5.7. Оборотні засоби підприємств зв'язку

Для забезпечення виробничо-господарської діяльності підприємства повинні мати окрім основних фондів і оборотні засоби. Оборотні засоби поділяються на дві частини. Одна з них включає в себе виробничі запаси допоміжних матеріалів, палива, запасних частин для поточного ремонту обладнання, малоцінні та предмети, що швидко зношуються, (терміном служби менше одного року). Це оборотні виробничі фонди зв'язку. Якщо оборотні виробничі фонди вже вступили у виробничий процес, то вони належать до категорії витрат.

Крім оборотних виробничих фондів у підприємства є фонди обігу (річна продукція, грошові кошти, дебіторська заборгованість тощо), що знаходяться у сфері обігу. У зв'язку з тим, що оборотні фонди і фонди обігу здійснюють кругообіг протягом одного циклу виробництва й обігу, послідовно набуваючи форму то оборотних виробничих фондів (у вигляді виробничих матеріальних запасів і незавершеного виробництва), то фондів обігу (у вигляді грошових коштів), їх об’єднують в одну економічну категорію – оборотні засоби. За своїм складом, обсягом і структурою оборотні засоби галузі зв'язку суттєво відрізняються від оборотних засобів промисловості, що пояснюється нематеріальним характером продукції зв'язку. Цим і пояснюється відсутність у складі фондів обігу експлуатаційних підприємств зв'язку річної продукції, а у складі оборотних виробничих фондів – запасів сировини й основних матеріалів.

На експлуатаційних підприємствах зв'язку кругообіг оборотних засобів починається з авансування грошових коштів Д, за рахунок яких створюються виробничі запаси товарно-матеріальних цінностей (Т). На першій стадії кругообігу кошти з грошової форми переходять у товарну (Д  Т). На другій стадії виробничі запаси вступають у виробництво, з яким у галузі зв'язку збігається процес споживання продукції. Минаючи форму готових виробів Т", кругообіг коштів завершується грошовою формою Д’. При цьому чим швидше оборотні засоби переходять із однієї стадії в іншу, тим менша загальна сума потрібних підприємству оборотних засобів.

Функція оборотних засобів – здійснення платежів, розрахунків за доставлені товари, виконані роботи, готову продукцію, послуги. Вони постійно обслуговують усі стадії переміщення оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Таким чином, оборотні засоби не "витрачаються ", а лише послідовно переходять від однієї стадії кругообігу до іншої, кожного разу повертаючись до своєї вихідної грошової форми. Виходячи з цього, оборотні засоби являють собою грошове вираження авансованої вартості продукції, необхідної для здобування запасів товарно-матеріальних цінностей з метою обслуговування технічних засобів зв'язку й обробки обміну, а також для проведення відповідних грошових розрахунків. Для фінансового планування, контролю і звіту за правильністю використання оборотних засобів прий-нято збільшене їх групування згідно зі статтями, що враховуються в бухгалтерському балансі підприємства. Елементи оборотних засобів за основною діяльністю галузі зв'язку та їхньою приблизною питомою вагою у загальній сумі оборотних засобів наводяться на рис. 5.1.

Оборотні виробничі фонди в галузі зв'язку складають 28,4%, це менше, ніж в промисловості (понад 65%). Майже три чверті оборотних засобів припадає на фонди обігу. Це, здебільшого, грошові кошти в касах, на розрахункових рахунках у банках. У той самий час у промисловості фонди обігу складають близько 6–7%.

Значна відмінність складу оборотних засобів у галузі зв'язку пояснюється нематеріальним характером продукції зв'язку, відсутністю запасу сировини, незавершеного виробництва та готової продукції на експлуатаційних підприємствах зв'язку, формами розрахунків за послуги зв'язку, наявністю попереднього внесення авансів. Внаслідок цього на рахунках в банку зосереджуються значні суми грошових коштів.

Рисунок 5.1 – Структура оборотних засобів підприємств зв’язку

У виробничих оборотних засобах є такі кошти, як витрати майбутніх періодів, які являють собою витрати, здійснювані водночас на: освоєння нових підприємств і потужностей (пускові видатки); підготовку та освоєння нових видів продукції та технологічних процесів; орендну плату за основні фонди подальших періодів; організаційний набір робочих; капітальний ремонт орендованих основних фондів й інші витрати, розраховані на тривалий час і списувані на собівартість продукції по частинах у майбутніх періодах.

В умовах реформування економіки важливим є те, щоб у сферу обігу абстрагувалося якомога менше коштів, і терміни їх пересування в ній були мінімальними, тому що збільшення частки оборотних засобів, що обслуговують виробництво, означає більш ефективне їх використання.

Джерелом формування оборотних засобів є як власні фінансові ресурси підприємств зв'язку, так і позикові та залучені кошти, використовувані тимчасово. Власні оборотні засоби закріплюються за підприємством у постійне користування і стають частиною його статутного фонду. У подальшому власні оборотні засоби поповнюються за рахунок фонду розвитку підприємства. До власних обігових коштів прирівнюються так звані стійкі пасиви. До них належать грошові кошти, які внаслідок об'єктивної затримки різних платежів знаходяться в розпорядженні підприємства: мінімальна заборгованість робочим і службовцям по заробітній платі і пов'язані з нею відповідні відраховування до цільових фондів (соцстрах, Пенсійний фонд, фонд зайнятості); заборгованість постачальникам за матеріали, термін оплати яких ще не настав; аванси клієнтів за послуги зв'язку; тимчасово вільні кошти спеціальних фондів для їх використання за призначенням тощо.

Позикові кошти надаються підприємствам у тимчасове користування у вигляді кредитів банку за договором з банком на визначений термін. Кредити використовуються для створення матеріальних запасів на виконання робіт сезонного характеру (ремонт споруд, заготівля палива, для розрахунків з постачальниками за матеріали під розрахункові документи в дорозі тощо).

Ринкові відносини суттєво перебудовують всю кредитну систему і, в першу чергу, ставки по позиках. Якщо до 1991 року кредити надавалися за дуже низькими ставками: у середньому близько 2,5% за короткотерміновими і 1…6% за довготерміновими кредитами, то з 1991 року ставки по позиках поставлені в залежність від тривалості використання кредитів та інфляційних процесів. Сьогодні функціонують ринки кредитів і цінних паперів. Розвинулась мережа комерційних банків. Все це суттєво перебудовує діяльність підприємства з точки зору регулювання джерел формування оборотних засобів, їх більш ефективного використання, а банків – до визначення ставок відсотка по залучених коштах і виданих позиках на основі попиту та пропозицій.

Оборотні засоби підприємств зв'язку підрозділяються на нормовані, потреба в яких установлюються на основі норм і нормативів, та ненормовані, до яких належать грошові кошти підприємств, що знаходиться на розрахунковому рахунку в банку, дебіторська заборгованість клієнтів на послуги зв'язку. Нормуються тільки такі оборотні засоби, запаси яких мають постійно знаходитися в необхідній кількості в розпорядженні підприємств.

Для нормальної організації виробничо-господарської діяльності підприємства повинні мати оборотні засоби в необхідних розмірах. Науково обґрунтоване визначання потреби в оборотних засобах називається нормуванням.

Норми оборотних засобів відбивають потребу в таких відносних одиницях, як: в днях запасу (по матеріалах і паливу); у відсотках від вартості обладнання по запасних частинах; у грошових одиницях на одного працівника, на одне відділення зв'язку кожної групи по малоцінних і предметах, що швидко зношуються, спецодягу) тощо.

Норми на окремі види оборотних засобів залежать від низки факторів: періодичності залучення матеріальних цінностей у виробництво; віддаленості підприємств від постачальників ресурсів; частоти, рівномірності та комплектності поставок; систем і форм розрахунків; швидкості перевезень; тривалості документообороту. З огляду на відмінності цих факторів норми розробляються на кожному підприємстві самостійно, і використовуються вони протягом певного періоду в залежності від змін умов господарювання. При установленні норм враховується потреба на безпосереднє їх використання у виробництві продукції (поточний запас) протягом врахованого періоду, крім того резервний запас, час між двома поставками, час на транспортування, підготовчо-розвантажувальну роботу.

Після визначення норм за кожним елементом оборотних засобів на підприємствах розраховують нормативи власних оборотних засобів у грошовому вираженні. Норматив відбиває загальну потребу підприємства в оборотних засобах і є грошовим вираженням мінімально необхідних підприємству оборотних засобів. Норматив, на відміну від норм, установлюється щорічно, тому що він залежить від рівня цін на елементи оборотних засобів у відповідний період. Наприклад, якщо відома норма витрачання на матеріали в днях (М_дн) і вартість одноденного їх витрачання у відповідних цінах, то норматив по матеріалах буде дорівнювати:

Н_м = М_днЦ_1дн,

де Ц_1дн – витрати матеріалів у грошовому вираженні за один день. Норматив оборотних засобів на запасні частини розраховується на основі норми у відсотках і середньорічної вартості обладнання.

На основі окремих нормативів (нормативів по кожному елементу оборотних засобів) може бути установлений норматив оборотних засобів у цілому по підприємству на певний період (місяць, рік).

У стабільній системі виробництва з точки зору його розвитку за рахунок однотипного чи близького за економічними параметрами обладнання, споруд норматив по всій сукупності оборотних засобів у цілому по підприємству може бути установлений за раніше розробленими рівняннями регресії, наприклад, таких типів, як:

або

де Д, – основні факторні показники (доходи, чисельність працівників, основні фонди), що визначають потребу в оборотних засобах; а, b, с, d – параметри рівнянь регресії, що визначають ступінь залежності нормативу оборотних засобів від факторіальних показників. Величина середньорічної вартості нормованих оборотних засобів за роками на перспективу розраховується у залежності від величини планових витрат на експлуатацію засобів зв'язку і на утримання допоміжних господарств:

де – середньорічна вартість нормованих оборотних засобів у t-му році, тис. грош. од.; – середньорічний норматив запасів товарно-матеріальних цінностей в t-му році, грошових одиниць на грошову одиницю витрат; Е_t – експлуатаційні витрати в t-му році, грош. од.; Е_t – витрати на утримання допоміжних господарств в t-му році, грош. од.

Для багатьох підприємств установлюється розмір визначеного рівня запасів товарно-матеріальних цінностей. Підприємства, яким не установлений , можуть визначити його рівень експертно на основі аналізу динаміки відношення середньорічних залишків нормованих оборотних засобів до витрат на експлуатацію засобів зв'язку й утримання допоміжного господарства.

Якщо на підприємстві створюються наднормативні запаси, то це викликає брак грошових коштів, необхідних для розрахунку з постачальниками, банком. Крім того, наднормативні запаси і необґрунтовано завищені нормативи оборотних засобів, що заморожуються на складах одних підприємств, викликають їх нестачу на інших.

Якщо ж на підприємствах є брак оборотних засобів, то це негативно позначається на виробництві продукції.