4. Метод оцінювання економічної безпеки підприємства за показниками чистого доходу.

Розглянемо другий принциповий підхід у поточній групі методів оцінювання економічної безпеки підприємства - на підставі показників чистого доходу підприємства.

Головною ідеєю формування методики оцінювання економічної безпе­ки підприємства є порівняння розміру чистого операційного доходу та суку­пних операційних витрат підприємства, відповідно до якого визначається своєрідна точка рівноваги, до досягнення якої підприємство перебуває в стані економічної небезпеки. Рівень економічної безпеки після подолання точки рівноваги оцінюється за допомогою коефіцієнтів ефективності операційної діяльності k₁, k₂, k₃.

Розглянемо зміст та порядок визначення вище зазначених коефіцієнтів. Показник k₁ представляє собою коефіцієнт самоокупності і відповідає першому, виявленому автором дослідження, перехідному рівню між станом економічної небезпеки та станом економічної безпеки. Умови його досягнен­ня такі:

k₁ = ТР + п , або ЧД_о – В_со = РК,

де ТР – точка рівноваги;

п- щорічні відрахування на поповнення резервного капіталу за ра­хунок нерозподіленого прибутку відповідно до Статуту підприємства;

ЧД_о - чистий дохід від операційної діяльності;

В_со - сукупні операційні витрати;

РК - щорічні відрахування до резервного капіталу.

Тобто, як бачимо, доходів підприємства на першому перехідному рівні до економічної безпеки повинно вистачати для покриття усіх витрат та фор­мування коштів обов'язкового резерву.

Показник k₂ представляє собою коефіцієнт часткового самофінансу­вання і відповідає другому перехідному рівню між станом економічної не­безпеки та станом економічної безпеки підприємства. Умови досягнення такі:

(ЧД_о – В_со – РК –Д) ≥ АВ , або НП_р ≥ АВ

де АВ – амортизаційні відрахування;

ρ - питома вага виробничого обладнання в загальній вартості осно­вних фондів;

ОФ_п.в. – первинна вартість основних фондів, що підлягають онов­ленню;

К_зн - коефіцієнт зносу;

Д – сума дивідендів; *.

НП_р - нерозподілений прибуток.

Отже, доходів підприємства на другому перехідному рівні до економі­чної безпеки додатково повинно вистачати на сплату дивідендів та покриття амортизації. Щодо останнього, то це викликає сумніви через той факт, що за­звичай амортизаційні відрахування враховуються у складі сукупних операційних витрат, тобто ідея полягає у тому, що коштів у даному випадку має вистачати для початку процесу оновлення виробничих фондів.

Показник k₃ представляє собою коефіцієнт повного самофінансування та відповідає рівню економічної безпеки підприємства. Умовами досягнення такого стану є:

або НП_р+ АВ = ρ · ОФ'_п.в.· К_зп ,

де ОФ_пво - первинна вартість основних фондів, що підлягають онов­ленню;

ОФ_з.в.о. - зміна первинної вартості основних фондів, що підлягають оновленню.

Тобто у стані економічної безпеки чистого доходу підприємства пови­нно вистачати на повне оновлення основних фондів з урахуванням зміни їх вартості протягом часу, тобто інфляції. Отже, у даному випадку також йдеть­ся про необхідність урахування інфляційних процесів під час визначення рів­ня економічної безпеки підприємства, а це означає, що обов'язковою умовою економічної безпеки є забезпечення процесу прямого відтворення на підприємстві. Однак не можна вважати, що точка k₃ є точкою повного самофінансування, бо в цій точці, на нашу думку, кошти на забезпечення процесу розши­реного відтворення, тобто процесу дійсного самофінансування, лише з'являються у підприємства.

Аналізуючи зміст обох наведених підходів, можна визначити їхні спі­льні положення:

обов'язковою умовою досягнення підприємством стану економічної безпеки є отримання ним прибутку;

отриманого прибутку повинно вистачати для забезпечення процесу простого відтворення з урахуванням чинника інфляції, який призводить до нерівності розмірів накопичено амортизації та дійсної вартості придбання об'єктів основних засобів;

ступінь перевищення прибутку над розміром коштів, необхідних для покриття інфляції, визначає рівень економічної безпеки підприємства.