Джерела фінансування інноваційної діяльності

	Загальна сума витрат	У тому числі за рахунок коштів
		власних	державного бюджету	іноземних інвесторів	інші джерела
	млн.грн.
2000	1757,1	1399,3	7,7	133,1	217,0
2001	1971,4	1654,0	55,8	58,5	203,1
2002	3013,8	2141,8	45,5	264,1	562,4
2003	3059,8	2148,4	93,0	130,0	688,4
2004	4534,6	3501,5	63,4	112,4	857,3
2005	5751,6	5045,4	28,1	157,9	520,2
2006	6160,0	5211,4	114,4	176,2	658,0
2007	10821,0	7969,7	144,8	321,8	2384,7
2008	11994,2	7264,0	336,9	115,4	4277,9
2009	7949,9	5169,4	127,0	1512,9	1140,6
2010	8045,5	4775,2	87,0	2411,4	771,9
2011	14333,9	7585,6	149,2	56,9	6542,2
2012	11480,6	7335,9	224,3	994,8	2925,6
2013	9562,6	6973,4	24,7	1253,2	1311,3
2014*	7695,9	6540,3	344,1	138,7	672,8
2015*	13813,7	13427,0	55,1	58,6	273,0

* дані наведені без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м.Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції.

Обсяги витрат на інноваційну діяльність у 2012 р.  становили – 11,5 млрд. грн., з них 70,1 % коштів було спрямовано на придбання машин, обладнання і програмного забезпечення, лише 10,4 % -  на проведення науково-дослідних робіт. Інноваційні витрати у 2011 році становили 14,3 млрд.грн., у 2010р. – 8 млрд. грн..

Інноваційна активність промислових підприємств відбувається за освоєнням і впровадженням окремих напрямів виробництва. Так, у 2012 р. освоєно виробництво 3,4 тис. найменувань інноваційних видів продукції (у 2011 р. – 3,2 тис.), з яких 942  найменування – нові види техніки (у 2011 р. – 897).

Нові явища в інноваційному розвитку зумовлюють суттєві зміни у спря­муванні фінансових ресурсів: головна увага приділяється формуванню й вико­ристанню інтелектуального капіталу та підвищенню ефективності тих ста­дій інноваційного процесу, на яких відбуваються освоєння і комерціалізація нововведень, тобто перетворення їх у реальні інновації. Зокрема, у техноло­гічно розвинутих країнах в останні 10—15 років скорочується обсяг фундамен­тальних досліджень за одночасного зростання прикладних досліджень, здат­них продукувати не тільки науково-технічний чи економічний, а й ринковий ефект.

Наслідком того, що в Україні формувалася і закріплювалася модель економіки, що побудована переважно на низько технологічних галузях і укладах, стало поглиблення у промисловому комплексі тенденції домінування виробництв з низькою наукоємністю. Так, у 2012 р. частка інноваційної продукції в реалізованій промисловій продукції становила 3,3 % (у 2005 р. – 6,5 %), частка експорту інноваційної продукції в реалізованій інноваційній продукції – 36,9 % (у 2005 р. – 50 %). У загальному обсязі реалізованої інноваційної продукції нова для українського ринку продукція становила 40 %, тоді як решту 60 % становила реалізація продукції, яка була новою для окремих підприємств.

В Україні на фоні поступового зростання загального обсягу фінансуван­ня інноваційної діяльності в промисловості його розподіл характеризується незначними коливаннями. За період з 2008 по 2011 р. значно зменшилася част­ка фінансування за рахунок державного бюджету (з 2,8 до 1,7 %), вітчизняних інвесторів (з 1,4 до 0,3 %), іноземних інвесторів (з 1,0 до 0,4 %). Найбільшу частку протягом тривалого періоду мають обсяги фінансування інноваційної діяльності власними коштами (60,6 % у 2008 р. і 52,9 % у 2011 р.), збільшують­ся обсяги фінансування з інших джерел (з 34,1 до 45,3 %).

Таблиця 4