2.2 Основні підсистеми суспільства

Як і будь-яка складна система, суспільство складається з взаємозв'язаних підсистем.

Підсистема – це проміжні комплекси, які менш складні, ніж сама система.

Виділення підсистем суспільства також є важливим питанням для соціологічної науки. У різних соціальних теоріях існують різні підходи до виділення підсистем суспільства.

Так, в рамках марксизму суспільство складається з двох підсистем: базису і надбудови. Базис – це сукупність виробничих відносин, що становлять економічну структуру суспільства. У надбудову входять організації, ідеї і установи. До надбудовних ідей відносяться політичні, правові, моральні, естетичні, релігійні, філософські погляди, які називаються авторами марксизму формами суспільної свідомості. З кожною формою суспільної свідомості пов'язані певні організації і установи.

З політичними ідеями пов'язані політичні інститути суспільства (партії, руху, органи влади), з правовими ідеями – інститути права, з релігійними – церква і церковні організації.

При цьому, відповідно до марксистського, вченню саме базис визначає характер надбудови, між ними існує лінія причинно-наслідкового залежності. Таким чином, всі надбудовні явища так чи інакше відображають економічні відносини, що становлять базис: одні – безпосередньо (політичні, правові явища), інші – опосередковано (мистецтво, філософія). Первинність і визначальна роль базису по відношенню до надбудови – це загальний закон.

При цьому ідея детермінації надбудовних установ економічним базисом нерозривно пов'язана з ідеєю відносної самостійності і постійної активності надбудови. Відносна самостійність установ надбудови виростає з громадського поділу праці та пов'язаних з ним процесів поступової диференціації та відокремлення різнорідних соціальних функцій.

Навколо зазначених функцій концентруються автономізуються сфери суспільного життя. Ці сфери відрізняються за змістом, типовим ознаками, займаному в суспільстві місця, оскільки різна природа лежать в їх основі соціальних функцій.

Однак марксистський підхід до виділення підсистем суспільства не є єдиним. Якщо в радянській соціологічній науці цей підхід і вважався визначальним, то сьогодні він поступився своїм місцем цивілізаційного підходу.

В рамках цивілізаційного підходу суспільство розглядається як сукупність чотирьох областей або сфер.

Слова «область» і «сфера» вживаються тут не в природничо-науковому або математичному сенсі. Вони дозволяють виділити в цілому суспільстві його частини, кожна з яких включає в себе елементи і відносини, що об'єднуються за їх місцем і роллю в житті суспільства. Як правило, виділяють економічну, політичну, соціальну, духовну сферу суспільства.

Економічна сфера – це діяльність суб'єктів суспільних відносин з виробництва, розподілу і споживання результатів праці.

Багато в чому ця сфера є визначальною по відношенню до інших, так як матеріальне виробництво є основною умовою життєдіяльності людей. У неї входять промислове і сільськогосподарське виробництво, відносини людей в процесі виробництва, обмін продуктами виробничої діяльності, їх розподіл.

Політична сфера – це діяльність суб'єктів суспільних відносин щодо забезпечення згоди між членами суспільства, регулювання його стану.

Підставою цієї сфери суспільства виступають владні відносини. Вони ж визначають і її специфіку.

Виникнення політичної влади обумовлюється чітким усвідомленням політичних інтересів. Тому політична влада завжди спрямована перш за все на їх задоволення. У цю сферу суспільства входять держава, його інститути, політичні партії, право, а також зв'язок між ними.

Соціальна сфера – це діяльність суб'єктів суспільних відносин, спрямована на задоволення своїх потреб.

Цей процес тісно пов'язаний з рівнем економічного розвитку суспільства.

Можна виділити два підходи до розгляду соціальної сфери суспільства:

- Сукупність організацій і установ, що відповідають за добробут, спрямована на всі верстви населення;

- Сукупність соціальних організацій та установ соціального захисту та соціального забезпечення незахищених верств населення.

Соціальна сфера включає в себе шари і класи, нації і національні відносини, інститути освіти, охорони здоров'я, дозвілля.

Духовна сфера – діяльність суб'єктів суспільних відносин з виробництва, споживання і передачі духовних цінностей.

Головними функціями, які виконує дана сфера суспільства, є видобуток нових знань, їх передача, формування нематеріальних цінностей. Духовна сфера охоплює науку, моральність, релігію, мистецтво, наукові установи, релігійні організації, установи культури, відповідну діяльність людей. Стрижнем духовної сфери суспільства є релігія.

Всі чотири сфери взаємопов'язані одна з одною і вчиняють взаємний вплив.

Незважаючи на те, що на відміну від марксизму, в цивілізаційному підході визнається рівність усіх підсистем суспільства, можна уявити їх вертикальну структуру в залежності від їх власної ролі в суспільному житті. Так, економічна сфера відіграє роль добування засобів існування, будучи фундаментом суспільства.

Політична сфера здійснює функцію управління і є верхівкою суспільства.

Соціальна і духовна сфера носять наскрізний універсальний характер, пронизуючи все суспільство і об'єднуючи його економічну і політичну складову.

Підводячи підсумок, необхідно сказати, що тільки взаємозв'язок всіх підсистем суспільства забезпечує його нормальне існування.