Розділ 2. Загальні положення судового захисту права на безпечне для життя і здоров’я довкілля

2.1. Підсудність цивільних справ щодо захисту права на безпечне для життя і здоров’я довкілля та їх цивільна юрисдикція

Здійснення правосуддя базується на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, що мають субсидіарний характер та, виходячи з міжнародних зобов’язань України, є складовими національного законодавства і елементами державної правової системи. Реалізація загальновизнаних принципів першочергово забезпечується ефективним здійсненням правосуддя шляхом справедливого та публічного розгляду справ компетентним, незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону (п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Право на розгляд справи компетентним судом, тобто тим судом, до підсудності якого дана справа віднесена законом, є одним із елементів права на доступ до правосуддя, гарантією запобігання зловживання процесуальними правами [1, с. 333].

В юридичній літературі під підсудністю розуміється сукупність цивільних справ, які підлягають розгляду і вирішенню по суті в даній конкретній ланці судової системи та у даному конкретному суді цієї ланки [2, с. 110]. Деякі науковці в галузі цивільного процесуального права ототожнюють терміни «підсудність» і «територіальна підсудність» та схиляються до думки, що за своїм змістом зазначені терміни є синонімічними до поняття «територіальна юрисдикція» [3, с. 266].

Розглянемо детальніше правила визначення підсудності у цивільних справах щодо захисту права на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

Відповідно до ст. 107 ЦПК України усі справи, що підлягають розгляду і вирішенню в порядку цивільного судочинства, у тому числі і досліджувана нами категорія цивільних справ, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами, які є судами першої інстанції. На підставі аналізу норм цивільного процесуального законодавства можна дійти висновку, що лише місцеві суди можуть розглядати та вирішувати справи по суті як суди першої інстанції. Апеляційні суди, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховний Суд України такими повноваженнями в межах цивільного судочинства не наділені [3, с. 265]. Тому визначення підсудності у справах щодо захисту права на безпечне для життя і здоров’я довкілля по суті зводиться до вибору місцевого суду як суду першої інстанції, що відповідно до законодавства має повноваження розглядати конкретну справу на певній території.

Цивільне процесуальне законодавство і процесуальна наука розрізняють декілька видів територіальної підсудності: загальна підсудність (ст. 109 ЦПК України); підсудність за ухвалою суду вищої інстанції (ст. ст. 108, 111 ЦПК України); альтернативна підсудність (ст. 110 ЦПК України); підсудність кількох пов’язаних між собою вимог (ст. 113 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 114 ЦПК України).

Виходячи із положень зазначених статей ЦПК України, а також цивільно-правової природи та юридичного змісту права на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 293 ЦК України), позови про захист указаного права найчастіше пред’являються до суду за правилами, встановленими для загальної та альтернативної підсудності.

Так, наприклад, при пред’явленні до суду позову про відшкодування шкоди, завданої здоров’ю та життю фізичної особи внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров’я довкілля, позивач відповідно до процесуального законодавства наділений активним правом вибору одного із кількох компетентних судів за правилами загальної або альтернативної підсудності. Таким чином, зазначений позов може бути пред’явлений до суду:

1. за зареєстрованим у законному порядку місцезнаходженням відповідача - юридичної особи чи зареєстрованому у законному порядку місцем проживання або місцем перебування відповідача - фізичної особи (ст. 109 ЦПК України). Зазначена норма містить загальний припис, і може бути застосована для визначення підсудності у всіх категоріях справ за умови, якщо відсутні спеціальні підстави, встановлені для інших видів підсудності, наприклад, таких як виключна територіальна підсудність і підсудність за ухвалою суду вищої інстанції;

2. за зареєстрованим у законному порядку місцем проживання чи місцем перебування позивача (ч. 3 ст. 110 ЦПК України);

3. за місцем завдання шкоди (ч. 3 ст. 110 ЦПК України);

4. за місцем виконання договору (ч. 5 ст. 110 ЦПК України). Так, наприклад, за місцем виконання договору можуть пред’являтися позови про відшкодування шкоди, завданої здоров’ю та життю фізичної особи внаслідок споживання чи використання продуктів споживання (харчових та промислових), якість яких не відповідає критеріям безпечності, встановленим державними стандартами.

Виходячи з аналізу вищенаведених законодавчих норм, можна дійти висновку, що встановлені процесуальним законодавством правила, які застосовуються для визначення підсудності у справах щодо захисту права на безпечне для життя і здоров’я довкілля, обумовлені певною специфікою даної категорії справ і, у першу чергу, спрямовані на створення сприятливих умов для їх розгляду та виконання судового рішення.

Питання дотримання правил визначення підсудності вирішується судом при відкритті провадження у справі. Наслідки порушення правил підсудності залежать від того, на якій стадії такі порушення виявлені. Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України суддя зобов’язаний повернути позовну заяву позивачеві, якщо при її прийнятті буде встановлено, що справа не підсудна даному суду. У випадках, якщо порушення правил підсудності буде виявлено після відкриття провадження у справі, але до початку її розгляду, суд передає справу на розгляд належному суду (ч. 2 ст. 116 ЦПК України).

Таким чином, при вирішенні питань, пов’язаних з визначенням підсудності, суд наділений повноваженнями владного органу, який зобов’язаний здійснювати нагляд за виконанням правил підсудності і у необхідних випадках реалізовувати свої публічні повноваження [1, с. 334].

Підсумовуючи вищенаведене, слід підкреслити: юридична природа досліджуваної категорії цивільних справ та соціальна значимість права на безпечне для життя і здоров’я довкілля як особистого немайнового права обумовили формування сприятливих процесуальних умов для його судового захисту, про що свідчить закріплена у законодавстві можливість застосування правил альтернативної підсудності при пред’явленні відповідного позову.