3. Митні режими: проблеми класифікації

Класифікацію можна визначити як логічну операцію, яка дозволяє упорядкувати велику кількість тих чи інших явищ з тим, щоб спростити їх розуміння. Але слід зазначити, що дана операція має штучний характер, вона відображає особливості підходів автора, а відтак не може претендувати на універсальність.

Сьогодні немає єдиного підходу до класифікації митних режимів, і це є об’єктивним явищем, так як в залежності від критерію вона завжди буде різною. В МКУ 2012р. класифікацію митних режимів також не закріплено, на відміну, наприклад, від ст. 155 Митного кодексу Російської Федерації від 28.05.2003 №61 – ФЗ ( втратив чинність) [10], яка поділяє митні режими на основні, економічні, завершальні та спеціальні. Зазначені критерії можна застосувати і до митних режимів, які закріплює ст. 70 МКУ 2012р.

Виходячи з вищезазначеного можна виділити наступні блоки:

Основні митні режими: імпорт (випуск для вільного обігу); експорт (остаточне вивезення); транзит.

Економічні митні режими: переробка на митній території; переробка за межами митної території; тимчасове ввезення; митний склад; вільна митна зона.

Завершальні митні режими: реімпорт; реекспорт; знищення або руйнування; відмова на користь держави.

Спеціальні митні режими: тимчасове вивезення; безмитна торгівля.

Пропонуємо розглянути основні підходи до класифікації, які містяться в юридичній літературі.

Так, на думку Є.А. Болибока, митні режими доцільно класифікувати на п'ять груп.

До першої належать режими, які використовуються при здійсненні основного обсягу зовнішньоторговельних операцій, пов'язаних з продажем українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів в інші країни і з закупівлею товарів для потреб вітчизняного виробника. Це імпорт (випуск для вільного обігу), експорт (остаточне вивезення), реекспорт, тимчасове ввезення, тимчасове вивезення, реімпорт, вільна митна зона.

До другої слід включити митні режими, за яких переміщення товарів через кордон поєднується з виконанням митними органами конкретних операцій в інтересах відповідних організацій або осіб з наданням для них певних послуг. Це режими митного складу, безмитної торгівлі.

До третьої доцільно віднести режими, у рамках яких товари перемішуються через кордон у зв'язку з їх переробкою в іншій країні. Це переробка на митній території або за межами митної території.

Четверта об'єднує режими, які використовуються при припиненні зовнішньоекономічних операцій у зв'язку з неможливістю дозволу реалізації транзиту або його неефективністю на ринку України. Це такі, як знищення або руйнування, відмова на користь держави.

До п'ятої групи відносять митні режими, при яких товари не купуються і не реалізовуються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України, а переміщуються через територію України з метою доставки з однієї іноземної країни в іншу. До цієї групи належить транзит [21, с. 164].

В свою чергу В.П. Науменко поділяє митні режими на дві групи залежно від завершеності митного режиму:

Завершені митні режими (імпорт (випуск для вільного обігу), експорт (остаточне вивезення), реекспорт, реімпорт, знищення або руйнування, відмова на користь держави, вільна митна зона).

Незавершені митні режими (тимчасове ввезення, тимчасове вивезення, режими переробки, митного складу, транзиту) [33, с.23-24].

О.П. Гребельник пропонує наступну класифікацію:

Режим основного обсягу зовнішніх операцій (імпорт (випуск для вільного обігу), експорт (остаточне вивезення), реімпорт, реекспорт, тимчасове ввезення, тимчасове вивезення)

Режими відповідно до яких можна надавати послуги (МБТ, МС)

Режими переробки ( переробка на митній території/за межами митної території)

Режими припинення операцій у сфері митно-тарифних відносин (знищення або руйнування, відмова на користь держави)

Спеціальні режими (транзит, спеціальна митна зона) [24, с.378].

За тривалістю дії митні режими можна поділити на строкові та безстрокові. Для строкових митних режимів законодавством передбачено, в якості обов’язкових умов їх дотримання, певні строки здійснення митних операцій. Наприклад, відповідно до ст.108 МКУ 2012р. загальний строк тимчасового ввезення товарів встановлюється митним органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дня поміщення товарів у даний митний режим [4]. Для дотримання умов безстрокових режимів, ніякі строки не передбачаються. До останніх відносяться: імпорт (випуск для вільного обігу), експорт (остаточне вивезення), знищення або руйнування, відмова на користь держави.

Висновок до розділу 1

Отже, митний режим належить до системи адміністративно-правових режимів, оскільки йому притаманні усі ознаки останніх: застосовуються у сфері державного управління; базуються на правових нормах, що встановлюють особливий порядок діяльності у тих, чи інших сферах; являють собою особливий порядок правового регулювання із дозволів, заборон, позитивних зобов’язань; певною мірою трансформують правовідносини, що перебувають у сфері їх впливу; змінюють правовий статус суб’єктів правовідносин; мають специфічний об’єкт правового регулювання; законодавчо закріплені; охороняються державою.

Серед функцій митних режимів слід виділити: фіскальну, стимуляційну, охоронну.

Можна виділити наступні митні режими: основні, економічні, завершальні, спеціальні; за тривалістю дії: строкові, безстрокові; залежно від завершеності: завершені, незавершені тощо.

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ МИТНОГО РЕЖИМУ

2.1 Поняття «зміст митного режиму»

Кожне поняття має свій зміст – сукупність істотних і загальних ознак, які в ньому містяться [36, с.27]. Ознаками вважають усе те, чим предмети відрізняються один від одного або подібні між собою. А істотними ознаками називають сукупність ознак, кожна з яких необхідна, а всі разом достатні для того щоб чітко відрізнити предмет від усіх інших.

З вищезазначеного логічно випливає, що для того, щоб зрозуміти сутність митного режиму та встановити «індивідуальність» останнього, необхідно чітко визначити його зміст.

О.М. Козирін під змістом митного режиму розуміє внутрішню структуру останнього, яка містить в собі адміністративно-правову складову (умови, вимоги, обмеження) та фінансову складову ( надання пільг по сплаті митних платежів) [27, с. 65].

Фінансова складова:

надання пільг по сплаті митних платежів

Таблиця 1