Впровадження інновацій на промислових підприємствах

	Питома вага підприємств, що впроваджували інновації. %	Впроваджено нових технологічних процесів, процесів	у т.ч. маловідходні, ресурсо-зберігаючі	Впроваджено виробництво інноваційних видів продукції1,найменувань	з них нові види техніки	Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової, %
2000	14,8	1403	430	15323	631	9,4
2001	14,3	1421	469	19484	610	6,8
2002	14,6	1142	430	22847	520	7,0
2003	11,5	1482	606	7416	710	5,6
2004	10,0	1727	645	3978	769	5,8
2005	8,2	1808	690	3152	657	6,5
2006	10,0	1145	424	2408	786	6,7
2007	11,5	1419	634	2526	881	6,7
2008	10,8	1647	680	2446	758	5,9
2009	10,7	1893	753	2685	641	4,8
2010	11,5	2043	479	2408	663	3,8
2011	12,8	2510	517	3238	897	3,8
2012	13,6	2188	554	3403	942	3,3
2013	13,6	1576	502	3138	809	3,3
20142	12,1	1743	447	3661	1314	2,5
20152	15,2	1217	458	3136	966

¹ до 2003 року нових видів продукції;

² дані наведені без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м.Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції.

Важливе значення для здійснення інноваційної діяльності у країні має рівень розвитку інноваційного середовища, який можна виміряти за допомогою індексів, що характеризують стан того чи іншого аспекту економіки та суспільства. Україна представлена у декількох доповідях та індексах, які оцінюють технологічну та інноваційну конкурентоспроможність країн.

Згідно з даними Всесвітнього економічного фору­му, провідні позиції в рейтингу глобальної конкурентоспроможності у 2012— 2013 рр. займали економіки, що базуються на таких інституційних чинниках, як передові технології, розвинута бізнес-культура та компетентне макроекономічне управління. Серед 144 країн світу, охоплених рейтингом, перші місця посідають Швейцарія, Сінгапур, Фінляндія, Швеція. Німеччина — на 6-му місці, США — на 7-му, а Великобританія — на 8-му місці, Україна посіла 73  місце [3]. Незважаючи на те, що Україна відповідно до рейтингу зі списку факторно орієнтованих економік потрапила у перелік економік, орієнтованих на ефективність, фінансові інститути є дуже слабкими і вразливими, що створює загрози макроекономічній стабільності.

За результатами дослідження індексу економіки знань (Knowledge Economy Index) проведеним Інститутом Світового банку серед 145 країн Україна у 2012 р. посідала 56 місце, що на дві сходинки нижче, ніж у 2000 р.   Здатність забезпечувати свій економічний розвиток за допомогою знань в Україні за 10-бальною шкалою було оцінено у 5,73 балу, тоді як, наприклад, у Польщі таку здатність оцінено в 7,41 балу, Болгарії – 6,80, Угорщині – 8,02, Чехії – 8,14.

Аналіз складових індексу свідчить, що Україна у 2012 р. знаходилась на низьких позиціях за субіндексами «економічні стимули та інституції» – 3,95 балу (93 місце у рейтингу), «інформаційні та комунікаційні технології» – 4,96 балу (77 місце),  «інноваційна система» – 5,76 балу (59 місце). Слід відмітити високі позиції за субіндексом «освіта та кадри» – 8,26 балу (21 місце), що відображає рівень вищої та середньої освіти, а також рівень підготовки кадрів в Україні.

У 2013 р. Україна за Глобальним індексом інновацій посіла 71 місце серед 142  країни світу, що на 8 позицій менше порівняно з 2012 р. і на 11 – порівняно з 2011р.

Аналіз субіндексів Глобального індексу інновацій свідчить, що основними вадами, які заважають інноваційному розвитку України, є недостатня ефективність державного управління (124 місце у світі) і регуляторного контролю (113), низька якість верховенства права (117), несприятливе бізнес-середовище (127), ускладнений режим сплати податків та банкрутства підприємств (125 та 135 відповідно), недостатня енергоефективність та екологічність виробництв (119 та 97 відповідно), низькі темпи формування капіталів (108), недостатній рівень конкуренції на внутрішньому ринку (101 та 82 відповідно), низький рівень розвитку кластерів (110) та ін.

За оцінками експертів, які здійснювали розглянуті дослідження, інноваційна діяльність в Україні потребує міжгалузевого технологічного обміну, зміцнення зв’язків компаній з університетами та науково-дослідними інститутами, розвитку міжнародної науково-технічної кооперації, венчурного інвестування в нові прогресивні розробки, створення   інноваційної інфраструктури, широкого застосування інформаційних технологій тощо.    

Аналіз рівня інноваційної активності за галузями показує, що тільки деякі з них мають значення цього показника, що перевищує середнє по промисловості. Це коксохімічна і нафтопереробна, легка промисловість, металургія та машинобудування, хімічна та нафтохімічна. У більшості ж галузей значення цього показника невисоке, а найнижче – у виробництві та розподілі електроенергії, газу та води, целюлозно-паперовій  промисловості, видавничій справі, добувній промисловості.

Таким чином, на сьогодні Україна продовжує розвиватися без суттєвого використання свого інноваційного потенціалу. Інноваційна продукція освоюється в основному шляхом використання науково-технічних надбань попередніх років. Такий тип інноваційного розвитку має досить вузькі межі і не дає можливості підтримувати конкурентоспроможність вітчизняних підприємств протягом тривалого періоду.