійне значення: по-перше, це сукупність повідомлень про актуальні події внутрішнього й міжнародного життя, які поширюють засоби масової комунікації; по-друге, це продукт наукової діяльності, результат виробляння нового знання шляхом вивчення певної сукупності вихідних даних. Інформаційна робота в рамках виконання прикладних проектів з міжнародно-політичної проблематики обумовлена низкою правил, які, з одного боку, досить очевидні, але з іншого – дуже рідко являють собою якийсь упорядкований комплекс. Водночас методологічна культура й коректність наукової праці передбачають наявність саме такого типу знання аналітика про досліджувані події. Методична рефлексія щодо різних видів інформаційних даних, їх джерел і способів використання в сфері аналізу й прогнозування зовнішньої політики особливо актуальна у зв’язку зі зростанням ролі нових інформаційних технологій.

Значимість інформаційного підходу для міжнародно-політичних досліджень полягає насамперед у тому, що він акцентує увагу на зв’язку інформації, на яку спираються дослідники, із загальнонауковим поняттям відтворення, а отже, передбачає дотримання універсальних правил збирання й обробки необхідних відомостей (даних).

Принципове значення для політичного аналізу має збирання й постійне уточнення вхідної інформації. Для вироблення професійної поради, вибору відповідних технологій виконання завдання інформація повинна відповідати таким вимогам:

• необхідність, тобто її відповідність характеру розв’язуваної проблеми;

• мінімальна достатність для повноцінного розгляду проблеми;

• надійність, тобто достовірність;

• своєчасність, тобто надання інформації в потрібний час і в потрібному місці.

При цьому необхідно прагнути до того, щоб інформація вичерпно задовольняла потреби аналітика у відомостях про конкретну ситуацію. Вона повинна передбачати й відтворюваність результатів аналізу, можливість їх перевірки.

Крім того, якість інформаційних даних визначає низка стандартних умов. Дані повинні бути різноманітні, змістовні й конкретні. Це означає, що вони:

- стосуються різних аспектів спостереження;

- виключають відомості, які не стосуються суті досліджуваного питання;

- чітко фіксують предметні характеристики.

Немаловажну роль відіграє ступінь актуальності даних і їх атрибутивності до офіційного джерела, а також те, чи вводять ці дані в науковий інформаційний обіг уперше, чи вони вже фігурували в інших проектах. У контексті визначення структури й типології інформаційних даних особливу роль відіграють розходження первинної й вторинної інформації, які передбачають різні способи одержання даних. Наприклад, дані, отримані у вигляді інтерв’ю, документальних записів про події, контент-аналізу преси, відносять до категорії первинних даних, які збирає автор дос-лідження. Вторинні дані, як і вторинна інформація, отримують переважно з робіт інших авторів або опитувань експертів. Але часто автор дослідження самостійно здійснює обробку первинних даних для того, щоб надалі оперувати узагальненими й упорядкованими характеристиками.

Первинні й вторинні дані, які безпосередньо зібрані для цілей конкретного проекту і відрізняються високим ступенем предметності, – ідеальна умова для аналітичної роботи. Однак більша частина доступних відомостей лише непрямо стосується проведеного на їх основі дослідження. У зв’язку з цим будь-які фактологічні відомості в разі використання в рамках прикладного проекту мають проходити додаткову обробку. Такі відомості можуть виступати в найрізноманітніших формах, але звичайно значна їх частина об’єднана у великі спеціальні групи, які прийнято називати зведеними даними. Існує кілька основних типів зведених даних з різним ступенем валідності для аналітичних висновків: дані перепису населення; статистичні відомості; матеріали тематичних публікацій; подієва інформація; експертні оцінки. Їх групування за рівнем вірогідності інформації є умовним, так само як і можливість віднесення результатів перепису населення до категорії первинних даних. Ідеться скоріше про статус офіційних і неофіційних матеріалів. Однак дослідник завжди відповідає за якість інформації, з якою він працює, і саме він робить вибір на користь зведених даних з того чи іншого джерела.

Аналітичні можливості зведених даних можуть зростати за рахунок поєднання, перетворення або стандартизації вміщуваних відомостей. Така обробка неминуча в процесі проведення будь-яких видів аналітичних порівнянь. Стандартизація звичайно полягає у визначенні одиниці виміру. Іноді стандартизація зведених даних передбачає обчислення певного коефіцієнта, або рівня значимості, наприклад, рівня природного приросту населення. Технічна сторона операцій з перетворення й стандартизації даних найчастіше пов’язана із застосуванням найпростіших арифметичних розрахунків і статистичних процедур. Що ж до дій з поєднання різних типів даних, то тут ідеться вже про елементи прикладного моделювання. У будь-якому випадку робота зі зведеними даними передбачає високу виконавську дисципліну й творче ставлення до праці.

Разом з тим не слід забувати, що, оскільки основу процесу пізнання становить суспільна практика, джерелом інформації, а отже, і предметом аналізу даних слугують не тільки спеціальні дослідницькі матеріали, але й усі види активної діяльності людей у суспільній сфері. Саме тому особисті спостереження або оцінки можуть органічно вписуватися в інформаційне забезпечення аналітичного процесу.

Теоретична й емпірична інформація про політику, а також індивідуальні й колективні уявлення про неї незмінно виступають як основний вихідний матеріал аналітичного проекту й у той же час із формальної точки зору є його кінцевим продуктом. Вони забезпечують надходження необхідних для виконання дослідницьких завдань даних, а після завершення аналітичних процедур опосередковують результати дослідження, у тому числі їх практичне застосування. Однак зміст інформаційного забезпечення політичного аналізу не слід розглядати занадто спрощено. Рух інформаційного потоку аж ніяк не являє собою «замкнений контур», на нього постійно впливають як характеристики самих даних, так й особистісні якості виконавця аналітичного проекту.

Алгоритм включення інформації й знання про політику в структуру аналізу й прогнозування зовнішньої політики складається з трьох етапів.

Першим етапом інформаційно-аналітичної роботи є визначення предмета й мети аналізу й прогнозування зовнішньої політики, що дозволяє розпочати збирання вихідної інформації. У цьому плані доцільно приділити увагу якомога ширшому колу публікацій, у тому числі в академічних виданнях, історичній літературі, статистичних та інших довідниках, поспілкуватися з фахівцями й оцінити наявні документи. Однак об’єктивно перша фаза підготовки інформаційного забезпечення аналі-тичного проекту не може займати багато часу й завершується вибором спектра джерел даних, на які буде спиратися аналітична розробка. Їх визначають згідно з критеріями відповідності завданням дослідження, а також наявними ресурсами для вивчення й обробки змісту. Під час відбору публікацій необхідно розрізняти також матеріали загального характеру й спеціалізовані джерела, такі як статистичні збірники або довідкова література.

Після визначення інформаційних джерел починається створення основного інформаційного масиву, тобто процес збирання й нагромадження конкретної інформації. При цьому доцільно спочатку здійснити якісну класифікацію основних елементів інформаційного масиву. Інформація, яку включають до інформаційного масиву прикладного аналітичного дослідження, може бути первинною або вторинною (про це вже йшлося). У першому випадку інформація являє собою слабко впорядкований набір фактів, у другому – результат певного логічного осмислення з боку безпосередніх учасників подій або зовнішніх спостерігачів. У кожного з цих видів інформації є свої переваги й недоліки з огляду на перспективи прикладного використання. Збирання первинної інформації – завжди дуже трудомісткий процес, хоча й дає можливість включити в розробку цікавий та оригінальний матеріал. Добір вторинної інформації займає дещо менше часу, оскільки вона вже пройшла певну систематизацію, але спираючись тільки на неї, дослідник ризикує опинитися в полоні раніше сформованих уявлень.

Існує й інший підхід до класифікації інформації, який використовують під час вивчення політики. У руслі цього підходу її розрізняють за змістом на такі типи: опис політичних фактів; пояснення того, як і чому в політиці відбуваються певні події; ціннісні судження (або приписи) про те, що має відбутися у світі політики.

Перевагу тому чи іншому варіанту класифікації елементів інформаційного масиву зазвичай віддає дослідник.

Залежно від важливості та специфіки виконуваних аналітичних завдань збирання даних може здійснюватись у пакетному, фокусному та постійному (моніто-ринговому) режимах. Фокусний режим передбачає збирання даних окремо по кожному аналітичному завданню. Якщо триває паралельна робота над кількома завданнями, що потребують для свого виконання одних і тих самих інформаційних джерел, то потрібно збирати дані по всіх цих завданнях, тобто працювати в пакетному режимі. Найбільший обсяг даних можна отримати в режимі моніторингу, який передбачає відстеження інформації через певні джерела та її первинну обробку. Водночас здійснення моніторингу пов’язане з великими витратами, тому цей режим ефективний для збирання даних тільки про найпріоритетніші, постійно діючі чинники зовнішнього середовища або в умовах кризової ситуації, коли потрібно відстежувати всі більш-менш значущі події.

Можна виділити два види моніторингу інформації в інтересах політичної аналітики:

1) контроль проблематики, що проводиться як моніторинг проблеми або діяльності осіб, які займаються певною проблемою. Перевагою такого методу є повне відстеження динаміки змін обстановки, а та­кож опрацювання великих інформаційних ресурсів;

2) тотальний контроль, що являє собою більш повне відстеження інформації. Це збільшує ймовірність отримання більш повної та важливої інформації, але разом з тим підвищує й рівень «інформаційного шуму», тобто до аналітика надходить інформація, яка не становить інтересу, а можливо, і не стосується тематики відстеження. У процесі тотального контролю проблема не вивчається глибоко через великий обсяг отриманої інформації.

Звичайно, вибір способу відстеження інформації залежить від їх обсягу та самої проблеми. Якщо, наприклад, перед дослідником постає завдання проаналізувати проблему антидемпінгу, то більш доцільно використовувати контроль проблематики, оскільки лише він може сконцентрувати увагу на пошуку інформації в специфічних виданнях. У випадку аналізу інтенсифікації регіонального аспекту політичного процесу необхідно провести тотальний контроль усіх провідних засобів масової інформації, заяв офіційних представників уряду, політичних партій, фракцій та неурядових організацій, опублікованих поглядів політологів та експертів.

З методичної точки зору створення інформаційного масиву передбачає забезпечення вірогідності, надійності й новизни відібраних даних. Застосування трьох зазначених критеріїв є необхідна умова адекватності кінцевих висновків, які можна одержати на основі подальшого аналізу. Ступінь новизни відібраних даних, як правило, визначають ситуативно. Що ж до надійності й вірогідності, то їх забезпечують завдяки, по-перше, дотриманню певних правил під час розробки критеріїв пошуку, по-друге, шляхом фіксації даних. У сучасних умовах інформаційні масиви можуть створюватися як у результаті поетапної підготовки інформації в рамках конкретного проекту, так і шляхом звернення до вже наявних і доступних банків даних.

Банк даних відрізняється від звичайного інформаційного масиву не тільки тим, що подається в електронному вигляді, але й функціональними особливостями. Створюючи спеціалізовані банки даних, як правило, передбачають виконання ними двох цільових функцій: інформаційно-пошукової й інформаційно-логічної. Інформаційно-пошукова функція реалізується під час розгляду питань, пов’язаних зі значеннєвим змістом даних, незалежно від способів їх репрезентації в пам’яті системи. На етапі проектування цієї функції виділяють частину реального світу, що визначає інформаційні потреби системи, тобто її предметну область. У зв’язку з цим вирішують питання: про які явища реального світу потрібно накопичувати й обробляти інформацію в системі; які основні характеристики явищ і взаємозв’язків будуть ураховувати; яким чином будуть уточнювати характеристики понять, що їх вводять в інформаційну систему. Інформаційно-логічна функція забезпечує репрезентацію даних у пам’яті інформаційної системи. Під час проектування цієї функції розробляють форми репрезентації даних у системі, а також наводять моделі й методи репрезентації й перетворення даних, формують правила їх значеннєвої інтерпретації. Цінність банку даних полягає в нагромадженні всебічної унікальної інформації, що дозволяє простежувати політичну хронологію, визначати причинно-наслідкові зв’язки, тенденції, установлювати типи носіїв інформації (книги, журнали, статистичні звіти, аналітичні дослідження). Сучасні банки даних дозволяють вести активну інформаційно-аналітичну роботу в режимі постійного діалогу «людина – машина».

Побудова інформаційного масиву в традиційному документальному або електронному вигляді завершує процес одержання вихідних для аналітичної роботи даних. У принципі, надалі цей масив можна розширювати й навіть перетворювати, однак внесені зміни не повинні кардинально впливати на кількісні та якісні характеристики всієї сукупності включених матеріалів. У противному разі інформаційний масив може втратити свої системні якості й адекватність методичним вимогам функціональної відповідності.

На другому етапі інформаційно-аналітичної роботи проводять аналітичне вивчення змісту інформації, що має на меті, по-перше, систематизацію вихідної інформації та її сортування на необхідну й зайву, а по-друге, можливе перетворення її форми шляхом трансформації описового матеріалу в графічні схеми або набір числових показників. Друга умова формально не є суворо обов’язкова, але фактично вона стає необхідною через великі обсяги даних, які забезпечують серйозні проекти. Аналітичне вивчення інформації, що ґрунтується на перетворенні її форми й побудові графіків, таблиць, шкалюванні тощо, іноді визначають як процес операціоналізації даних. Під час його проведення дослідники орієнтовані на активне застосування обчислювальної техніки, кількісних оцінок і використання міждисциплінарних методик обробки змісту інформаційних матеріалів. У цьому випадку активно використовують різні прийоми стиску або розгортання вихідних даних, коли найсуттєвішу роль відіграє апарат математичної статистики й моделювання.

Третій етап інформаційно-аналітичної роботи передбачає інтерпретацію й оцінку даних, отриманих на стадіях збирання й вивчення. На цьому етапі наявну інформацію піддають верифікації й оцінюють відповідно до мети проекту. Результатом третього етапу інформаційно-аналітичної роботи є відомості, які повинні відрізнятися новизною й корисністю. Вони стають основою для підготовки підсумкових документів аналітичних проектів, але, як правило, тільки частково безпосередньо входять до їх структури. Значно більшу роль у рамках підсумкових документів відіграють логічні узагальнення й висновки, зроблені щодо отриманої в ході дослідницької роботи інформації, що ще раз підкреслює персональну відповідальність фахівців-аналітиків.