5. Сліди ніг та взуття людини.

Сліди ніг і взуття — це відбитки морфологічних особ­ливостей будови ніг, шкірного рельєфу (або рельєфу підо­шви взуття (Рис. 11).

Види слідів ніг (взуття) поділяються на об'єм­ні (утворюються на поверхні ґрунту) і поверхневі (видимі, невидимі), статичні та динамічні. Об'єктом трасологічного дослідження можуть бути сліди ніг людини, сліди взуття і доріжка слідів.

Рис.11. Слід відбитку взуття.

Сліди босої ноги бувають об'ємні й поверхневі; в них виділяють пальці, плюснову частину, звід і п'ятку. На по­верхні ступні розташовані папілярні лінії, які утворюють певні візерунки. За статичними слідами босої ноги можна встановити особу, яка їх залишила.

На місці події може бути виявлено одиночний слід або кілька послідовно залишених слідів ніг чи взуття. Доріжка слідів ніг — це група слідів ніг людини, яка скла­дається з кількох (три і більше) послідовно розташованих відбитків босих ніг або взуття (Рис. 12). Елементи доріжки слідів ніг: лінія напрямку руху; лінія ходьби; довжина кро­ку; ширина кроку; кут розгортання стопи. Доріжка слідів ніг має діагностичне значення (дозволяє дійти висновку про напрямок, швидкість і характер пересування, зріст, стать, фізичний стан і приблизний вік, фізичні вади).

Рис 12. Доріжка слідів ніг.

Способи фіксації слідів ніг (взуття):

1) опис у протоколі;

2) фотографування;

3) копіювання;

4) виготовлення зліпків (із гіпсу, пасти «К», «СКТН», сірки, парафіну);

5) складання схем і замальовок.

У протоколі слідчого огляду слід зазначити: місце і час виявлення слідів; на якій поверхні вони виявлені (пісок, глина, сніг, асфальт тощо); вид сліду (об'ємний, поверхне­вий); форма (сліди черевиків, чобіт, босої ноги); розміри сліду; індивідуальні особливості підошви; дані вимірів еле­ментів доріжки слідів; спосіб виявлення і фіксації сліду; спосіб вилучення сліду та його упаковка.

Сліди ніг (взуття) фотографуються за правилами мас­штабної зйомки. Об'ємні сліди ніг на снігу фотографують із жовтим або жовтогарячим світлофільтром і з блендою. Доріжка слідів фотографується панорамним способом.

Під час огляду одиночного сліду взуття підлягають ви­мірюванню такі параметри: 1) довжина сліду; 2) довжина і ширина підметки; 3) довжина і ширина проміжної части­ни; 4) довжина і ширина підбора.

Завжди необхідно намагатися вилучити слід в натурі. Якщо це неможливо, вдаються до копіювання слідів ніг.

Виготовлення зліпків (Рис 13). Після фотографування та опи­су в протоколі слідів з них виготовляються зліпки, вико­ристовуючи при цьому гіпс, парафін, сірку, полімерні ма­теріали.

Рис.13. Зліпок сліду взуття.

Порядок виготовлення гіпсового зліпка: із сліду вида­ляють сторонні предмети; готують арматуру для каркаса (за довжиною і шириною) і бирку; готують розчин гіпсової маси; заповнюють слід насипним, наливним або комбінова­ним способом; після затвердіння зліпка його видаляють і промивають чистою водою.

Наливний спосіб. У по­суд із водою невеличкими дозами сиплять сухий гіпс, рівномірно перемішуючи до утворення «сметаноподібної» маси. Заливають у слід гіп­сову масу на 10—15 мм, роз­міщають арматуру, потім ви­ливають іншу частину гіп­сового розчину. Для виготовлення одного зліпка необхідно мати 0,5 л води і 0,5—0,7 кг медичного гіпсу.

Якщо сліди взуття залишені на снігу, рекомендуєть­ся застосовувати комбінований спосіб. Слід покривається невеличким прошарком сухого гіпсу, а потім туди вилива­ють гіпсовий розчин. У цьому випадку розчин повинен ма­ти температуру повітря, а при дуже низькій температурі розчин гіпсу роблять на антифризі (суміш води зі спиртом).

Якщо сліди взуття залишені на сипучому ґрунті, їх попередньо укріплюють, поливаючи навколо них на від­стані 50 мм водою, а потім застосовується наливний спосіб.

Якщо в сліді є вода, рекомендується застосовувати на­сипний спосіб. Для цього в слід насипають на 2—2,5 мм су­хого гіпсу, кладуть арматуру, поверх знову насипають стільки ж гіпсу і крізь зволожену марлю ллють воду, поки вона не буде на його поверхні.

Поверхневі сліди-нашарування копіюють на глянце­вий фотопапір чи дактилоплівку, а на нерівних поверхнях копії виготовляють за допомогою полімерних матеріалів — паст «К», «У-4», «СКТН-1».