11. Технологія вирощування та переробка овочевих культур

11.1. Загальна характеристика овочевих рослин

11.2. Культура овочевих рослин в захищеному ґрунті

2.1. Загальна характеристика захищеного ґрунту

2.2. Закладка парників та вирощування розсади

2.3. Вирощування овочів в теплицях

11.3. Агротехніка овочевих рослин у відкритому ґрунті

11.4. Переробка овочевих культур

12. Технологія вирощування та переробка баштанних культур

12.1. Народногосподарське значення баштанних культур

12.2. Біологічні особливості баштанних культур

12.3. Технологія вирощування баштанних культур

12.4. Переробка баштанних культур

13. Технологія вирощування та переробка плодових та ягідних культур

13.1. Народногосподарське значення галузі плодівництва

13.2. Основні плодові і ягідні породи

13.3. Розмноження плодових і ягідних рослин

13.4. Закладка та догляд плодового саду

13.5. Ягідники та виноградники

13.6. Переробка продукції плодово-ягідних культур

Вступ

Народне господарство країни представлене двома найголовнішими галузями – промисловістю і сільським господарством. Сільське господарство, зокрема рослинництво, має справу з зеленими рослинами, які одночасно є предметами і знаряддями праці. Як-будь який предмет праці, людина впливає на рослини, створює умови, за яких максимально реалізується їх продуктивність і якість. За допомогою рослини кінетична енергія сонця перетворюється на потенційну енергію різних сполук – білків, вуглеводів, жирів, вітамінів тощо, які людство щодня вживає у вигляді продуктів харчування.

Вирощування продукції рослинництва пов’язане із сезонністю, тому що вона створюється лише у безморозний період року. Це ставить перед людиною важливі завдання щодо створення у короткий період вегетації найбільш сприятливих умов для вирощування врожаїв, за яких розкривається генетичний потенціал рослин. У зв’язку з цим всі науково-обгрунтовані агротехнічні прийоми мають виконуватись вчасно і на високому технологічному рівні, без порушень технологій вирощування культур і шкоди для навколишнього середовища.

Перед біологічною наукою постійно ставиться питання про збільшення виробництва та поліпшення якості продукції рослинництва, вивчення теоретичних основ і практичних прийомів одержання високих урожаїв за різних умов вирощування. На основі вивчення біологічних особливостей рослин та їх вимог до факторів урожайності розробляються заходи і методи оптимізації цих факторів для максимальної реалізації потенціалу продуктивності сільськогосподарських культур.

Значну увагу при підготовці підручника приділено питанням зберігання сільськогосподарської сировини та її переробці, оскільки відсутність наукового підходу до проблеми збереження продукції та її первинної доробки призводить не тільки до кількісних але й до якісних втрат. Не бажані зміни природних якостей сировини потребують регулювання технологічних параметрів окремих технологічних операцій, внаслідок чого стабільність її вихідних параметрів може знижуватися.

Автори не претендують на повне і детальне висвітлення у даному посібнику всіх агротехнічних прийомів та технологічних аспектів переробки сільськогосподарської сировини і будуть вдячні за побажання і зауваження висвітлені зацікавленими читачами.

Посібник призначений для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.01010401 та 8.01010401 Професійна освіта. Технологія виробництва та доробка продуктів сільського господарства. Він може також бути корисним для фахівців сільськогосподарського виробництва, харчової і переробної промисловості, що займаються вирощуванням та переробкою продукції рослинного походження.

1. Рослинництво як наука та галузь сільськогосподарського виробництва

1.1. Місце та роль рослинництва в житті людини та економіці країни

Сільське господарство найважливіша галузь матеріального виробництва, в якому створюються продукти харчування для задоволення безперервно зростаючих вимог в продуктах харчування, сировині для промисловості, кормах для тваринництва.

Сільське господарство забезпечує людству особливий матеріал і особливу енергію незамінної форми, яка необхідна для здійснення всіх життєвих процесів. Вся діяльність людини пов’язана з витратою енергії. Така енергія знаходиться в органічних продуктах харчування, які регулярно споживаються людиною.

Сільське господарство є також джерелом будівельних матеріалів, деревини, в якійсь мірі забезпечує тяглом (коні, верблюди, олені, а деяких місцях і воли), а також енергетичною сировиною (відходи рослинництва для використання палива).

Основним біологічним процесом в сільському господарстві є перетворення кінетичної енергії сонячного проміння в потенціальну енергію органічних речовин зелених рослин. В процесі життєдіяльності рослинних організмів використовується сонячна енергія, поглинається з повітря вуглекислий газ, з ґрунту – вода, сполуки азоту і зольних елементів, в результаті чого синтезується органічна речовина. Таким чином, в процесі життєдіяльності рослин не тільки створюються харчові продукти для людини, корм для тварин, а також відбувається поглинання з атмосфери вуглекислого газу і збагачення її киснем.

Вся еволюція природи відбувається в жорсткій залежності від еволюції рослинності. Життєдіяльність рослин в минулі геологічні епохи забезпечила не лише розквіт сучасного світу, а також і накопичила в надрах планети величезну кількість енергії в вигляді гумусу, ґрунту, торфу, кам'яного вугілля, природного газу і напевне нафти.

В особливих умовах відбуваються процеси сільськогосподарського виробництва. Основною виробничою базою для нього і поверхневий шар суходолу нашої планети. Землі, що придатні для сільськогосподарського виробництва є джерелом добробуту людських поколінь. Завжди в усіх народів світу земля, тобто грунт, була і є годувальницею. Вся історія розвитку землеробства свідчить про добування життєво необхідної продукції пов'язане з великою витратою часу і трудових зусиль. Рослини і тварини видозмінені і вдосконалені людиною, засоби праці з допомогою яких людина їх видозмінює і здійснює зв'язок з природою, не здатні самі по собі створювати суспільне багатство. А тому обов’язковою умовою матеріального життя суспільства є наявність працездатного населення.

Науково-технічних прогрес, ріст технічного рівня, широке впровадження досягнень науки в сільськогосподарське виробництво, викликають впевнений ріст продуктивності праці людей, зайнятих в сільському господарстві, а це в свою чергу, приводить до поступового скорочення людей зайнятих в сільському господарстві.

Вважається, що в сільському господарстві створюється біля третини національного продукту.

Основною з головних рис сільського господарства є те, що основні засоби виробництва представлені живими організмами: це рослини, тварини, гриби, мікроорганізми. Вирощування рослин і тварин є досить складним процесом, пов’язаним з факторами зовнішнього середовища, які постійно змінюються і важко прогнозуються, практично не підлягають регулюванню. В сільському господарстві такі явища, як фотосинтез, розмноження, адаптація і багато інших процесів дуже складні і до кінця людиною не пізнані і тому управління біологічними процесами, яке пов'язані з формуванням врожаю, обмежено рівнем знань, які накопичені людством. Разом з тим сучасна агрономічна наука і практика мають в своєму розпорядженні досить великі знання і ефективні прийоми, технічні засоби впливу на ріст і розвиток рослин, але вони істотно поступаються технічним досягненням у промисловості.

На земній кулі нараховується більше 30 тисяч різних рослин. Людина використовує для різних цілей приблизно 23 тисячі. З них 5 тисяч культурних рослин, з яких в свою чергу, 3 тисячі відноситься до декоративних. Приблизно 1500 видів відносяться до сільськогосподарських, а з них близько 90 – польових культур, вивченням яких займається рослинництво. Особливе місце серед польових культур займають зернові та зернобобові культури. За хімічним складом і використанням зерна найбільше значення мають зернові культури, які поділяються на дві групи: хліба першої групи – пшениця, жито, овес, ячмінь, тритікале і хліба другої групи – просо, кукурудза, сорго, рис, могар, гречка тощо. Зерно цих культур в найбільш оптимальних співвідношеннях містить для життєдіяльності органічні речовини: білки, жири і вуглеводи. Зернові культури мають велике значення в тваринництві, вони є джерелом високоякісного концентрованого корму. Поряд з зерновими хлібами важливе місце в харчуванні людини і годівлі тварин займають зернові бобові культури: горох, квасоля, вика, боби, соя, люпин та інші. За поживними якостями зерно бобових культур прирівнюється до тваринного м’яса. Цінність бобових культур полягає і в тому, що в їх насінні міститься значна кількість вітамінів, а в зерні сої і арахісу також і олії. Зернобобові культури цінні і тим, що вони за рахунок азотфіксації збагачують грунт азотом.

Важливе народногосподарське значення відіграють коренеплоди, до яких належать і цукрові буряки. Цукрові буряки – основна культура, яка вирощується для отримання цукру.

Велике значення має також картопля, як харчова, кормова та технічна культура.

Велику групу рослин складають однорічні та багаторічні трави, переважно з них злакові та бобові.

Значне місце серед польових культур займають олійні культури: соняшник, ріпак, гірчиця, льон-кучерявець та ін., а також група технічних культур: ефіроолійні, тютюн, хміль, махорка, прядивні культури льон-довгунець, коноплі, бавовник; лікарські рослини.

Поділ сільськогосподарських рослин на групи досить умовний, тому що багато з них вирощується для різних цілей, наприклад, ріпак і гірчиця вирощуються як олійні і як кормові культури.