20. Схарактеризуйте односкладне речення, його види.

Односкладні речення — це речення, основа яких складається з одного головного члена, який співвідноситься з підметом, або з присудком. Для повноти змісту вони не потребують доповнення другим головним членом. Односкладні речення поділяються на підметові (іменні) та присудкові (дієслівні). Основна відмінність односкладного речення від двоскладного полягає в тому, що двоскладні мають повну граматичну основу: і підмет, і присудок, односкладні — лише один головний член. В сон задувало свіжим краплистим вітром. (Є. Гуцало) — речення односкладне, з одним головним членом, співвідносним з присудком. Типи односкладних речень Залежно від способу вираження та значення головного члена прості односкладні речення поділяються на два типи: • з одним головним членом, співвідносним з присудком;  • з одним головним членом, співвідносним з підметом.  Односкладні речення, як і двоскладні, можуть бути непоширеними й поширеними.Головний член в односкладних реченнях може бути виражений дієсловом або іменником. Відповідно односкладні прості речення поділяються на присудкові (дієслівні) та підметові (іменні). До дієслівних належать означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові. До іменних належать називні речення. Означено-особовими називаються односкладні речення з присудком-дієсловом у формі першої чи другої особи дійсного (теперішнього і майбутнього часів) або наказового способу: Шануйте здобуте трудом поколінь. (М. Нагнибіда) Країну сонячну мою люблю високою любов’ю. (В. Сосюра) Вилучення особових займенників-підметів (я, ти, ми, ви) не змінює змісту речень, а робить їх яскравішими, більш динамічними. Уживаються ці речення здебільшого в розмовному та художньому стилях. Неозначено-особовими називаються односкладні речення з присудком-дієсловом у формі третьої особи множини теперішнього або майбутнього часу та у формі множини минулого часу. У таких реченнях важлива сама дія, а не особа, що її виконує. Особи тут мисляться неозначено, тому в таких реченнях підмета не буває. Ті, що виконують дію, не називаються з кількох причин: або дія стосується багатьох і перелік зайвий чи неможливий, або свідомо уникають називання: Ведуть коня вороного, розбиті копита. (Т. Шевченко) Односкладні речення з такими самими формами присудків, як і в означено-особових та неозначено-особових реченнях, можуть указувати на дію, виконувану будь-якою особою, тобто мають узагальнене значення. Такі речення називають узагальнено особовими: Здобудеш освіту, побачиш більше світу. (Нар. творч.) Чесне діло роби сміло. (Нар. творч.) Найчастіше в узагальнено-особових реченнях присудки виражаються дієсловом у формі 2-ї особи однини. У переважній більшості узагальнено-особовими реченнями є прислів’я і приказки. Безособовими називаються односкладні речення з присудком, при якому немає і не може бути підмета: Світало. По хатах де-не-десвітилось. (А. Головко) Присудок у безособових реченнях може бути простим і складеним: У повітрі пахло липовим цвітом. (О. Десняк) Надворі було тепло й ясно. (І. Нечуй-Левицький) Безособові речення здебільшого виражають стан людини чи природи, не називаючи активного діяча: Нам треба миру. Матерям не спиться. Уже стемніло. Немає вітру. Називними називають односкладні речення, головний член яких виражений іменником у формі називного відмінка. Ці речення, називаючи предмет, повідомляють також про його буття, наявність, що, власне, й робить їх реченнями й відрізняє від інших видів номінативних елементів у синтаксисі: Ніч. Місячна доріжка. Спокійне море. Крім підмета, у називному реченні можуть бути пояснювальні слова, найчастіше означення. Головний член таких речень також може бути виражений займенником: Ось і ми; кількісно-іменним сполученням: Троє коней. У них нема і не може бути дієслова. Називні речення не бувають заперечними. Вони не вживаються в значенні минулого або майбутнього часів