Образ Кікудзі

Кікудзі часто згадує рожеве фуросікі Юкіко й на ньому – тисячокрилий журавель; він кохає дівчину, але вона йому здається недосяжною. Від смерті Оота-сан минув рік, а юнака все мучать пи­тання: чи винен він у її смерті, чи є і його провина в тому, що зник­ла Фуміко, що йому робити зі своїми почуттями до Юкіко. Але го­ловне – він звільнився від впливу й пильного ока Тікако. Тепер він має жити. Остаточно ж допомагає йому відродитися Юкіко, яка, незважаючи ні на що, плекає їхні почуття.

«Тільки згадки про пані Ооту та Фуміко... забирали в нього сили. Вони спливали в його голові й починали пурхати, ніби ме­рехтливий метелик. Здавалося, він бачить, наче з темних глибин підсвідомості піднімається тінь із легкими крилами метелика. Певне, ці спогади були не привидом пані Ооти, а привидом його власної совісті».

Образ Тікако

Тікако Курімото – хазяйка чайного павільйону, берегиня чай­ної церемонії. Жінка була коханкою пана Мітані, батька Кікудзі.

Хлопчика лякало те, що в нього може бути брат або сестра з такою жахливою плямою, яку він бачив на тілі цієї жінки. «З Тікако від­бувалися певні зміни. Уже роки за два-три після того, як він по­бачив її вроджену пляму, вона ніби стала більш схожа на чоловіка, а не на жінку, а останнім часом зовсім перетворилася в істоту невизначеного роду». Неодноразово вона ще відвідуватиме будинок його батька, щоб слідкувати за паном Мітані, оскільки той опікується пані Оота, допомагаючи їй після смерті чоловіка спродати чайний посуд. Тікако принижує гідність пані Оота, навіть мати Кікудзі просить її оговтатись і не пускати в хід свого отруйного язика.

Тепер вона намагається бути корисною хоча б Кікудзі: знайомить його з донькою Інамура Юкіко. Вона нахабно, жахливо, цинічно пе­реслідує пані Оота і, коли та накладає на себе руки, не може й тут стриматися й перемиває їй кістки. Здивований її словами, Кікудзі запитує: «Виходить, це ви її вбили?» І отримує відповідь: «Вважай­те, що я. Я звикла грати роль шахрайки. Ваш батько й цінував у мені саме те, що я вміла завжди прекрасно виконувати цю роль...»

Тікако згодом буде плести вигадки й щодо одруження Юкіко, Фуміко... А Кікудзі перебуватиме під впливом Тікако.

Серед прийомів творення художньої дійсності повісті є:

• прийом контрасту: Кікудзі вражений, захоплений Юкіко. Він думає, що не може одружитися з нею, адже вона така чиста, як джерельце, як сонячний промінчик, а він у порівнянні з нею – брутальний, бридкий.

Прийом контрасту використано для того, щоб читач міг побачити різницю між життєвими настановами кожного, як між світлом і тінню, між днем і ніччю. Тікако не може закрити собою ні Фуміко, ні Юкіко, ні пані Оота.

На початку повісті: на горищі «безсоромно шурхотіли пацюки, а біля самої галереї цвіло персикове дерево»;

• яскрава художня деталь – рожевий фуросікі Юкіко з тисячекрилим журавлем;

• гармонійне поєднання природи з почуттями та настроями героїв;

• опис чарівності предметів побуту, мистецтва;

• історичні натяки, літературні посилання, поетичні образи майстрів художнього слова тощо;

• місцевий колорит (навести приклади);

• вставні конструкції – лист-щоденник Фуміко.