Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1-8.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

3.2. Соціально-психологічні фактори трудової поведінки персоналу

Для досягнення цілей організації керівники повинні координувати роботу працівників і заставляти їх виконувати її.

Для цього вони використовують різні способи мотивації.

Мотивація – це процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення особистих цілей і цілей організації. Вона нарівні з сприйняттям, емоціями і досвідом є фундаментальним фактором поведінки людини.

Трудова поведінка – це виконавська сторона трудової діяльності, зовнішній її прояв.

Мотивація — це те, що знаходиться в людини "всередині". Якщо людина мотивована, її задоволення від роботи обов'язково призведе до гарного результату.

Економічні методи мотивації –

  1. Заробітна плата

  2. Система преміювань

  3. Скорочений робочий день, гнучкий графік роботи

Неекономічні методи

  • Мотивація цілями ( боротьба, змагання людей до досягнення високих результатів )

  • Мотивація участі ( надання працівникам права голосу при вирішенні певних проблем )

  • Мотивація збагачення ( надання людям роботи з широкими перспективами )

Щоб ефективно мотивувати персонал, керівники повинні знати природу людської поведінки, характер внутрішніх спонукальних сил.

Поведінка – перетворення внутрішнього стану людини в дії щодо соціально значущих об’єктів.

Трудова поведінка — це виконавська сторона трудової діяльності, зовнішній її прояв.

Потреба — це основна спонукальна сила людини, відчуття людиною нестачі чогось важливого для її життєдіяльності. ( Що потрібно субєкту для нормального Існування? ) Повязані з активністю людини, формують внутрішню обумовленість трудової поведінки.

Інтереси – конкретно виражені усвідомлені потреби, які є реальною причиною трудової поведінки. (Як треба діяти щоб задовольнити потреби? ) Повязані з активністю людини, формують внутрішню обумовленість трудової поведінки.

Потреби бувають:

  • Первинні ( необхідні для виживання )

  • Вторинні ( усвідомлюються з досвідом )

Основною спонукальною силою людини, групи є потреби.

Потреба – це внутрішній стан фізіологічного або психологічного відчуття людиною нестачі чогось важливого для її життєдіяльності. Вона виражає об’єктивно обумовлені внутрішні запити людини або групи в необхідних для існування благах та діяльності щодо їх отримання.

Однак спонукальною силою потреби стають тоді, коли усвідомлюються людиною. Конкретно виражені усвідомлені потреби називаються інтересами, які і виступають реальною причиною трудової поведінки. У сукупності потреби та інтереси формують внутрішню обумовленість трудової поведінки.

Розрізняють первинні і вторинні потреби.

Первинні потреби за своєю природою є фізіологічними і абсолютно необхідними для виживання людини.

Вторинні потреби – психологічні і усвідомлюються з досвідом, а тому значно більшою мірою відрізняються у людей, ніж первинні потреби. Це, зокрема, потреби успіху, поваги, причетності до когось (чогось), влади, самовираження.

Усвідомлення потреб і порівняння їх з предметами оточуючого світу є основою для формування ціннісних уявлень особистості.

На основі ціннісних уявлень виникають ціннісні орієнтації особистості. Через ціннісні уявлення вони пов'язані з потребами.

Цінність — будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини.

Ціннісні орієнтації – це відносно стійке, соціально обумовлене відношення людини до сукупності матеріальних, духовних благ та ідеалів, на основі яких виникає бажання досягти певних цілей.

Цінністю в процесі праці є сама праця!

Формами усвідомлення потреб і ціннісних орієнтацій є соціальна установка і соціальна оцінка.

Соціальна установка – це вираження ціннісної орієнтації у формі соціально обумовленої схильності особистості (групи) до певних явищ, людей, дій.

Соціальна оцінка виражає відношення суб’єкта до об’єкта, визначення відповідності об’єкта сформованим суб’єктом критеріям.

Цінностями в процесі праці є сама праця та різні сторони трудової діяльності, відносно яких працівник формує своє ставлення.

Цінність праці полягає як в її самостійному значенні для розвитку особистості, реалізації її творчого потенціалу, самовираження і самоутвердження, так і в тому, що вона є способом задоволення потреб у різних благах, які також виступають своєрідними цінностями для працівника.

В цілому процес мотивації трудової поведінки визначається конкретним станом соціальної групи, її соціальними нормами, статусом працівника, системою потреб і соціально-психологічними формами їх відображення.

Звідси мотив визначається як потреба, ціннісна орієнтація та інтерес суб'єкта, які спонукають його до прийняття рішення діяти певним чином в конкретній ситуації.

Практичне використання цих фундаментальних соціально-психологічних закономірностей в управлінні (зокрема мотивації) персоналом повинно виходити з врахування:

  • індивідуально-психологічних властивостей особистості працівника;

  • впливу конкретної ситуації на поведінку працівника;

  • відмінностей у сприйнятті соціальної реальності працівниками.

Це означає, що між працівниками існує величезна кількість відмінностей відносно тих потреб, які для них важливі. Крім того, різні працівники вибирають різні шляхи і способи задоволення конкретних потреб, що зумовлюється їхнім життєвим досвідом.

Відрізняються також оцінки працівників щодо спонукання їх до ефективної діяльності на основі винагороди. Винагорода – це все, що людина вважає для себе цінним. Однак, як відмічалося раніше, поняття цінності у людей специфічні, а значить і оцінка винагороди та її цінність відрізняються .

Звідси випливає, що керівникам необхідно враховувати індивідуальні потреби працівників, динаміку структури цих потреб в кожний конкретний період та домінуючі оцінки в системі винагород.

Тільки в цьому разі можна ефективно впливати на трудову поведінку персоналу.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]