5. Теорії ігрової діяльності.

У ранньому віці зароджуються ігрова та інші продуктивні види – сюжетне конструювання, художня діяльність з її характерними особливостями – синкретичністю й імпровізацією. На початку раннього дитинства іграшка є для дитини простим предметом, з яким можна маніпулювати, виконувати неспецифічні дії.

Ігрова діяльність у різних галузях наукового знання окремими авторами розглядається з різних позицій: у теорії культури гру розглядали як феномен культури (Й. Хейзінг); у соціології – як спосіб комунікації (Е. Берн); в естетиці – як спосіб естетизації, і тим самим «олюднення» людини (Ф. Шеллінг); у математиці – як математичний алгоритм, логічний механізм (Л. Керролл) тощо.

Існують різні види теорії гри: культурологічна теорія гри (Е. Фінком, Р. Кайна); комунікативна теорія гри (Ю. Габермаса); математична теорія гри (Н. Джос, О. Моргенштерн); психоаналітична теорія гри (З. Фройд, К. Хорні); психологічна теорія гри (Л. Виготський, О. Запорожець, С. Рубінштейн, Д. Ельконін); педагогічна теорія гри (Л. Артемова, Г. Григоренко, Н. Кудикіна, Н. Короткова, К. Щербакова, Н. Гавриш та ін.).

Карл Гросс, основоположник біологізаторської теорії вправ або самовиховання, доводив, що гра має біологічну природу, засобом тренування органів (як граються дитинчата тварин).

Теорію «надлишку енергії» розвинув Герберт Спенсер, який стверджував, що сили дитячого організму реалізуються у різноманітних іграх. Навпаки гра як відпочинок з метою відновлення втрачених сил постає у теорії відпочинку Лацаруса.

Стенлі Холл (автор якої теорії? - рекапітуляції) доводив, що гра дитини за формою і змістом дублює історію від первіснообщинного ладу до сучасного суспільства.

Психоаналітична теорія гри (З. Фрейд, Альфред Адлер) говорить про використання гри як засобу вираження дитиною несвідомих інстинктів, бажань, прагнень, які вона не може реалізувати безпосередньо в житті.

К. Бюлер висунув теорію функціонального задоволення (задоволення від самої дії незалежно від результату) як основного мотиву гри.

Ж. Піаже (досліджував розвиток психіки з точки зору розвитку чого? - інтелекту) гру пов’язує, перш за все, з виникненням та розвитком символічної (знакової) функції мислення, яка виражається в основному в здатності виконувати дії заміни реального предмета знаками, уявляти одну річ за допомогою іншої.

Основоположниками теорії духовного розвитку дитини у грі вважаються К. Д. Ушинський та В. О. Сухомлинський. Для них гра була засобом педагогічного впливу на формування особистості дитини.

Гра розглядається Л. С.Виготським як творча діяльність, яка визначає подальший розумовий розвиток дитини. На пострадянському просторі домінантною можна вважати теорію ігрової діяльності Д. Ельконіна, 1904-1984, доповнену Олександроюб Платонівною Усовою, 1911-1986. За Д.Б. Ельконіним, структурними елементами ігрової діяльності є сюжет, зміст, роль, уявна ситуація, правила, ігрові дії та операції, ігрові стосунки.

Найбільше значення має не уявна ситуація, як вважав Л.С. Виготський, а роль, яка дозволяє дитині оволодіти власною поведінкою, оскільки в ній приховані правила конкретної гри, розвиток якої відбувається за принципом: від ігор з відкритою роллю і прихованими правилами - до ігор з відкритими правилами і прихованою роллю.

Внесок теорії ігрової діяльності в тлумачення природи психічного - з'ясування ролі гри як рушійної сили розвитку в становленні особистості.

Особистий авторитет Л.С. Виготського, Д.Б. Ельконіна, ОМ. Леонтьєва призвів до канонізації значення ігрової діяльності (А.В. Петровський) у радянській психології. Відбулася абсолютизація значення гри як життєвого феномену.

Д. Б. Ельконін справедливо відзначав, що в оволодінні предметними діями поряд зі знаряддями велику роль відіграють іграшки. Що це? Іграшка - це предмет, що моделює будь-якої предмет дорослого світу

Перші прояви дитячих ігор виникають ще в ранньому віці, маючи сенсо-моторний характер («наздоганялки», гра-вовтузіння тощо). Діти досить швидко засвоюють правила, які погоджуються прийняти дорослі у ігровій діяльності і наполегливо вимагають їх дотримання. Артем В., 1 рік 6 місяців. Зустрівши знайомого дорослого - тітку Олю біля дверей своєї кімнати, заплескав у долоні і сказав: "Лі гать!" (Пішли грати!). Він показав їй машинку, штовхнув її по напрямку до дорослого, сказав: "Бі-бі". Від дорослого необхідно було зробити те ж саме, інакше відразу були сльози.

Режисерські ігри — ігри дитини з іграшками та їх замінниками за створеним нею сюжетом Іграшка є предметом, який моделює який-небудь предмет дорослого світу. Дії дітей з предметами-знаряддями істотно відрізняються від дій з іграшками.

Відмінності предметних дій дітей і дій з іграшками. Предметні дії:

• Жорстка фіксованість певних способів дії

• Монофункціональні

• Спрямованість на досягнення певного результату і регуляція цим результатом

Дії з іграшками:

• Відсутність фіксованих однозначних способів дії

• Поліфункціональність (дорослий не нав'язує дитині певних способів дій з ними)

• Відсутність конкретного результату і здійснення без певної мети

Орієнтовна основа дії з іграшкою відокремлюється від виконавчої, в орієнтацію включається і ситуація, завдяки чому відбувається поступова схематизація дії. Символізм гри наростає із розширенням знань дитини про функціональне призначення речей (ПДВ). Ототожнення речей з іграшками у цьому віці базується на зовнішній схожості.

Чи потрібна дитині для нормального розвитку дуже велика кількість іграшок? Цінністю є сама гра, тому більш важливими є різноманіття, ніж колекції іграшок. Це дозволяє розширити світогляд.

На третьому році життя гра істотно змінюється: посилюються ігрова мотивація і емоційна залученість в гру, збільшуються тривалість гри і самостійність. До кінця раннього дитинства підготовляються основні передумови для переходу до рольової гри. На основі закладеного у ранньому віці фундаменту дитина дошкільного віку здатна до суттєвого урізноманітнення ігрової діяльності. О.С.Газман класифікує ігри на 4 групи:

1. Рухливі ігри (шляхом фізичної активності)

2. Сюжетно-рольові ігри (у групі)

3. Комп'ютерні ігри (потребують технічних засобів)

4. Дидактичні ігри (спрямовані на пізнавальну діяльність)

Види ігор: сенсомоторна гра, режисерська гра, образно-рольова гра, сюжетно-рольова гра, гра з правилами.

У ранньому віці під час гри дитина починає порівнювати свою дію з діями дорослої людини, вперше називати себе ім'ям дорослого. Таким чином, перенесення дії сприяє відділенню дитини від дорослого, порівнянні себе з ним, ототожнення себе з дорослим.