Тема 11

ЕКОНОМІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ

1. Поняття економічної злочинності.

2. Класифікація економічних злочинів.

3. Детермінанти економічної злочинності.

4. Попередження злочинів у сфері економіки.

1. Поняття економічні злочини і злочини в сфері економіки найчастіше розглядаються як тотожні. Економічні злочини – це злочини корисливі, майнові і разом з тим це злочини у сфері економіки. Економічна злочинність – це сукупність корисливих зазіхань на власність, порядок управління народним господарством, що вчинюються особами, які займають повноваження пов’язані з цими позиціями.

Західні кримінологи вказують на велику моральну шкоду від економічної злочинності, що руйнує існуючу систему соціальних цінностей, віру в справедливість державних інституцій та підприємницьких структур. Економічна злочинність:

• охоплює різні зловживання суб’єктів господарювання, що посягають на порядок управління економікою;

• реалізується у процесі професійної діяльності суб’єктів господарювання;

• спричиняє істотну матеріальну, фізичну і моральну шкоду суспільству та окремим громадянам;

• складається із множинності епізодів злочинів;

• вчиняється як фізичними так і юридичними особами;

• створює складність персональної ідентифікації як злочинця, так і жертв економічних злочинів.

Економічна злочинність характеризується високою латентністю, яка

носить природний характер. Економічні злочини, порівняно із загально кримінальними мають значно вищий рівень латентності.

В широкому значення економічна злочинність це явище, що:

• властиве будь-якій державі та виникає в результаті високоінтелектуальної

злочинної діяльності осіб з метою незаконного спрямування частини

економічних ресурсів на свою користь;

• виникає у сфері управління державним чи приватним майном і пов’язана з використанням службового становища з корисливими намірами;

• стримує розвиток ринкових відносин, вільної конкуренції, а у кінцевому підсумку – підриває основи економічної безпеки держави;

• стимулює тіньовий капітал, корупцію та організовану злочинність;

• викликає соціальну нестабільність, зневіру законослухняних громадян у спроможність держави захистити їх інтереси.

2. Якщо виходити з кримінально-правової класифікації економічних злочинів, то вона матиме наступний вигляд:

1. злочини у сфері відносин власності, пов’язані зі службовою діяльністю – розкрадання державного або колективного майна шляхом шахрайства, присвоєння, розтрати або зловживання посадовим становищем;

2. злочини у сфері використання бюджету – порушення законодавства про бюджетну систему України; видання нормативних актів, що змінюють прибутки і витрати бюджету всупереч визначеному законом порядку;

3. злочини у сфері фінансових відносин – виготовлення або збут

підроблених грошей чи цінних паперів; незаконні операції з валютними цінностями; приховування валютної виручки; ухилення від сплати податків; порушення випуску та обороту цінних паперів; підробка знаків поштової оплати і проїзних квитків; незаконне виготовлення, підробка, використання або збут незаконно виготовлених і одержаних чи підроблених марок акцизного збору;

4. злочини у сфері підприємництва – заняття забороненими видами

підприємницької діяльності; порушення порядку її заняттям; фіктивне підприємництво; шахрайство з фінансовими ресурсами; виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними; незаконна торгівельна діяльність; приховування банкрутства; фіктивне банкрутство;

5. злочини у сфері захисту від монополізму і несумлінної конкуренції – незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять собою комерційну таємницю; розголошення комерційної таємниці; штучне підвищення і підтримання високих цін на товари народного споживання та послуги населенню; змова про фіксування цін; примушування до виконання або невиконання цивільно-правових зобов’язань;

6. злочини у сфері обслуговування населення – випуск або реалізація

недоброякісної продукції; обман покупців; обман замовників; одержання незаконної винагороди від громадян за виконання робіт, пов’язаних з обслуговуванням населення, порушення правил торгівлі;

7. злочини у сфері митного регулювання – контрабанда.

3. Основні детермінанти економічної злочинності в Україні на сучасному етапі можна окреслити з урахуванням її довгострокових, середньострокових і короткострокових чинників. До довгострокових чинників належать:

• недосконалість господарського механізму щодо використання різних форм власності, виштовхування приватної власності за межі офіційної системи господарювання;

• відсутність цивілізованих ринкових відносин, добросовісної конкуренції, наявність численних диспропорцій;

• інформаційний вакуум щодо більшості соціально-економічних процесів, управлінських рішень та контролю за їх виконанням;

• відсутність в народі демократичних традицій, низька правова культура, що призводить до невиконання своїх обов’язків перед державою у вигляді повноти сплати податків;

• протиріччя між командно-адміністративною системою господарювання від якої Україна відійшла, і ринковою економікою до якої ще не дійшла.

Середньострокові чинники:

• надмірна монополізація економіки, наявність могутнього, але анти ринкового військово-промислового комплексу;

• сировинна спеціалізація виробництва і експорту, що продукує відсталість і анти ринкове спрямування економіки, проведення Україною демпінгової політики на світовому ринку;

• надмірне адміністративне втручання в економіку, обмеження ділової ініціативи і націленості на ефективність виробництва, великі витрати на утримання управлінського апарату, надання чисельних пільг окремим фізичним і юридичним особам;

- високий рівень корупції в системі органів державної влади і управління та тінізації економіки.

До короткострокових факторів необхідно віднести:

• відсутність морально-психологічної єдності суспільства, узгодженості дій щодо основних напрямів реформування політичної та економічної систем;

• надлишковий податковий тиск на суб’єктів господарювання, який заганяє їх у тінь;

• відставання правового забезпечення протидії економічній злочинності від швидкості її зростання та необхідності посилення боротьби з нею;

• нерозвиненість ринкової інфраструктури економіки, її нездатність забезпечити нормальний рух інвестицій, капіталів, товарів, робочої сили, неефективність державного контролю у цій сфері;

• низька платоспроможність більшості громадян;

• правова незахищеність суб’єктів господарювання від зловживань, утисків та вимагань з боку чиновників державного апарату на всіх його рівнях.

4. Ефективність протидії економічній злочинності пов’язана насамперед з вдосконаленням податкового законодавства, наскільки воно буде виконувати стимулюючу функцію і не душитиме виробника. Це ліквідує підґрунтя економічної злочинності – тіньову економіку.

Не менш значущим у запобіганні економічним злочинам має стати поліпшення діяльності всіх правоохоронних органів, громадських організацій, які задіяні у цій справі. Майже всі автори приходять до висновку, що треба виділити три напрямки їх профілактичної роботи: 1) виявлення і усунення криміногенних факторів, що обумовлюють ці злочини; 2) виявлення та недопущення злочинів, вчинення яких готується; 3) встановлення осіб, від яких з високим рівнем вірогідності можна очікувати вчинення злочинів, та вжиття до них заходів виховного характеру.

Діяльність підрозділів покликаних запобігати злочинам у сфері економіки, при умові сумлінності, чесності й непідкупності їх працівників, має відповідати міжнародним стандартам, бути максимально прозорою і зрозумілою як громадськості, так і підприємцям з тим, що ефективно виконувати наступні завдання:

• своєчасно запобігати, розкривати і розслідувати злочини в сфері економіки на підприємствах, в організаціях, комерційних структурах, фінансово-кредитній та банківській системах, добиватися повного відшкодування нанесених збитків, забезпечувати захист громадян від злочинних посягань;

• активно використовувати засоби масової інформації для висвітлення стану економічної злочинності в країні та регіонах і напрямів боротьби з нею.

Не менш важливою перешкодою економічній злочинності є заходи,

спрямовані на ліквідацію кризи неплатежів і нецільового використання бюджетних коштів, зокрема:

• проведення комплексних перевірок законності здійснення товарно-

грошових операцій суб’єктами підприємницької діяльності, що створені при державних підприємствах, виявлення фактів одержання прихованих доходів шляхом вилучення з обігу різниці між собівартістю та роздрібними цінами на товари та послуги;

- погашення заборгованості з виплати заробітної плати, для чого

запровадити механізм матеріальної відповідальності підприємств-боржників перед своїми працівниками;

- забезпечення жорсткого контролю за проходженням бюджетних коштів аж до їх безпосереднього одержувача, спрямованих на адресну підтримку.