- •Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту Факультет фізичного виховання Кафедра легкої атлетики
- •На тему:«Розвиток витривалості у дітей старшого шкільного віку»
- •6.010201 "Фізичне виховання"
- •Розділ 1. Витривалість: характеристика, фактори, що її зумовлюють
- •1.1 Загальна характеристика витривалості.
- •1.2. Методика розвитку загальної витривалості
- •1.2.3 Динаміка природного розвитку витривалості та контроль за її розвитком. Загальна витривалість хлопців має високі темпи приросту від 8–9 до 10, від 11 до 12 та від і 4 до 15 років ( рис. 1).
- •2. Методи і організація дослідженнь
- •2.1 Методи досліджень
- •2.2 Організація дослідження
- •Загальні відомості про спринтерів експериментальної групи на початку педагогічного експерименту
- •Розділ 3. Аналіз та обговорення результатів досліджень
- •3.1 Рівень розвитку рухових якостей дітей старшого шкільного віку.
- •3.2 Обґрунтування експериментальної методики розвитку витривалості на заняттях з фізичного виховання старших школярів.
- •3.3 Ефективність використання розробленої методики розвитку витривалості дітей старшого шкільного віку.
- •Вихідні відомості про спринтерів експериментальної групи в кінці педагогічного експерименту
- •Вихідні відомості різниці данних до та після педагогічного експерименту
- •Висновки
- •Список використаної літератури
Розділ 3. Аналіз та обговорення результатів досліджень
Аналіз науково-методичної літератури був проведений з метою створення уявлення про загальну характеристику, особливості вікового розвитку витривалості дітей старшого шкільного віку, здоров’я дітей і фактори, які впливають на рівень витривалості дітей. Матеріали вивченої літератури використовувалися при обґрунтуванні актуальності теми дослідження, постановці та конкретизації завдань, при виборі адекватних педагогічних і інструментальних методик, а також під час обговорення отриманих результатів.
Метод педагогічного спостереження дозволив отримати фактичний матеріал по досліджуваному процесу. Педагогічне спостереження проводилось до початку та впродовж усього експерименту. Об’єктом спостереження була поведінка першокласників та дії вчителя.
В процесі спостережень фіксували:
виконання школярами матеріалу експериментальної програми;
реакцію їх організму на фізичні навантаження;
форми активного відпочинку учнів на перервах;
їх рухова активність у режимі навчального дня школи та в позаурочний час;
В діях вчителя нас найбільш цікавили способи його спілкування з учнями, уміння їх активізувати та оцінити і відкорегувати самостійну діяльність.
3.1 Рівень розвитку рухових якостей дітей старшого шкільного віку.
Віковий період 15-17 років, як показують наукові дослідження [1,5,11,23], найбільш сприятливий для формування загальної витривалості
Наше дослідження було проведено з метою порівняльного аналізу показників витривалості юнаків старшого шкільного віку до проведення експерименту та після нього.
В проведенні теста з бігу на 400м. було визначено середній результат і він дорівнює 1.10,90 с. – на початок експерименту.
В проведенні теста з бігу на 1000м. було визначено середній результат і він дорівнює 3.38,00 с. – на початок експерименту.
В проведенні теста з бігу на 3000м. було визначено середній результат і він дорівнює 12.15,7 с. – на початок експерименту.
3.2 Обґрунтування експериментальної методики розвитку витривалості на заняттях з фізичного виховання старших школярів.
Ми розробили експериментальний комплекс вправ для розвитку рухових якостей дітей, призначений для проведення на уроках фізичної культури для учнів молодших класів. Запропонована програма складається з наступних вправ:
Чергування по колу спортивної ходьби з бігом з середньою швидкістю (50% від максимуму), близько-максимальною швидкістю (85-90% від максимуму) 100 метрів ходьба, після чого 100 метрів бігу з середньою швидкістю, потім 100 метрів бігу з близько-максимальною швикістю.
Рівномірний біг.
Крос.
Спортивна гра футзал.
Біг колоною зі зміною замикаючого на направляючого. Відстань між кожним юнаком у колоні 2 метри.
Спортивна гра баскетбол.
Рівномірний біг з навантаженням додатковою вагою на ноги.
Передача набивного м’яча в руки партнеру після підйому в сід.
Згинання- розгинання рук в упорі лежачі з додатковою масою.
Експериментальна група виконувала вправи в основній частині заняття. Дослідження проводилося на протязі 5 місяців.
Вчитель, який допомагав у дослідженні, підтвердив, що використання спеціальних вправ на розвиток рухових якостей на уроках викликали великий інтерес у учнів та підвищив рівень розвитку рухових якостей школярів. Діти стали з задоволенням виконувати вправи, які раніше вони виконували з неохотою.