Розідл 2.Інноваційні процеси в економіці України

2.1. Динаміка рівня інноваційного розвитку економіки України

Стан інноваційної діяльності в економіці України протягом останніх років більшістю науковців визначається як кризовий і такий, що не відповідає сучасній стратегії розвитку країни. Він має сталу тенденцію до зниження. Це підтверджується щорічним зменшенням кількості та питомої ваги підприємств, що впроваджували інновації в усіх галузях промисловості.

 Таблиця 2

Інноваційна активність

 

	Питома вага підприємств, що займалися інноваціями	Загальна сума витрат	У тому числі за напрямами
			дослідження і розробки1	у тому числі		придбання інших зовнішніх знань 2		підготовка виробництва для впровадження інновацій3		придбання машин обладнання та програмного забезпечення 4		Інші витрати
				внутрішні НДР	зовнішні НДР
	%	млн.грн.
2000	18,0	1760,1	266,2	Х	Х		72,8		163,9		1074,5		182,7
2001	16,5	1979,4	171,4	Х	Х		125,0		183,8		1249,4		249,8
2002	18,0	3018,3	270,1	Х	Х		149,7		325,2		1865,6		407,7
2003	15,1	3059,8	312,9	Х	Х		95,9		527,3		1873,7		250,0
2004	13,7	4534,6	445,3	Х	Х		143,5		808,5		2717,5		419,8
2005	11,9	5751,6	612,3	Х	Х		243,4		991,7		3149,6		754,6
2006	11,2	6160,0	992,9	Х	Х		159,5		954,7		3489,2		563,7
2007	14,2	10821,0	986,4	793,5	192,9		328,4		Х		7441,3		2064,9
2008	13,0	11994,2	1243,6	958,8	284,8		421,8		Х		7664,8		2664,0
2009	12,8	7949,9	846,7	633,3	213,4		115,9		Х		4974,7		2012,6
2010	13,8	8045,5	996,4	818,5	177,9		141,6		Х		5051,7		1855,8
2011	16,2	14333,9	1079,9	833,3	246,6		324,7		Х		10489,1		2440,2
2012	17,4	11480,6	1196,3	965,2	231,1		47,0		Х		8051,8		2185,5
2013	16,8	9562,6	1638,5	1312,1	326,4		87,0		X		5546,3		2290,9
20145	16,1	7695,9	1754,6	1221,5	533,1		47,2		X		5115,3		778,8
20155	17,36	13813,7	2039,5	1834,1	205,4		84,9		X		11141,3		548,0

¹ з 2007 року сума внутрішніх та зовнішніх НДР;

² до 2007 року придбання нових технологій;

³ з 2007 року показник віднесено до інших витрат;

⁴ до 2007 року придбання машин та обладнання, пов'язані з упровадженням інновацій;

⁵ дані наведені без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м.Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції;

⁶ починаючи з 2015р. звіт подають юридичні особи видів економічної діяльності промисловості з чисельністю 50 осіб та більше.

Протягом 2005-2013 рр. інноваційний розвиток промисловості України відзначався нестабільністю. У докризовий період рівень інноваційної активності підприємств був найвищим у 2007 р. Кількість промислових підприємств, що займалися інноваційною діяльністю, у 2007 р. порівняно з 2005 р. збільшилася на 23,3 %, їхня частка у загальній кількості промислових підприємств – до 14,2 % (з 11,9 %). Питома вага підприємств які впроваджували інновації у 2008-2009 рр. була дещо знижена, проте вже у 2010 р. підвищилася на 0,8%, а у 2011 р. – на 1,3%. Кількість підприємств, що впроваджували інновації, зросла на 40,2 %, їхня частка – до 11,5 % (з 8,2 %). На стан інноваційної сфери руйнівно вплинула світова фінансово-економічна криза 2008-2009 рр.,  інновації все недостатньо впливають на економі­ку країни, а макроекономічна ситуація та інституційне середовище, у свою чергу, стримують інноваційну активність підприємств. Її низький рівень характерний для всіх видів економічної діяльності (промислового виробництва, включаючи мале підприємництво і сфери послуг), а також для всіх типів інновацій (технологічних, організаційних, маркетингових).

Реалізація в Україні у 2010-2013 рр. заходів державної політики, орієнтованих на підтримку інноваційних процесів, стала головним рушієм відновлення інноваційної діяльності промислових підприємств. Рівень їхньої інноваційної активності у 2012 р. досяг 17,4 % (у 2011 р. – 16,2 %), серед підприємств переробної промисловості він становив 17,1  %, добувної – 8,6 %, з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води – 13,2 %. Впроваджували інновації 13,6 % загальної кількості промислових підприємств (у 2011 р. – 12,8 %; у добувній промисловості – 6,4 %, переробній – 13,9 %, виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води – 7,3 %).

 Водночас, незважаючи на певну позитивну динаміку, в Україні показники інноваційного розвитку відстають від аналогічних світових значень. Так, у провідних країнах – Німеччині (70%), Канаді і Новій Зеландії (65%), Бельгії (60%), Ірландії, Данії та Фінляндії (55-57%), але й більшості країн Центральної та Східної Європи, де рівень інноваційної активності коливається в межах 20—40%.

Практика показує, що в багатьох країнах промислові підприємства скорис­талися наслідками фінансово-економічної кризи в частині здійснення відповід­ної агресивної технологічної політики, що суттєво вплинуло і на загальний рівень інноваційної активності, і на типологічну структуру технологічних інно­вацій. Для більшості відомих світових компаній кризовий період слугував поштовхом до розвороту в бік процесних інновацій, менш капіталомістких, ніж продуктові, і спрямованих на економію трудових, матеріальних і енергетичних витрат і, врешті-решт, на зниження ціни виробленої продукції й тим самим — на підтримку попиту на неї. При цьому через викликане інфляцією і зростан­ням валютного курсу різке підвищення цін на імпортовану продукцію було ство­рено сприятливі умови для імпортозаміщення, тобто інтенсифікації потоку про­дуктових інновацій.

На жаль, в Україні ці умови не було враховано, і криза в цілому негативно позначилася на стані всієї економіки, особливо — на її найуразливішому про­мисловому секторі. Вже очевидним є той факт, що зовнішні умови економічного розвитку країни сьогодні погіршуються порівняно з докризовим (2008—2009 рр.) періодом. У цій ситуації перспективи посткризового зростання визначатимуться тим, чи почнуть докладатися необхідні зусилля (і держави, і бізнесу, і громадян­ського суспільства), щоб криза слугувала каталізатором галузевої переорієнтації економіки із сировинних на обробні галузі виробництва за умови випереджаль­ного інноваційного розвитку останніх.

Таблиця 3