Контрольні запитання та питання для обговорення

1. Асортимент виробів, які отримують з волокна льону-довгунця.

2. Основні райони вирощування льону-довгунця.

3. Перерахуйте основні біологічні особливості льону-довгунця.

4. Особливості механізованої технології вирощування льону-довгунця (вибір кращих попередників, добрива, обробіток ґрунту, посів та збирання).

5. Вироби, що виготовляють з волокна конопель.

6. Агротехніка вирощування конопель (місце в сівозміні, обробіток ґрунту, посів, догляд за посівами та збирання врожаю).

Контрольні тести по темі «Технологія вирощування та переробка прядивних культур»

1. Основною прядивною культурою на Україні є:

1) льон-довгунець; 2) коноплі; 3) бавовник.

2. Основні площі посіву льону-довгунця на Україні знаходяться в зоні:

1) Степу; 2) Лісостепу; 3) Полісся.

3. Насіння льону починає проростати при температурі:

1) 1 – 2Сº; 2) 3 – 5Сº; 3) 7 – 8Сº.

4. Посіви льону-довгунця проти бур’янів обробляють гербіцидами у фазі:

1) «ялинки»; 2) сходів; 3) ранньої жовтої стиглості.

5. Одностороннє азотне живлення рослин льону призводить до:

1) його швидкого росту; 2) вилягання посівів; 3) затримки у дозріванні.

6. Висівають льон у такі строки:

1) ранні, при першій можливості провести передпосівний обробіток ґрунту;

2) в кінці квітня; 3) на початку травня.

7. Найбільш висока якість волокна льону-довгунця досягається при збиранні його в такій фазі стиглості:

1) зеленій; 2) ранній жовтій; 3) жовтій; 4) повній.

8. При комбайновому збиранні льону-довгунця забезпечується:

1) вибирання стебел; 2) обчісування коробочок; 3) розстил соломи на льонищі; 4) збирання льоновороху у причіп; 5) вказані не всі технологічні процеси.

9. Волокниста продукція конопель використовується:

1) для виготовлення канатів, вірьовок, шпагату та різних технічних тканин;

2) для виготовлення інших виробів; 3) правильна відповідь не вказана.

10. Коноплі – це культура таких строків посіву:

1) пізніх; 2) середніх; 3) ранніх.

10. Технологія вирощування та переробка олійних культур

10.1. Загальна характеристика олійних культур

У нашій країні вирощують такі олійні культури, як соняшник, сафлор, мак, кунжут, перила, лялеманція, арахіс, ріпак, рижій, гірчиця біла і сиза (сарептська), льон олійний, що належать до різних ботанічних родин. Рослинну олію добувають також з насіння сої і прядивних рослин – льону-довгунця, конопель, бавовнику та ін.

Рослинна олія має велике народногосподарське значення. Її споживають і використовують у харчовій, кондитерській, консервній, маргариновій, а також у лакофарбній, миловарній, текстильній, шкіряній промисловості. Застосовують олію і в медицині.

Макуха і шрот, що залишаються після переробки насіння, є цінним концентрованим кормом для тварин. На корм використовують також стебла деяких олійних культур.

За своєю природою рослинна олія є складним ефіром триатомного спирту гліцерину і різних жирних кислот. Жирні кислоти розрізняють за наявністю подвійних і потрійних зв’язків, які визначають ступінь їх насиченості. За ступенем насиченості встановлюють якості окремих видів олії та напрями її використання.

Взаємодіючи з повітрям, олія приєднує кисень і перетворюється в тверду еластичну масу. Здатність рослинної олії висихати є однією з основних її якостей. Ця якість визначається йодним числом, яке показує, скільки грамів йоду може приєднати 100 г олії.

За здатністю висихати розрізняють З групи рослинної олії:

1. висихаючу (йодне число понад 130), яку використовують для технічних цілей (лляна, перилова, макова, конопляна, лялеманції та ін.);

2. напіввисихаючу (йодне число 85 – 130), до якої належить олія соняшникова, кунжутна, ріпакова, гірчична, соєва, бавовникова, сафлорова та ін;

3. невисихаючу (йодне число менш як 85), до якої належать арахісова, оливкова, мигдальна і рицинова (технічна).

Високоякісні харчова і технічна олія мають містити мінімальну кількість вільних жирних кислот. Вміст їх визначається кислотним числом, тобто кількістю міліграмів їдкого калі (КОН), потрібного для нейтралізації вільних жирних кислот в 1 г олії. Олія з кислотним числом більш як 2,25 непридатна для харчових цілей.

Важливим показником якості олії, яку використовують для виготовлення мила, є число омилення. Його визначають за кількістю КОН (в мг), що йде на нейтралізацію вільних і зв’язаних з гліцерином кислот в 1 г олії. Для більшості видів рослинної олії число омилення становить 160 – 200.

Рослинна олія містить найбільш поширені ненасичені жирні (олеїнову, ліноленову, лінолеву, ерукову, рицинолеву) та насичені кислоти (стеаринову, пальметинову, арахінову). В олії соняшнику та сої найбільше лінолевої кислоти, рицини – рацинолевої, льону олійного – ліноленової, ріпака озимого – ерукової.

У південних країнах, де короткий день і жаркий клімат, у рослинах утворюється тверда олія, в складі якої переважають насичені жирні кислоти, тоді як в олії рослин північних широт, де довгий день і суворий клімат, переважають ненасичені жирні кислоти. Чим більше в олії ненасичених жирних кислот, тим швидше вона висихає на повітрі. Тверду рослинну олію добувають з плодів і насіння тропічних деревних рослин: кокосової та олійної пальм, дерева кави, воскового дерева і авокадо.

Вміст олії у насінні різних культур та її якість залежать від сортових особливостей, природних умов, технології вирощування, пошкодження шкідниками і ураження хворобами.

За площею посіву перше місце серед олійних культур в Україні займає соняшник – близько 80% посівної площі цих культур.