13. Захист дерев’яних конструкцій від вогню (Конструктивний захист).
Конструктивний захист деревини від загоряння полягає у ліквідації умов, сприятливих для виникнення і розширення пожежі. У конструкціях виробничих будівель з гарячими процесами застосування деревини неприпустимо. Дерев’яні конструкції повинні бути відокремлені від печей і нагрівальних приладів достатніми відстанями або вогнестійкими матеріалами. Для запобігання розповсюдження вогню дерев’яні будови повинні бути розділені на частини протипожежними перешкодами і зонами з вогнестійких конструкцій.
Дерев’яні огороджувальні конструкції не повинні мати сполучених порожнин з тягою повітря, за якими може поширюватися полум’я, недоступне для гасіння. Елементи дерев’яних конструкцій повинні бути масивними клеєними або брущатими, які мають великі межі вогнестійкості, ніж дощаті. Звичайна штукатурка значно підвищує опір дерев’яних стін і стель займання.
14. Захист дерев’яних конструкцій від вогню (Хімічний захист).
Хімічний захист від загоряння проводиться в тих випадках, коли від огороджувальних дерев’яних конструкцій потрібно підвищена ступінь вогнестійкості, наприклад, у приміщеннях, де можливе скупчення людей. Вона полягає в протипожежних просоченнях і забарвленням.
Для вогнезахисного просочування деревини застосовують речовини, звані антипіренами. Ці речовини, введені в деревину, при небезпечному нагріванні плавляться або розкладаються, покриваючи її вогнезахисними плівками або газовими оболонками, що перешкоджають доступу кисню до деревини, яка при цьому може тільки повільно розкладатися і тліти, не створюючи відкритого полум’я і не поширюючи вогню.
Просочування деревини антипіренами проводиться під тиском в автоклавах, зазвичай з одночасною просоченням антисептиками. Захисні фарби на основі рідкого скла, суперфосфату та інших речовин наносяться на поверхні деревини. При нагріванні під час пожежі плівки їх здуваються від виділюваних газів і створюють повітряний прошарок, тимчасово перешкоджає загорянню.
15. Як визначити розрахунковий опір деревини для різних порід.
16. Розрахунок центрально-розтягнутих деревяних елементів.
При розтязі вздовж волокон повинна задовольнятись наступна умова: t,0,d ft,0,d ,
де t,0,d - розрахункове напруження розтягу вздовж волокон (визначається за формулою (6.2)); ft,0,d – розрахункове значення міцності при розтязі вздовж волокон.
Розрахункове
напруження розтягу вздовж волокон слід
визначати за формулою:
в
якій Nt,0,d
– розрахункове зусилля розтягу вздовж
волокон; Anet
–
розрахункова площа перерізу елементу
(площа перерізу нетто).
При визначенні розрахункової площі перерізу елементу Anet всі ослаблення, які розташовані на довільній ділянці довжиною 15 см, слід приймати суміщеними в одному перерізі.
- в зоні з’єднаннях слід враховувати всі наявні ослаблення суміщеними в одному перерізі.
17. Визначення розрахункової площі розтягнутих дерев яних елементів.
6.2.1 При розтязі вздовж волокон повинна задовольнятись наступна умова:
t,0,d ft,0,d , (6.1)
де t,0,d - розрахункове напруження розтягу вздовж волокон (визначається за формулою (6.2)); ft,0,d – розрахункове значення міцності при розтязі вздовж волокон (визначається згідно п. 3.4).
6.2.2 Розрахункове напруження розтягу вздовж волокон слід визначати за формулою:
, (6.2)
в якій Nt,0,d – розрахункове зусилля розтягу вздовж волокон; Anet – розрахункова площа перерізу елементу (площа перерізу нетто).
При визначенні розрахункової площі перерізу елементу Anet всі ослаблення, які розташовані на довільній ділянці довжиною 15 см, слід приймати суміщеними в одному перерізі.