9. Дерев’яні пластини, їх види і застосування

Дуже схожі на стрічку пластини з перфорацією, але їх товщина значно більша і досягає 2-2,5 мм, а використовують їх практично для будь-яких з’єднань в одній площині незалежно від призначення (це може бути, як прихований, так і відкритий кріплення).

Такі деталі можна застосовувати на відкритому повітрі в умовах підвищеної вологості, так як оцинкована сталь тут. Елементи є накладними і не вимагають врізки, фіксуються за допомогою цвяхів або шурупів.

10. Використання пластмас у будівництві.

Пластмасами називають матеріали, які в якості основного компонента містять синтетичний полімер.

Полімери - це високомолекулярні сполуки, що складаються з гігантських молекул лінійної, розгалуженої або тривимірної сітчастої структури (просторові гратки).

Отримують полімери з вихідних низькомолекулярних органічних речовин (мономерів), окремі молекули яких завдяки подвійним або потрійним зв'язкам здатні з'єднуватися між собою з утворенням багаторазово збільшеної молекулярної маси, тобто полімеру.

В основі технологій синтезу високомолекулярних сполук лежать два основні методи отримання полімерів - полімеризація і поліконденсація, що розрізняються як за механізмом реакції, так і за будовою створених полімерів.

Полімеризація - це ланцюговий процес з'єднання великого числа молекул одної речовини в одну велику макромолекулу.

Поліконденсація - це хімічний процес отримання полімерів з мономерів різних вихідних речовин, що супроводжується виділенням побічних продуктів (води, спирту та ін).

Найчастіше полімери знаходяться в аморфному склоподібному стані і носять назви синтетичних смол (фенолоформальдегідні, сечовиноформальдегідні, поліефірні та ін.) Деякі полімери, однак, мають здатність до кристалізації і не є смолами (наприклад, нейлон, целюлоза та її похідні).

Компонентами пластмас являються:

1. Вяжучі речовини - це основний (а іноді і єдиний) компонент пластмас. Зазвичай вяжучим є синтетичні смоли, хоча можуть використовуватися й вяжучі природні речовини, наприклад, ефіри целюлози, природні смоли.

2. Наповнювачі - компоненти, що вводяться у пластмаси з метою поліпшення їх механічних і технологічних властивостей - підвищення теплостійкості, зниження вартості (деревне борошно, цемент, скляні та азбестові волокна, папір, бавовняні і скляні тканини і т.д)

3. Модифікуючі добавки. При формуванні полімеру (вяжучого) застосовуються обов'язкові добавки для твердіння. Крім цього можуть застосовуватися прискорювачі (речовини, що прискорюють затвердіння), каталізатори (речовини, що не беруть участі в твердінні, але присутність яких необхідна для протікання процесу затвердіння), пластифікатори (речовини, що зменшують крихкість готового матеріалу), інгібітори (речовини, що уповільнюють процес затвердіння) та інші добавки.

4. Барвники. Забарвлення пластмас здійснюється шляхом введення барвників у масу матеріалу. Потрібний рисунок і колір можуть бути так само отримані, якщо вони попередньо нанесені на зовнішній шар листового наповнювача (папір, тканина).

5. Пороутворювачі - це добавки, що застосовуються для отримання газонаповнених матеріалів-пінопластів.

Класифікація пластмас.

Залежно від виду смол під впливом на них температури, пластмаси поділяються на два види: а) термопластичні пластмаси (або термопласти) на основі термопластичних смол; б) термореактивні (реапласти) на основі термореактивних смол.

Застосування пластмас як матеріалу для будівельних конструкцій пояснюється низкою переваг цього матеріалу:

- високою міцністю, що становить для більшості пластмас (крім пінопластів) 50-100 НПа, а для деяких склопластиків міцність досягає 1000 НПа;

- малою об'ємною масою, в межах від 20 (для пінопластів) до 2000 кг \ м3 (для склопластиків);

- стійкістю до впливу хімічно агресивних середовищ;

- біостійкістю (не піддається гниттю);

- простотою формоутворення і легкою обробкою;

- високими електроізоляційними властивостями;

Разом з тим пластмаси мають і недоліки, такі, наприклад, як деформативність, повзучість і зниження міцності при тривалих навантаженнях, старіння (погіршення експлуатаційних властивостей у часі), горючість, використання в якості сировини дефіцитних нафтопродуктів.