Діагностика

    Діагноз "тиреотоксичний зоб" встановлюють на підставі характерної клінічної картини і даних лабораторно-інструментальних методів дослідження. У типових випадках діагноз встановити неважко при наявності головних симптомів захворювання: зоба, тахікардії, тремтіння пальців рук і тіла, екзофтальму, втрати маси тіла.

    У ранніх стадіях хвороби, коли клінічні прояви її не чіткі, особливо при невеликих розмірах дифузнозміненої залози, навпаки, встановити точний діагноз у багатьох випадках нелегко. Такі хворі можуть тривалий час лікуватися з приводу ревматизму, шлунково-кишкових порушень, вегетоневрозу, інших захворювань. Важкий для діагностики тиреотоксичний зоб розташований загруднинно або ретротрахеально.

   При зміні нервово-психічного стану пацієнта, наявності серцебиття, безпри чинному схудненні треба провести детальне клінічне, а при необхідності лабораторне та інструментальне, обстеження хворого для своєчасного виявлення тиреотоксичного зоба.

    Анатомічну структуру щитоподібної залози, її розміри, локалізацію визна чають за допомогою пальпації, рентгенографії шиї у 2-х проекціях, ультразвукового дослідження, сканування залози з І131, лімфо- й ангіографії, ТАПБ (морфологічна верифікація).

    Функціональну активність щитоподібної залози визначають за:

1. Рівнем гормонів та інших йодованих компонентів сироватки крові – білковозв'язаного йоду, загального тироксину (Т4), вільного тироксину (Т3).

2. Пробами, які відображають периферичну дію тиреоїдних гормонів: рівень основного обміну, рефлексометрія (рефлексографія) з п'яткового, ахіллового сухожилля, ЕКГ, рівень ліпідів у сироватці крові.

3. Виявленням тиреоїдостимулювальних антитіл – імуноглобулінів, антит іл до різних компонентів тканини щитоподібної залози (тиреоглобуліну, мікросомальної фракції).

4. Поглинанням щитоподібною залозою радіоактивного йоду, пробою із стимуляцією ТТГ, пробою з тиреоліберином.

    Дані клінічного обстеження і лабораторно-інструментальних досліджень дозволяють встановити діагноз.

 

Диференційна діагностика

 

     При нечітких клінічних проявах тиреотоксичного зоба необхідно проводити диференційну діагностику із захворюваннями, які мають схожу симптоматику. Це стосується ревматизму, туберкульозу, енцефалопатії, хронічного алкоголізму, деяких інфекційних захворювань, гострого та хронічного тиреої- диту, раку щитоподібної залози.

     При цих захворюваннях можуть виявлятися ті чи інші симптоми, характерн і і для тиреотоксикозу: серцебиття, втрата маси тіла, тремтіння тіла, загальна слабість, субфебрильна температура, підвищена пітливість і т. ін.

    При ревматизмі схожими симптомами є біль у ділянці серця, тахікардія, субфебрильна температура, підвищена пітливість, але щитоподібна залоза не збільшена, відсутні тремтіння пальців рук, роздратованість, втрата маси тіла, очні симптоми. Для даного захворювання характерні зміни на ЕКГ, у крові, збільшення ШОЕ, позитивні серологічні проби, рівень Т3, Т4 у межах норми. За необхідності проводять сонографію щитоподібної залози, визначають накопичення І131.

    У хворих на туберкульоз легень деякі симптоми нагадують тиреотоксикоз: втрата маси тіла, пітливість, субфебрильна температура, блиск очей, серцебиття, загальна слабість, швидка втомлюваність і т. ін., але не спостерігаються зобна трансформація щитоподібної залози, виражене тремтіння пальців і тіла, плаксивість, екзофтальм та інші очні симптоми, в межах норми тести функціонально ї активності залози. При цьому захворюванні виявляють характерні фізикальні й рентгенологічні зміни в легенях, позитивні туберкулінові проби.

     При хронічному алкоголізмі хворі скаржаться на втрату маси тіла, тремт іння пальців, статеві розлади, біль у ділянці серця, головний біль, порушення працездатності, швидку втомлюваність. Під час фізичного обстеження у деяких осіб виявляють збільшену печінку, асцит, набряки гомілок. Відсутність при обстеженні очних симптомів, зоба, нормальні показники функціональної активності щитоподібної залози, відповідний анамнез захворювання і життя хворого дозволяють підтвердити діагноз "хронічний алкоголізм" і направити пацієнта на обстеження та лікування у наркологічний диспансер.

    У клінічному перебізі тиреотоксикозу іноді може домінувати якийсь один з основних симптомів. При тиреотоксикозі з екзофтальмом необхідно проводити диференційну діагностику з екзофтальмопатією, яка спостерігається у деяких випадках при енцефалітах. Для енцефалопатичного екзофтальму характерними є парез погляду догори, диплопія, різь в очах, наявність кон'юнктивіту та виразки рогівки, прогресуючий перебіг, ускладнення злоякісним екзофтальмом. Енцефалопатичний екзофтальм може бути однобічним.

    Екзофтальм може виникати і при пухлинах лобної частки головного мозку, очної ямки, кавернозному синустромбозі, ретробульбарному крововилив і та інших більш рідкісних захворюваннях. При цих патологіях він часті- ше однобічний. Аналіз клініки захворювання та допоміжні методи дослідження (УЗД щитоподібної залози, рентгенографія черепа, офтальмологічне обстеження, ангіографія судин головного мозку, визначення функціональної активності залози) допоможуть провести диференційну діагностику.

    Неврастенія, як і дифузний токсичний зоб, часто виникає після психотравми. При цьому захворюванні спостерігаються роздратованість, втома, плаксив ість, вегетативні й соматичні порушення. При непомітному зобі диференц ійна діагностика може бути досить складною. Для підтвердження діагнозу "тиреотоксичний зоб" корисним є використання допоміжних методів дослідження: УЗД щитоподібної залози, накопичення І¹³¹, визначення рівня Т3 і Т4, основного обміну і т. ін.

    Гострі інфекційні захворювання, такі, як грип, черевний тиф, паратиф, дизентер ія, мають деякі симптоми, притаманні й тиреотоксикозу з гастроентеричним синдромом. Правильно встановити діагноз допоможуть ретельно зібраний анамнез, дані фізикального обстеження, а за необхідності – й застосування допоміжних методів дослідження щитоподібної залози і шлунково-кишкового тракту.

    У хворих з прогресуючим схудненням, анемією, явищами інтоксикації, за відсутності явних ознак тиреотоксичного зоба, потрібно виконати фіброгастроскоп ію і рентгенографію шлунково-кишкового тракту для виключення злояк існого новоутворення.

    У зв'язку з різними підходами до методів лікування дифузного токсичного зоба і вторинних форм тиреотоксикозу важливо проводити диференційну діагностику з тиреотоксичною аденомою, автоімунним тиреоїдитом, ендемічним дифузним (або вузловим) зобом, а також раком щитоподібної залози. При тиреотоксичній аденомі тиреотоксикоз розвивається вторинно після іноді тривалого безсимптомного перебігу. Перехід у стан підвищеної гормональної активност і аденоми відбувається звичайно у молодих жінок після перенесеної нервово-психічної травми. Тиреотоксична аденома, як правило, невеликого розм іру (2-2,5 см у діаметрі), супроводжується симптомами тиреотоксикозу легкого або середнього ступеня. Очні симптоми спостерігаються, але не характерні. У людей похилого віку відсутній екзофтальм. На сканограмі на фоні зниженого поглинання І¹³¹ щитоподібною залозою окреслюється ділянка посиленого поглинання радіоактивного йоду ("гарячий" вузол), який надмірно продукує тирео їдні гормони. На відміну від дифузного токсичного зоба, при тиреотоксичній аденомі проби на наявність тиреостимулювальних антитіл негативні.

     При вторинному тиреотоксикозі, який виникає на фоні існуючого вже еутиреоїдного багатовузлового зоба, клінічний перебіг захворювання більш легкий.

Порівняльну характеристику ознак первинного і вторинного тиреотоксикозу наведено в таблиці.

   Таким чином, найважче діагностувати тиреотоксикоз, коли щитоподібна залоза незначно збільшена або атипово розташована, при стертих клінічних проявах захворювання. Тоді велике значення мають допоміжні спеціальні методи дослідження, іноді доцільна пробна антитиреоїдна терапія.