3. Філософія як наука

Філософія як теоретично сформульований світогляд зав­жди була близька до такої сфери культури як наука. Філосо­фія зближається з наукою і по методах пізнання, і по способі побудови знання як теорії.

В цьому питанні охарактеризуємо дві проблеми:

1. Специфіка філософії як науки.

2. Взаємозв'язок філософії з іншими науками.

1. Специфіку будь-якої науки визначають по її предме­ту, методу і мові

1.1. Що є предметом філософії?

На цей, як і на багато інших питань, у філософії немає од­нозначної відповіді. По-перше, тому, що предмет філософії змінювався в її історичному розвитку, і, по-друге, у різних фі­лософських напрямках по-різному визначається предмет.

Розглядаючи історичний аспект, можна виділити три осно­вних етапи в розвитку предмета філософії.

Перший етап - давня філософія, як сукупна мудрість люд­ства, містила в собі зачатки всіх наукових знань, отже, її пред­метом були загальні і конкретні закони буття, відомі в той час. Філософ - мудрець був тоді і математиком, і астрономом, і лі­карем, і істориком. Звідти і вульгарне визначення філософії як "цариці наук" або "науки наук".

Другий етап процес диференціації науки і розпредмечування філософії. Від філософії поступово відгалужувалися і оформлялися у самостійні науки різні області знання, "несу­чи" із собою частину її предмета. Схематично всю область до­слідження науки можна представити у вигляді великого пиро­га, розділеного на частини (дивись схему 3).

Схема 3.

Процес диференціації науки і розпредмечування філософії

В XIX столітті проблема розпредмечування філософського знання була усвідомлена і знову в філософії почалися пошуки її предмета.

Третій етап - (ХІХ-ХХ ст.) характерний різноманітними точками зору на предмет філософії і її статус в системі науко­вого знання. Тут приведемо лише деякі (багато в чому проти­лежні) точки зору:

а) Позитивізм вважає предметом філософії аналіз мови науки, зводячи функції філософії до логіки і методології науки (докладніше про це дивіться в темі "Філософія XX століття").

б) Діалектичний матеріалізм визначає філософію як на­уку про найзагальніші закони буття. Будь-яка наука серед нескінченного різноманіття зв'язків навколишнього світу ви­діляє і вивчає закони. Закон - це істотний, загальний, не­обхідний, повторюваний зв'язок між явищами і процесами. Однак у світі існують закони різного ступеня спільності. Фі­лософію, на відміну від інших наук, цікавлять найзагальніші, універсальні зв'язки буття. Відомий американський фантаст і популяризатор науки Айзек Азімов представляє роль і місце філософії в сучасному науковому знанні в наступному образі. Сучасну науку, стверджує він, можна представити у вигляді великого саду розділеного на окремі ділянки. Кожний хазяїн освоює свою ділянку, знає в ній все до дрібних подробиць, але йому не цікаво, що робиться на ділянці сусіда. Так часто бу­ває, коли фахівці навіть суміжних галузей науки не розуміють один одного, в силу вузької спеціалізації і особливості форма­лізованої мови тієї або іншої дисципліни. В такій ситуації ще більш необхідний узагальнюючий погляд з висоти або з боку. У цьому і полягає методологічна функція філософії.

в) Ірраціоналістичний напрямок у філософії вважає, що предмета у філософії зовсім немає, тому що вона не наука, а "... мистецтво пізнання в свободі через творчість ідей, які противляться світовий даності і необхідності і проника­ють у позамежну сутність світу"'. Протиставляючи філо­софію науці, М.Бердяєв далі пише, що в науці є гірка нужда людини; в філософії - розкіш, надлишок духовних сил. Філо­софія не менш життєва, чим наука, але ця життєвість творчос­ті пізнання, яке переходить межі даного, а не життєвість при­стосування пізнання до даного для самозбереження в ньому... В філософії є щось святкове і для утилітаристів буднів насті­льки ж марне, як і в мистецтві.

Філософія вивчає універсальні, загальні зв'язки, проте, структурує свій об'єкт; тому традиційно в філософському знанні виділяються наступні напрямки або розділи:

Онтологія - вчення про буття;

Антропологія - вчення про людину;

Гносеологія - теорія пізнання;

Логіка наука про закономірності абстрактного мислення;

Методологія наука про методи пізнання і межі їх засто­сування;

Аксіологія вчення про цінності;

Соціологія - наука про загальні закони розвитку суспільс­тва;

Етика - філософська теорія моралі і моральності;

Естетика - наука про закономірності існування і створен­ня прекрасного у світі.

Див Бредяєв II.А. Смысл творчества. М : ГІравда, 1989. - С.269

На різних етапах розвитку філософії і в різних філософсь­ких школах на перший план висуваються ті або інші пробле­ми. Це залежить від потреб суспільної практики і науки, а та­кож від філософських традицій.

1.2. В чому ж специфіка філософських питань осягнення іс­тини? Метод - шлях, спосіб дослідження, пізнання, сукуп­ність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності. Філософський метод являє собою за­гальний підхід до вивчення дійсності. В залежності від мето­дологічної традиції виділяються основні типи філософству­вання: метафізичний і діалектичний; раціоналізм і ірраціона­лізм.