Розділ 2.

ХАРАКТЕРИСТИКА РАНЬОГО ДИТЯЧОГО АУТИЗМУ.

Під терміном «аутизм» розуміють «відрив від реальності, відхід у себе, відсутність або парадоксальність реакцій на зовнішні впливи, пасивність і сверхранимость в контактах із середовищем» .

Аутизм як симптом зустрічається при досить багатьох психічних розладах. У деяких випадках він проявляється дуже рано (в перші роки і навіть місяці життя дитини), займає центральне, провідне місце в клінічній картині і надає важке негативний вплив на всі псхіческое розвиток дитини.

У таких випадках говорять про синдром раннього дитячого аутизму, який вважають клінічної моделлю особливого - спотвореного - варіанти порушення психічного розвитку. При РДА окремі психічні функції розвиваються повільно, тоді як інші - патологічно прискорено. Так, нерідко розвиток Гнозис випереджає праксис (при нормальному психічному розвитку - навпаки), а іноді не за віком багатий словниковий запас поєднується з абсолютно нерозвиненою комунікативною функцією мови.

У ряді випадків спостерігаються не всі необхідні для встановлення діагнозу РДА клінічні характеристики, хоча не виникає сумнівів, що корекція повинна спиратися на методи, прийняті в роботі з аутичними дітьми; в такій ситуації нерідко говорять про аутистических рисах особистості.

Поняття раннього дитячого аутизму різні автори трактують неоднозначно.

Ранній дитячий аутизм - Це відхилення в психічному розвитку дитини, головним проявом якого є порушення спілкування дитини з оточуючим світом).

РДА - аномалія психічного розвитку, що складається головним чином в суб'єктивній ізольованості дитини від зовнішнього світу.

Під аутизмом в широкому сенсі розуміється зазвичай явна нетовариськість, прагнення піти від контактів, жити в своєму власному світі.

Неконтактність може проявлятися в різних формах і з різних причин. Іноді вона виявляється просто характерологической рисою дитини, але буває викликана недостатністю його зору або слуху, глибоким інтелектуальним недорозвиненням і мовними труднощами, невротичними розладами або важким госпитализмом (хронічною нестачею спілкування, породжених соціальною ізоляцією дитини в дитячому віці).

У більшості цих випадків порушення комунікації виявляються прямим і зрозумілим наслідком основної недостатності: малої потреби в спілкуванні, труднощів сприйняття інформації і розуміння ситуації, хворобливого невротичного досвіду, хронічної нестачі спілкування в ранньому дитячому віці, неможливості користуватися мовою.

Але існує порушення спілкування, при якому всі ці труднощі пов'язані в один особливий вузол, де складно розділити першопричини і слідства і зрозуміти, чому не хоче або не може дитина спілкуватися. Таке порушення і називається синдромом раннього дитячого аутизму.

Ранній дитячий аутизм - психічний розлад, що виникає через порушення в розвитку головного мозку, при якому дитина відмовляється спілкуватися з оточуючими людьми, для нього характерно обмеження інтересів і прояв однотипних дій. Аутизм зустрічається приблизно в 4-х випадках на 10000 населення, серед дітей з раннім дитячим аутизмом переважають хлопчики (приблизно в 4 рази більше, ніж дівчаток).