52. Форми державного регулювання ринку цінних паперів. Акціонерний капітал: джерела формування.

Державне регулювання ринку цінних паперів - це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів і їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері

Виділяються наступні форми державного регулювання ринку цінних паперів:

- прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;

- регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів;

- видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

- заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;

- реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;

- контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;

- створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

- контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;

- встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;

- контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;

- контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;

- проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

Для успішного здійснення своєї діяльності АТ повинне володіти достатнім обсягом капіталу, який є базою створення і розвитку підприємства та у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу.

Для своїх цілей економісти підходять до поняття капіталу з двох сторін. З однієї сторони капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів. При цьому наголошується на напрямку вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, можна відзначити, що капітал –це сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку. Отже, капітал є досить важливою складовою ефективної діяльності товариства, забезпечення його безперебійної діяльності. Джерелами формування капіталу акціонерних товариств є власні та позикові кошти.

53. Корпоративні права в системі управління: основні економічні риси.

Корпоративне управління можна розглядати як управління корпоративними правами.

У широкому розумінні корпоративні права являють собою право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства.

Економічні риси КП випливають із майнових прав, зокрема до них належать:

• Право на розподіл частини ЧП у вигляді дивідендів;

• Право на одержання частнини майна після ліквідації АТ;

• Право вимоги викупу акцій товаристовом;

• Право на отримання коштів в результаті виходу з АТ.

Отже, якщо брати корпоративні права як найбільш загальний об’єкт корпоративного управління, то його можна охарактеризувати так: корпоративне управління являє собою процеси регулювання власником руху його корпоративних прав із метою отримання прибутку, управління корпоративним підприємством, відшкодування витрат через отримання частки майна при його ліквідації, можливих спекулятивних операцій з корпоративними правами. Головною метою корпоративного управління є отримання частини прибутку, яку називають дивідендом. Дивіденд — це частина прибутку (платіж), що проводиться на користь власника (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих юридичною особою вна­слідок розподілу частини її прибутку. Суть корпоративного управління може бути більш конкретизована в разі визначення його суб’єктів і об’єктів.