8. Умови легальності державної влади в Україні

Легітимність влади (від лат. Legitimus - законний) - визнання суспільством або більшістю народу сформованої системи влади як природної , нормальної, яка відповідає його волі й інтересам.

В умовах демократичних політичних режимів легальність та легітимність співвідносяться як часткова та загальна умови існування публічної влади. За демократичного політичного режиму виникнення феномену нелегальної, але легітимної публічної влади є неможливим. Ця неможливість випливає з того, що в умовах демократичної політичної системи той чи інший конкретний закон набуває найвищої юридичної сили не стільки завдяки тому, що він задовольняє певні формальні ознаки, скільки завдяки тому, що відповідає праву як засобу належного і справедливого. Тому легальність є обов'язковою ознакою будь-якої демократичної публічної влади, оскільки в умовах демократії, спираючись на чинне законодавство, громадяни завжди мають гарантоване право змінити владу, яка втратила чи поступово втрачає в очах суспільства свою легітимність.

Підстави легітимації, тобто умови, за яких народ готовий визнати владу, мають історичний характер:

1) успадкування влади главою держави від своїх предків;

2) у давні часи, перемігша у війні, держава-завойовник могла розраховувати на визнання її влади над приєднаною територією правочинною;

3) у сучасних демократичних державах підставою легітимації вважається обрання, владних структур народом.

Ефективність влади - це целедостижение влади, що характеризується обсягом виконання нею своїх функцій у суспільстві, тобто реалізацією очікувань і вимог громадян. В оцінці ефективності влади слід використовувати два критерії:

- Результативність влади - ступінь досягнення поставлених цілей (очікуваних результатів) у діяльності державних структур в цілому і конкретних державних рішень зокрема (реформ, національних проектів, федеральних і регіональних програм і т.д.);

- Доцільність влади - кількісно-якісну характеристику суспільного сенсу і наслідків здійснених державних перетворень як співвідношення використання ресурсів (виробничих, природних, фінансових, кадрових, інформаційних та ін.) І результатів управління в умовах державних перетворень.

Критеріями ефективності влади є:

1) достатність підстав влади та ефективне використання її ресурсів;

2) раціональність "вертикальної" і "горизонтальної" структур влади;

3) ефективний, дієвий, своєчасний контроль за виконанням розпоряджень владних структур;

4) організаційно-технічне та кадрове забезпечення обліку та аналізу владних розпоряджень;

5) наявність дієвої системи санкцій, що застосовуються до об'єкта влади у разі невиконання ним владного наказу;

6) ефективна система самоконтролю влади.

9. Механізми легітимації публічної влади

легітимація, тобто придбання легітимності в очах суспільства.

Легітимація влади в ряді випадків може збігатися з легалізацією - прийняттям основоположних юридичних актів, насамперед конституцій.

Механізмом легітимації можуть бути вибори чи референдуми, за допомогою яких виявляється рівень підтримки населенням лідерів, партій, інститутів, нормативних актів чи рішень. Ідеологічна легітимація влади необхідна не тільки в тоталітарних системах, на ті чи інші ідейні цінності для виправдання своїх дій і рішень спираються і керівники самих демократичних країн.

Політична влада, особливо високого рівня, часто персоніфікована. Тому для збереження авторитету і, отже, легітимності влади, необхідно підтримувати і зміцнювати авторитет представляють її політичних лідерів. В умовах авторитарних, тоталітарних режимів харизматична або, використовуючи термінологію Істона, персональна легітимація може приймати форму "культу особи", однак більш цивілізовані приклади такої легітимації спостерігаються і в умовах демократії.

Для легітимації влади велике значення має ефективність рішень і дій тих, хто нею володіє. Політичний режим, який не має достатньої легітимності, може знайти її, якщо сприятиме успішному вирішенню що стоять перед суспільством проблем і, тим самим, задоволенню потреб і сподівань більшості населення.

В якості емпіричних індикаторів ступеня легітимності влади можуть розглядатися наступні ознаки:

- Рівень примусу, використовуваний владою для здійснення своєї політики (легітимна влада може взагалі обходитися без прямого насильства, нелегітимна влада часто просто "сидить на багнетах");

- Наявність або відсутність спроб незаконного повалення даного уряду або політичного лідера;

- Наявність або відсутність масових акцій громадянської непокори, а також сила такої непокори;

- Результати виборів, референдумів, а також дані соціологічних досліджень, якщо останні достовірні.

Поряд з процесом легітимації влади в політичній практиці може відбуватися і зворотний процес - делегітимації влади, тобто втрати тих факторів, які визначили її легітимність.

Делегітимація влади може стати результатом цілого ряду причин: 1) наслідком суперечності між егоїстичними спрямуваннями правлячої еліти і пануючими в даному суспільстві ідейними цінностями; 2) наслідком суперечності між офіційно проголошеними демократичними принципами і реально політичною практикою, пов'язаної з обмеженням прав і свобод населення, тиском на засоби масової інформації, переслідуванням опозиції; 3) наслідком підвищення неефективності діяльності бюрократичного апарату і посилення його корумпованості; 4) наслідком розколу всередині правлячої еліти через втрату впевненості у виправданості її претензій на владу; 5) наслідком конфлікту між гілками влади; 6) наслідком ситуації, коли політична система перестає сприймати вимоги основних суспільних груп, коли в ній відсутні або припиняють функціонувати механізми, що захищають інтереси широких народних мас.