9. Сліди запаху (криміналістична одорологія).

Джерелами запаху є всі матеріальні об'єкти живої і неживої природи, що перебувають у твердому, рідкому і газоподібному стані. Оскільки запах - це газоподібний стан об'єкта, що перебуває в молекулярному стані, то слід запаху відоб­ражає ознаки і властивості цілого джерела.

Запах — це частина цілого, що відокремилася від нього і перебуває в газоподібному стані. Якщо газоподібна хмара запаху перебуває на певній відстані від джерела, то вона являє собою самостійне безформне матеріальне утворення, яке нази­вається слідом запаху. Наука, що вивчає природу і властивості запаху, називається одорологією (odor — запах).

Робота із запаховими слідами на місці події — це комплекс прийомів по застосуванню технічних засобів криміналістичної одорології для виявлення, фіксації, досліджен­ня і використання в розслідуванні злочинів для організації розшуку людей і речей по «гарячих слідах», а також експертного дослідження для одержання доказової інформації.

Джерела запаху — це матеріальні об'­єкти або їх частини. Причинно пов'язаними з діями злочинця на місці події можуть бути об'єкти двох видів:

1) предмети-носії власного запаху

2) предмети-носії запаху люди­ни.

До першої групи відносять речі, предмети або частки твердих, сипучих речовин, об'єми рідких тіл у вигляді плям або вмісту ємностей, а також частки, що відокремилися від тіла людини, шматочки епідермісу, волосся, зрізані нігті, плями сперми, сечі, решт­ки сухої крові, об'єми рідкої крові тощо.

До другої групи запахових джерел відносять предмети, що

зберігають запах слідів рук, ніг, шкірного покриву обличчя

людини – будь-які тверді об'єкти, яких вона торкалася, предмети постійного контакту — одяг, взуття, предмети туалету, супутні речі, на­решті, предмети праці та інструменти, засоби вчинення злочину, що перебували в руках злочинця чи на ньому. Це залишені на місці події шапка і відламаний ніготь, вирвані волосся тощо. У кожному разі це видимі чи маловидимі об'єкти, які неважко виявити оглядом візуальним або з використанням оптичних засобів слідчої валізи.

Криміналістична і оперативно-розшукова тактика знають кілька прийомів розшуку злочинця по «гарячих слідах» на місці події. Одним з них є розшук за слідами запаху шляхом використання біоло­гічного детектора — нюху службово-розшукового собаки. Тут відомі два способи: 1) пере­слідування злочинця по його слідах запаху службово-розшуковим собакою під управлін­ням кінолога і 2) фіксація запахового сліду злочинця на місці події для наступного його дослідження з метою встановлення злочинця шляхом вибірки.

Джерелом запаху людини може бути будь-який предмет матеріальної обстанов­ки, його треба вилучити і законсервувати. Якщо предмети — великогабаритні меблі, дверцята сейфа, стінка, дверна ручка, грунт, тканина тощо, то слід запаху від носія можна відокремити і перенести на нейтральний носій, а останній законсервувати.

Зараз розроблені і застосовуються на практиці принаймні три прийоми відділення сліду запаху від його носія: 1) відсмоктування (забір) молекул запаху шприцом, 2) забір молекул запаху безпосередньо ємністю, 3) адсорбування запахового сліду на нейтральний носій.

Джерела одорологічної інформації — це речові докази, наприклад, грунт зі слідами запаху пальної рідини, потожирова речовина сліду пальця, пляма крові, частки нігтів, волосся тощо. Такі джерела досліджуються в експертних установах сучасними нау­ково-технічними методами. Тут інформацію із речових джерел вилучають технічни­ми засобами і методами.

Однак можливий і другий спосіб — дослідження слідів запаху за допомогою біо­логічного детектора — нюху собаки, людини. У цьому разі результат дослідження поки ще не породжує доказу в процесуальному смислі, хоча одержана інформація використовується для розкриття злочину, наприклад, розшуку злочинця і речей, встановлення джерела походження запаху шляхом вибірки.

Вибірка — це оперативно-тактичний захід щодо застосування фахівцем біологі­чного «інструмента» — нюху службово-розшукового собаки для дослідження одоро­логічної інформації з метою встановлення за запахом його джерела. Практична сутність вибірки полягає в знаходженні собакою серед декількох запахів однакового з тим, що був сприйнятий нею як зразок. Така фізіологічна діяльність собаки схожа з роботою сучасного технічного пристрою, який виділяє за заданими ознаками пред­мет—джерело запаху із сукупності йому подібних. Вибірка — специфічна діяльність, яка управляється кінологом, проводиться вдень у спеціальному, захищеному скляною перегородкою від присутніх осіб при­міщенні; об'єкти вибірки повинні бути однакові за матеріалом-носієм запаху, на­приклад, фланелеві серветки, шматки тканини, АВТ (активована вуглецева ткани­на), схожі речі-носії запаху.

Як зразки запаху можна використо­вувати запах учасників вибірки. Для цього потрібно кожному з них дати однакові фланелеві серветки і запропонувати витерти руки, обличчя, шию. Серветки зі зраз­ками запаху поміщають у скляні банки. Особі, чий запах підлягає вибірці, пропону­ють указати, як і де розмістити банку зі зразком його запаху. Положення цієї банки фіксується фотозйомкою і у протоколі. Потім запрошують кінолога, передають йому зразок законсервованого на місці події запаху і ставлять завдання застосувати собаку або вибірки.

При вибірці в приміщенні, де розміщені об'єкти вибірки, знаходиться тільки кінолог з собакою. Всі учасники спостерігають за вибіркою через прозору перего­родку або відчинені двері. Звичайно вибірка проводиться три-чотири рази, при цьо­му шуканий запах обирається з 5—6 зразків. Рекомендується також використовува­ти не одну, а дві чи три собаки для забезпечення надійності результатів вибірки.

Тема 6. ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКУМЕНТІВ. КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПИСЬМА.

1. Поняття документа у криміналістиці.

2. Сутність техніко-криміналістичного дослідження документів.

3. Встановлення змін в документі.

4. Встановлення слабковидимих і невидимих текстів.

5. Дослідження залитих і закреслених текстів. Встановлення тексту спалених документів.

6. Встановлення підробки відбитків печаток та штампів.

7. Дослідження матеріальної частини документів.

8. Предмет судового почеркознавства. Навик письма та його властивості.

9. Ідентифікаційні ознаки письма.

10. Особливості авторознавчого дослідження.

1.Поняття документа у криміналістиці.

Документ — це матеріальний об'єкт, у якому зафік­совані відомості про які-небудь факти, що відбулися чи передбачувані. У судово-слідчій практиці розрізняють такі види документів:

1) письмові (тексти, цифри та інші записи);

2) графічні (креслення, малюнки, схеми);

3) фотодокументи;

4) кіно- та відеодокументи;

5) фонодокументи.

За своєю процесуальною природою письмові докумен­ти можуть виступати як письмові та речові докази. Доку­менти — речові докази мають значення для розслідуван­ня не тільки завдяки своєму змістові, а й через сам факт свого існування, а також спосіб їх виготовлення та інші ма­теріальні ознаки. Документи — речові докази можуть бути засобом учинення злочину чи засобом його приховування, предметом злочинного посягання. Документи — письмові докази мають значення для встановлення істини у справі завдяки лише своєму змісту (наприклад, висновок експер­та, акт ревізії тощо).

За юридичною природою документи поділяються на справжні та підроблені. У підробленому документі зміст або реквізити не від­повідають дійсності. При цьому підробка буває двох видів — інтелектуальна або матеріальна. Інтелектуальна підробка полягає у складанні та видачі правильного за формою та виготовленням документа, але такий документ містить завідомо неправдиві відомості. Встановити факт інтелекту­альної підробки за допомогою криміналістичної експерти­зи неможливо. Матеріальний підлог передбачає змінення змісту документа через внесення до нього неправдивих відомостей або шляхом повного виготовлення підробленого документа (тобто часткова або повна підробка). Матеріаль­ний підлог виявляється за допомогою техніко-криміналістичного дослідження документів.

Обов'язкові відомості, які повинні міститися в доку­менті для визнання його дійсним, називаються реквізита­ми. Такими відомостями, як правило, є найменування документа і дата його складання; назва й адреса підприємства (організації), що складала документ; сторони, які беруть участь у здійс­ненні операції; зміст здійснюваної угоди; підстава для здійснення операції; одиниці виміру і обсяг операції (у на­туральному і вартісному показниках); номер документа; підписи відповідальних (посадових) осіб; відтиски печаток та штампів.

Документи можуть бути виготовлені рукописним, ма­шинописним, комп'ютерним, поліграфічним або іншим спо­собом, за допомогою письмових знаків, інших графічних зображень, виконаних чорнилами, пастами для кулькових ручок, тушшю, олівцем, друкарською фарбою або іншою речовиною.

Існують певні правила поводження з документами: 1) необхідно обережно поводитись з документами (на них заборонено робити будь-які позначки, перегинати їх, класти на забруднені поверхні тощо); 2) документи слід розміщувати і зберігати в окремих конвертах з відповідними написами;

3) для зберігання документів повинні бути створені відповідні умови (запобіжні заходи щодо впливу промінів світла, вологості, хімічних речовин).