2.2. «Чорний» гумор як явище сміхової культури підлітків

На жаль, спостереження свідчать, що вже з 5-6 річного віку у дітей з’являється інтерес до слухання сучасного сумнівного дитячого фольклору. Як не забороняй жорстокі куплети чи анекдоти – вони всеодно живуть у дитячих колективах. В такого роду лічилках, загадках, частівках, страшилках, “садистських” куплетах, магічних “викликаннях” найчастіше міститься те, що забороняється дорослими. Діти розповідають їх в “тісному колі”, не допускаючи дорослих.

Під чорним гумором зазвичай розуміється поєднання смішного з жахливим, трагічним. Його мета - розсмішивши, злякати, або ж, навпаки, злякавши, розсмішити. До цього виду гумору відносяться анекдоти про виродків, покійників, вампірів, кровожерних батьків і нещасних або жорстоких дітей, про кров і каліцтва.

Дорослі, аналізуючи деякі типи дитячої сумнівної творчості і чорний сміх можуть краще зрозуміти психологію дітей. Важливо усвідомити, що суворо заборонити такий “гумор” неможливо. А ось повернути дитячу творчість в інше русло, даючи свободу висловлювання, це в силах вихователів і батьків.

Інколи сміх свідчить лише про нетактовність і грубість дитини. Ось дівчинка в новій шубці і чобітках підковзнулась і вже лежить в брудній весняній калюжі посеред двору. Навколо діти сміються, в очах радість, на обличчі задоволення, а в душі пусто і холодно. Чому так буває, чи все роблять дорослі, щоб не дати вкоренитися в юні серця злорадству, цинізму і байдужості? Адже поведінка жорстоких дітей може завдати горе і шкоду тому, хто особливо сприйнятливий до насмішок і знущань.

Між тим чорний гумор як явище народної сміхової культури вимагає іншого відношення до себе. Висміюючи ситуації, що лякають її, людина як би відсторонюється, бачить себе з боку сильнішою, невразливішою і сміливішою. Такий очищаючий сміх, виявляється перемогою над страхом, його подоланням. Зображуючи з напускним спокоєм глобальне руйнування родинних зв'язків на побутовому рівні, насправді чорний гумор підлітків виконує в певному значенні функцію захисту тонкої, чутливої психіки підлітка, оберігаючи його від численних і не безпідставних страхів, що йдуть частково від сучасних умов життя, а що частково кореняться в глибокій старовині. Розуміння ж перевернутої суті фольклору, постійного переінакшування усіх цінностей примушує зробити висновок про неправомірність буквального тлумачення образу сім'ї в чорному гуморі. Не знецінення сімейних зв'язків і привязанностей, не гірке розчарування в родинних почуттях, не збочення сімейних стосунків і не деградацію інституту сім'ї демонструє він нам, а, навпаки, глибоку драму особистості, що гостро переживає послаблення родиних зв’язків [2].

Таким чином, двоякість і глибина цього явища дозволяє зрозуміти, як підліток переживає свій перехід від дитинства до становлення особистості, звернути увагу на деякі механізми перетворення, акцентуватися на соціалізації і інтеграції з суспільством.

2.3. Стилі гумору підлітків

Традиційно психологія гумору вивчає гумор, здатність до гумору як безумовне позитивне явище, пов'язане з фізичним і і психологічним здоров'ям. Проте, почуття гумору - складніше і багатовимірне психологічне утворення: воно може носити особистісно або соціально негативне забарвлення. Так, читання гумористичної літератури агресивного змісту підвищує, а не знижує агресивність. У зв'язку з подібною суперечністю і неоднозначністю результатів багато дослідників стали говорити про необхідність виділення різних видів або стилів почуття гумору, що розрізняються по своїй адаптивності або соціальній корисності. Виникла необхідність в розробці нових шкал, що дозволяють уловлювати різницю між потенційно адаптивними і менш корисними або навіть руйнівними формами гумору.

Опитувальник стилів гумору, розроблений Р. Мартіном із співавторами, є одним з перших інструментів такого роду. Запропонована ними класифікація стилів гумору грунтована на двох критеріях:

1) спрямованість гумору на себе або на інших;

2) підтримувальний характер гумору або принизливий його тон, кепкування.

Так, автори описують 4 стилі почуття гумору: аффіліативный, самостверджувальний , агресивний і самопринижувальний [9].

Афіліативний гумористичний стиль – це форма гумору, призначена для розважання оточуючих, спосіб покращення взаємодії, котрий проявляється через смішні та неворожі жарти, невимушені дотепні зауваження. Його мета полягає в оптимізації стосунків та редукції міжособистісних конфліктів.

Самостверджувальний гумор допомагає людині знаходити комічне у життєвих випробуваннях, підтримувати реалістичне світосприйняття у разі неприємностей. Цей гумористичний стиль часто застосовується як адаптивна допінг-стратегія, що допомагає зберігати позитивну перспективу у стресових ситуаціях.

Агресивний стиль – форма зневажливого гумору у поєднанні з сарка- змом та приниженням, котра може використовуватися для маніпулювання іншими людьми.

Змістом самопринижувального гумору є жарти відносно власної особистості, мета яких – отримати схвалення оточуючих.

Традиційно вказані форми гумористичної поведінки оцінюються за допомогою Опитувальника гумористичних стилів. Високі рівні адаптивного гумору (афіліативний, самостверджувальний стилі) зазвичай корелюють з низькими показниками пригніченості та високим самоприйняттям. І навпаки, – високий рівень дезадаптивного гумору (агресивний, самопринижувальний стилі) пов’язаний із зростаючими депресивними проявами та зниженням рівня самооцінки.

У своєму досліджені ми вирішили визначити який із даних стилів гумору найбільш притаманний учням нашої школи. Для дослідження використали Опитувальник стилів гумор Р. Мартіна (Додаток А).

В дослідженні взяли участь 68 підлітків. В ході дослідження ми встановили, що 64% учнів використовують афіліативний стиль гумору, 38 % – самостверджувальний, 43% - агресивний і 26% - самопринижувальний (Додаток Д).

Також аналіз результатів дозволив встановити, досліджувані з якими психологічними характеристиками обирають для використання саме позитивні стилі гумору. Отже стало відомо, що люди з високою самооцінкою, високим рівнем позитивної афективності, екстраверсії, задово- леності життям, а також високими показниками усіх позитивних цінностей і психологічного благополуччя використовують афіліативний і самопідтримувальний стилі гумору. Цілком зрозуміло, що впевнені у собі люди, які задоволені власним життям, відкриті новому досвідові, позитивно налаштовані по відношенню до навколишнього світу та оточуючих мають тенденцію жартувати у толерантній манері з метою підвищення групової єдності (афіліативний гумор), а також прагнуть під тримувати оптимістичний погляд на світ, дотримуючись гумористичної точки зору навіть перед обличчям стресу або важкої ситуації (самопідтримувальний гумор). Отримані нами результати повністю узгоджуються з даними попередніх дослідників. Згідно з нашими даними, досліджувані, які мають більш високий рівень сформованості таких чеснот, як мудрість, сміливість, гуманність, справедливість, поміркованість, а також більш високий рівень психологічного благополуччя, обирають для використання саме позитивні стилі гумору.