Структура світогляду

світобачення

< знання, принципи, переконання, ціннісні орієнтації, емоції

світовідчування

Схема 2. Структура світогляду

Залежно від того, які методи використовуються в пізнанні світу і наскільки глибоко суб'єкт, який пізнає, проникає в сут­ність світу, виділяються рівні світогляду: буденно- життєвий (стихійні, несистематизовані уявлення про світ і людину, здоровий глузд) і теоретичний, науковий (пізнання світу і людини на рівні законів - істотних зв'язків, - система­тизоване знання). Філософію звичайно пов'язують з теорети­чним рівнем світогляду, так як вона являє собою систематизо­ване, логічно обгрунтоване знання. Філософія не просто ви­словлює судження про що-небудь, а і розгортає його в логіч- но-обгрунтовану систему. Однак існує і так звана життєва му­дрість, здатність людини вирішувати універсальні загальні проблеми. От чому іноді стверджують, що кожна людина - філософ або філософом називають людину, схильну до зага­льних міркувань, до узагальнених висновків.

Для розуміння специфіки філософського світогляду порів­няємо його з такими історичними типами світогляду як міфо­логія і релігія.

Міфологія - цілісне світорозуміння, в якому різні уявлен­ня зв'язані в єдину образну картину світу, яка об'єднує у собі реальність і фантазію, природне і надприродне, знання і віру, думку і емоції. У міфологічному світогляді структура космосу, сутність людини, добро і зло, прекрасне і потворне виражені в конкретних образах, які часто є метафорами і символами. Наприклад, у слов'янській міфології, дерево - це образ світу. Дерево поєднує три головних "поверхи" світобудови: небо, зе­млю і пекло. У "Вечорах на хуторі біля Диканьки" М.В.Гоголь пише: "Є десь, у далекій землі, таке дерево, яке шумить вер­шиною в самому небі, і бог сходить по ньому на землю в ніч перед світлим святом"³.

Конкретнообразне міфологічне подання про світ було без­посередньо включене в сферу практичної життєдіяльності людини (єдність обряду і міфу в первісній культурі). Міфоло­гія - це нерозчленована єдність релігійних вірувань (напри­клад, анімізм⁴, фетишизм¹ ), зачатків наукових знань, мораль­них принципів (життя і діяльність героя у міфі було моделлю поводження людей, моральною повинністю або забороною), форм естетичного засвоєння світу (казка, героїчний епос, ле­генда, історичний переказ). Пізніше, коли окремі сфери куль­тури, мораль, релігія, мистецтво, наука, знайшли своє віднос­но самостійне існування, міф все-таки залишився в духовній культурі, як специфічна мова в мистецтві, а також форма іде­ології (політичний, соціальний міф). Якщо міфологія - це об­разне знання про світ, звернене до почуттів і емоцій людини, то філософія - це раціональне обґрунтоване знання, звернене до розуму.

Релігія - це історичний тип світогляду, в основі якого віра в існування надприродних сил і в їх головну роль у світобу­дові і житті людей.

Релігія, яка виникла в кам'яному віці 50-40 тисяч років то­му, тривалий період залишалася пануючим світоглядом. Про­понуючи специфічні варіанти відповідей на складні світогля­дні питання, вона і зараз існує і розвивається поряд з філосо­фією і наукою. Філософія у своєму історичному розвитку то, зближалась (майже зливаючись) з релігією (середньовічна філософія - богослов'я, теологія), то віддалялася і протистоя­ла їй (атеїзм). Історичний приклад: в 1770 році прокурор Па­ризького парламенту Сегьє, вимагаючи офіційного осуду і спалення книги "Системи природи" П. Гольбаха заявив, що філософи зробилися наставниками людському роду. Свобода мислити - от їхній вигук і цей вигук чується з одного краю світу до іншого. Однією рукою вони прагнуть похитнути пре­стол, а іншою хочуть перекинути вівтар.

Якщо релігія опирається на віру, то філософія в пошуку відповідей на ті ж світоглядні питання опирається на розум.

Філософія, як тип світогляду, інтерпретує основне питання будь-якого світогляду - питання про відношення людини і світу (дивись схему 3).

Основне питання філософії виникає із самопізнання, само- рефлексії людини. Куди повинна була подивитися людина, щоб задатися запитанням про співвідношення матеріального і духовного? Очевидно, що вона подивилася вглиб себе і помі­тила, що є носієм двох сутностей - матеріальної і духовної - душі і тіла. "Звідки взялися в мені ці дві сутності? - задає собі людина наступне питання - "Тіло те саме що природа, а ду­ша?" Звідси і пішла філософія. Тому основне питання філо­софії можна визначити і як головне, і як вихідне, а філосо­фію, як один зі способів самопізнання людини, самоствер­дження її у світі. В основному питанні фіксуються різні ас­пекти відносин матеріального і духовного. Два перших аспек­ти називаються першою і другою сторонами основного питан­ня. Залежно від відповіді па питання: що первинно: матерія або свідомість? всі філософи відносяться до одного із трьох напрямків:

- матеріалізм філософи, які обґрунтовують первинність матеріальної сутності світу; увесь світ матерія, яка руха­ється; свідомість залежить від матерії і не може існувати без її;

ідеалізм - філософія, що обґрунтовує первинність духовної сутності світу; виділяється об'єктивний ідеалізм - визнан­ня первинним світового, об'єктивно - (незалежно) - існую­чого духовного початку (бог, дух, "абсолютна ідея", "світо­вий розум") і суб'єктивний ідеалізм, що стверджує, що пе­рвинне - свідомість окремої людини (суб'єкта);

• дуалізм - філософія, яка обґрунтовує рівноправну єдність у світі двох початків - матерії і духу.

Слід зазначити, що первинність у філософії розуміється у двох аспектах:

1. первинно те, що з'явилося раніше (або існувало завжди), наприклад, у матеріалізмі - матерія нескінченна, несотворима, незнищувана; в ідеалізмі цією ж якістю володіє дух, свідо­мість;

2. первинно те, що важніше, головніше; те, що визначає, від чого залежить все інше; так в ідеалізмі дух може існувати сам по собі і маючи нескінченний творчий потенціал, на певному етапі розвитку створює матерію (природу).

Схема З

ГОЛОВНЕ ПИТАННЯ СВІТОГЛЯДУ ♦

Людина •« * Світ

Основне питання філософії -

питання про співвідношення матеріального і духовного у світі

Перша сторона Друга сторона

Що первинне: матерія Чи пізнаваний світ?

чи свідомість (співвідношення об'єкта ісуб'єкта пізнання)

/ | \

матеріалізм дцалізм ідеалізм гносеологічний агностицизм

оптимізм

В історії філософії виділяються три основні форми матері­алізму:

стихійний, наївний матеріалізм (дивись розділ "Антична філософія");

• метафізичний, механічний матеріалізм розглядає першо­основу світу - матерію, як пасивне начало, яке приводиться в рух якою-небудь зовнішньою силою;

• діалектичний матеріалізм трактує матерію як активну першооснову світу (саморух матерії - істотна властивість буття).

Друга сторона основного питання філософії фіксує пі­знавальне відношення людини до світу. На питання: "чи мож­на пізнати світ?" - більшість філософів відповідають стверд­но. Вони трактують пізнання як процес відбиття суб'єкта об'­єктом - гносеологічний оптимізм (від лат. gnosis - знання, пі­знання). Протилежна позиція - агностицизм (gnosis - знан­ня; а - префікс "ні", дослівно - незнання) - напрямок у філо­софії, які заперечує пізнаванність світу. В агностицизмі абсо­лютизується активність суб'єкта у пізнанні, отже, знання за­лежить не стільки від об'єкта, скільки від суб'єкта.

Тут схематично позначені лише основні філософські на­прямки. Реальний філософський процес значно різноманітні­ший і багатший цієї схеми. Усередині кожного з напрямків іс­нує розмаїтість шкіл, вчень, варіантів вирішення тих або ін­ших проблем; є філософи, які у своєму розвитку еволюціонізувалися від одного напрямку до іншого; відомі також філо­софські школи, які заперечують світоглядні проблеми (пози­тивізм, наприклад) і тому не вписуються в наведену схему.

Застосовуючи метод підіймання від абстрактного до теоре­тично-конкретного ми надалі наповнимо цю абстрактну схему конкретно-історичним змістом.

Отже, філософія - це теоретично сформульований сві­тогляд, один зі способів духовного освоєння людиною сві­ту. В філософії, як у світогляді завжди, явно або неявно, при­сутня людина. Філософія вивчає Світ, Космос, для того щоб розуміти в них місце Людини. Спрямованість до людини, гуманістичний пафос філософії полягає в тому, що вона

11

покликана відповісти на смисложиттєві питання людини, ⁶ Ч^ен*прі філософських теоретичних узагальнень, пошуків стоїть людина. Філософія служить способом самопізнан­ня і духовного розвитку людини і людства.