1. Поняття податкового права.

На даний час найпоширенішою є думка, що податкове право це частина фінансового (окремий інститут чи підгалузь). Треба визнати, що ця думка відображає реалії сьогоденного законодавства. Податкове право вийшло з радянського фінансового права і в ньому діють все ті ж тоталітарні принципи (головний з них принцип примату державних інтересів), які демократичній державі зовсім не притаманні. Тому необхідно переглянути головні концепції не тільки податкового права, а й фінансового.

На мою думку, податкове право повинно бути виділено в окрему галузь права, яку можна визначити як ассимілюючу (подібно екологічному праву). Асимілюючим воно виступає тому, що воно не може являти собою замкнуту частину системи права, а є відкритим і асимілює (впитує, визнає за свої) норми інших галузей.

На сьогодні напевно про податкове право можна сказати, що воно :

1. виступає як інститут предметний, тобто присвячений строго визначеному предмету - різновиду відношень, що складаються з приводу встановлення, сплати і стягнення податків і зборів, їхньої зміни і скасування;

2. регулює суспільні відносини по встановленню і стягненню податкових платежів, їхній зміні і скасуванню;

3. встановлює обов'язок юридичних і фізичних осіб по сплаті податків і зборів, а також регламентує процедуру обчислення і сплати податків і зборів, порядок здійснення податкового контролю і застосування мір відповідальності за порушення податкового законодавства;

4. виступає як складний інститут, що охоплює сукупність своєрідних правових норм. Ця специфіка передбачає аналіз відношень, що охоплюють спрямування коштів від платників у відповідні фонди (бюджети) у формі податкових платежів;

5. складає певну ієрархічну структуру. Ця структура включає самостійні інститути оподаткування (інститут оподаткування фізичних осіб; інститут місцевих податків і зборів; інститут податкової відповідальності й інші).

Податкове право тісно пов'язане з іншими галузями права. Взаємодіючи з всіма інститутами фінансового права (особливості механізму оподатковування характерні і для регулювання банківської діяльності, і для страхування, і для ринку цінних паперів), податкове право тісно пов'язане з деякими з них. Насамперед, із бюджетним правом (оскільки саме податки складають основу надходжень доходної частини бюджету, і важко уявити механізм державних прибутків без податкових платежів); з інститутом фінансового контролю (який включає сукупність норм, що регулюють діяльність податкових органів). Крім того, ряд органів фінансового контролю здійснює свої повноваження через податкові адміністрації й інші податкові органи.

Як і фінансове право, найбільше тісно податкове право пов'язане з державним (конституційним) і адміністративним правом. Конституційне право, що має базове значення для всіх правових галузей і інститутів, грає таку ж роль і щодо податкового права. Так, наприклад. Конституція України встановлює пріоритет міжнародних угод над нормами національного податкового законодавства. Крім того, деякі норми конституційного права одночасно входять до складу податкового права. Так, Конституція містить положення, відповідно до якого кожний зобов'язаний сплачувати законно встановлені податки і збори. Ця ж стаття виконує охоронні функції і захищає інтереси всіх платників, оскільки містить положення, яким забороняє необґрунтоване збільшення податкового тягаря шляхом надання податковим нормам зворотної сили.

Взаємодія податкового права й адміністративного права виявляється у встановленні відповідальності за порушення податкового законодавства. Охоронна функція податкового права обумовлена тим, що адміністративна відповідальність забезпечує виконання платниками податків їхніх обов'язків. Наприклад, відповідальність за порушення податкового законодавства, урегульована Законом України “Про Державну податкову службу в Україні”, містить разом із фінансовими і систему адміністративних санкцій. При цьому застосування адміністративних санкцій за податкові правопорушення також неможливо без застосування категорій податкового права.

Особливий інтерес викликає співвідношення податкового і цивільного права. Хоча податкове право є публічною галуззю, між ним і цивільним правом існує найтісніший зв'язок. Податкове і цивільне право пов'язані настільки тісно, що дають підстави одним бачити в податковому праві додаток до цивільного права, а іншим - стверджувати, що цивільне право повинно бути підпорядковано податковому праву. Цивільне право регулює відношення, у результаті яких досягаються господарські результати, або змінюється власник. Після одержання таких результатів вступає в дію податкове право, що визначає розміри і порядок сплати відповідних платежів, санкції за ухилення від сплати податків, зборів і т.д. Таким чином, податкове право як би підключається до відношень, що регулюються цивільним правом. У багатьох випадках податкове право прямо посилається на цивільно-правові інститути (власність, відкриття спадщини, дарування) і поняття (договір закупівлі-продажу, передача права власності).

Ряд комплексних категорій характерні для податкового і трудового права. Наприклад, особливості оподатковування пенсій або дія специфічного механізму відрахувань у державний Пенсійний фонд дуже схожі з податковими важелями і включаються в перелік податків, зборів і платежів, що регулюються Законом України “Про систему оподаткування”, хоча і визначаються предметом трудового права.

Зв'язок податкового і кримінального права має подвійну природу. З одного боку, окремі норми кримінального права спрямовані на захист тих об'єктів, що є об'єктами регулювання податкового права. З іншого боку, кваліфікація деяких злочинів неможлива без застосування категорій податкового права і норм податкового законодавства.

Достатньо активно застосовуються нормативні акти міжнародного права, що регулюють оподатковування. Так, договори (конвенції, угоди) про усунення подвійного оподатковування зв'язують Україну з багатьма державами (Великобританією, Польщею й іншими). Особливістю подібних переплетень податкового і міжнародного права є вища юридична чинність міжнародних договорів у порівнянні з законами.