Розділ іі власні дослідження

2.1. Вікові особливості гумористичних нахилів підлітків

У підлітковому віці гумор набуває все більшого значення, завдяки можливостям формальних операцій виникають нові форми гумору. Такі форми гумору, як іронія і сарказм, діти не здатні ні зрозуміти, ні використати. Оскільки підлітковий вік - це вік, коли стосунки з однолітками починають проявлятися особливо яскраво, роль гумору зростає. У цьому віці гумор цінується найбільше, більшість гумористичних видань читаються саме підлітками. Підлітки часто використовують гумор у своєму повсякденному житті, він допомагає передати свої почуття і стосунки, залишаючи можливість відмовитися від своїх слів, не втративши при цьому індивідуальність ("Я просто пожартував"). Жарти і гумор використовуються для того, щоб встановити свою приналежність до групи, кинути виклик нормам, встановленим дорослими, і розвинути навички спілкування.

Під час дослідження виявлено, що головною умовою успіху реклами, яка створюється для дітей і підлітків, є використання гумору. Вважається, що гумор – найкращий спосіб відвернути аудиторію від генерації контраргументів. Смішну рекламу не тільки краще запам’ятовують, але і охочіше дивляться при повторі, цитують. Реклама для дітей робиться більш смішною, ніж для дорослих, але наслідки контакту дітей з такою рекламою часто викликають тривогу у батьків і психологів.

Сприйняття гумору в рекламі (власне, як і гумору взагалі) починає відбуватися у міру дорослішання дитини. Причому слід пям’ятати, що уявлення про те, що є смішним у дітей і підлітків істотно відрізняється від уявлень дорослих. Гумор не робить рекламу більш зрозумілою і переконливою: не розуміючи часто «дорослого» гумору, діти знаходять свій

гумор, іноді спотворюючи зміст реклами. Гумор в рекламах часто будується на безглуздих ситуаціях, в які герої випадково потрапляють, і підлітки, аналізуючи їх дії з погляду моральності, не можуть зрозуміти, що смішного в таких рекламах. Така реклама викликає у них в кращому разі подив, а в гіршому – може привести до неврозу. Позитивне значення реклами полягає в тому, що вона є засобом інформації про товари і послуги. Проте некоректне її створення призводить до негативних соціальних реакцій і може мати негативні наслідки [1].

Через те, що у дорослих і дітей різні уявлення про смішне, іноді відбуваються непорозуміння. Над чим зазвичай сміються діти, коли дивляться мультфільми? Персонаж мультика впав в калюжу, сів повз стілець, врізався в ліхтарний стовп і розплющився в перепічку. Дорослі прикро морщаться, чуючи дитячий сміх в цих, по суті, малоприємних моментах, а деякі мами навіть докоряють своєму чаду в жорстокості. Але насправді цей прояв не жорстокості, а не розвиненості почуття гумору : дітей смішить несподіванка ситуацій. Співчувати ж іншим вони ще не навчилися. Тому завдання дорослих - навчити дітей відмежовувати просто смішне від смішного з присмаком садизму.

По суті, дорослі сміються над такими ж непорозуміннями, тільки вони втілені в складнішу форму. Скажімо, звивичайно вони не сміятимуться над тим, що два герої задкують по сцені, нібито не помічаючи один іншого, і врешті-решт стикаються спинами. Але ситуація, коли герой, зайшовши помилково в чужу квартиру, лягає в чужу постіль, де його потім знаходить господиня (сюжет фільму «Іронія долі»), ось уже багато років викликає сміх у дорослої половини населення нашої країни.

При читанні книжок діти теж частенько пропускають повз вуха пасажі, які викликають посмішку у дорослих, і качаються від сміху, коли літературний герой допускає в мові обмовки або неправильно вимовляє які-небудь слова. Усіх в дитинстві смішили "фифки" і "хихки" з розповіді В. Драгунського. Хоча, якщо подивитися з дорослої дзвіниці, що вже тут такого смішного? Ну, немає у дітей передніх зубів, ось вони і не вимовляють слово "шишки". Эка дивина!

А тепер замислимося, що є "гра слів", на якій побудовано безліч смішних каламбурів, літературних епіграм, анекдотів і іншого це, як не ті ж "фифки", тільки для дорослих?!

Взагалі, почуття гумору формується у дітей досить пізно. І його, як і багато що інше (наприклад, естетичний смак або грамотність), треба розвивати. Так звані "дитячі анекдоти" зазвичай здаються дорослим безглуздими. Чи навпаки, дорослі жарти частенько викликають у дітей подив: це пояснюється і відмінностями життєвого досвіду і віковими особливостями, від яких в більшості залежить наше мислення і емоції. Часто від того батькам і дітям не дуже легко буває знайти спільний грунт для жартів. Та шукати необхідно, інакше спілкування вироджується в нудні нотації, які швидко приїдаються і дитина звикає від них подумки відмежовуватися.