4. Об’єкти та суб’єкти податкових правовідносин.

Податкові правовідносини розкриваються через категорії, що характеризують: об'єкт правовідносин; суб'єкт правовідносин; права й обов'язки суб'єктів правовідносин.

У цілому об'єктом регулювання в податкових правовідносинах виступають кошти платників, що надходять в доходи бюджетів. У вузькому значенні - це гроші, із приводу яких між суб'єктами податкових правовідносин формується правовий зв'язок. При цьому важливо розмежовувати об'єкт податкових правовідносин і об'єкт оподатковування.

Об'єкти фінансових правовідносин різноманітні по своїй формі, тому що існує чимало видів правовідносин. Але за змістом це завжди державні грошові фонди, із приводу формування, розподіли і використання котрих і формується певний юридичний зв'язок між суб'єктами фінансових правовідносин.

Суб'єктом податкових правовідносин може бути будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб'єктивних прав і обов'язків.

Суб'єкти податкових правовідносин мають правосуб'єктність, передбачену нормами податкового права і наділені можливістю бути учасником правовідносин, пов'язаних з установленням, зміною, скасуванням податкових платежів, і мають суб'єктивні права й обов'язки. Для участі в правовідносинах суб'єкти наділені правоздатністю і дієздатністю. Фактично вони складають два елементи достатньо складної юридичної властивості - правосуб'єктності.

Податкова правоздатність - передбачена нормами податкового права спроможність мати права й обов'язки з приводу сплати податків. Вона являє собою можливість особи бути учасником податкових правовідносин і виступає в якості її загальноюридичної властивості. Змістом податкової правоздатності є сукупність прав і обов'язків, які суб'єкти можуть мати відповідно до чинного законодавства.

Податкова дієздатність - передбачена нормами податкового права спроможність своїми діями створювати і реалізовувати права й обов'язки. Дієздатність виражається у вчиненні особою дій, спрямованих на:

- придбання прав і створення обов'язків;

- здійснення прав і обов'язків;

- спроможність відповідати за податкові правопорушення.

Податкові право- і дієздатність доповнюють один одного і фактично є взаємозалежними. Правоздатність виникає з моменту появи (народження громадянина, реєстрації юридичної особи і т.д), дієздатність - по досягненні певної умови (віку; статусу підприємця і т.д.). Іноді поява правоздатності і дієздатності в податкових правовідносинах збігаються (практично одночасно з реєстрацією юридичної особи виникає необхідність постановки його на облік в податковій інспекції, а з цього моменту, навіть при відсутності діяльності, - обов'язок надання звітності і відповідно відповідальність за ухилення від цього).

У якості суб'єктів можна виділити три групи учасників податкових правовідносин:

- держава (в особі органів влади, що встановлюють і регулюють оподатковування);

- податкові органи;

- платники податків.

Правовідносини між ними включають декілька підвидів. Наприклад, відносини між податковими органами і платниками можна розділити на відносини по сплаті (охоплюються регулятивними нормами і забезпечують своєчасне надходження податкових платежів) і відношення по стягненню податків (коло охоронних норм, що визначають стягнення податків із боржників, включаючи механізми штрафів, пені).

Особливим суб'єктом податкових правовідносин виступає держава. Держава, будучи носієм суверенітету, як учасник податкових правовідносин володіє рядом важливих особливостей і займає в правовідносинах особливе місце. Державний суверенітет знаходить своє вираження, зокрема, у тому, що держава встановлює податки, надає право на встановлення податків місцевим органам. У зв'язку з цією діяльністю вона виступає безпосереднім учасником податкових правовідносин.

Учасниками правовідносин виступають і державні органи, що виконують різноманітні функції державної влади. Становище органів, що діють від імені держави, відрізняється урегульованістю в основному законами (а не іншими правовими актами). Своєрідним є і механізм контролю за їхньою діяльністю.

Державний орган, що здійснює керівництво діяльністю платників, не має майнових прав на об'єкти регулювання. Видання ним актів розпорядження матеріальними ресурсами і коштами не передбачає переходу до нього майнових прав на ці об'єкти.

Права й обов'язки суб'єкту податкових правовідносин характеризують його юридичний зміст. Податковими правами й обов'язками обмежуються можливості і межі активності суб'єктів правовідносин.

Права й обов'язки суб'єктів залежать від типу правовідносин, особливостей механізмів регулювання. Велика частина податкових правовідносин - це регулятивні правовідносини, якими здійснюється закріплення і розвиток фінансових відносин за участю держави. Але при фінансово-правовому регулюванні необхідно використовувати і методи державного примуса.

Сукупність прав і обов'язків податкових органів визначається тими цілями і задачами, із якими зв'язує законодавець необхідність їх існування. Держава уповноважує їх на здійснення певних функцій в області управління і контролю за надходженням податків і зборів. Деталізація правового статусу їх і відбувається через законодавче закріплення прав і обов'язків.

Обов'язки і права платників податків визначаються головною посилкою, що випливає з конституційної норми, що закріплює першочерговий і безумовний обов'язок - сплачувати податки (ст. 67 Конституції України). Платники податків і зборів є насамперед зобов'язаними особами. Відповідно до цого податкове законодавство і закріплює переважно обов'язки. Саме імперативний податковий обов'язок визначає правосуб'єктність платників податків.