3. Основні принципи роботи вітчизняних банківських відділень.

Визначають чотири принципи діяльності комерційного банку:  1. Робота в межах реально наявних ресурсів;  2. Повна економічна самостійність;  3. Побудова взаємовідносин комерційного банку з клієнтами як звичайні ринкові відносини;  4. Регулювання діяльності комерційного банку може здійснюватися тільки непрямими методами.  Першим і основним принципом діяльності комерційного банку є робота в межах реально наявних ресурсів. Це означає, що комерційний банк повинен забезпечувати не тільки кількісну відповідність між своїми ресурсами і кредитними вкладеннями, але і домагатися відповідності характеру банківських активів специфіці мобілізованих їм ресурсів. В основному це відноситься до термінів тих і інших. Наприклад, якщо банк залучає кошти в основному на короткі терміни (короткострокові вклади або вклади до запитання), а вкладає їх головним чином в довгострокові позики, то під загрозою виявляється його здатність розплачуватися за своїми зобов'язаннями (тобто його ліквідність).  Наявність в активах банку великої кількості позик з підвищеним ризиком потребує від банку збільшення питомої ваги власних коштів у загальному обсязі його ресурсів. Тому, розробляючи умови тих чи інших специфічних банківських операцій (іпотечних, інвестиційних тощо), необхідно першорядну увагу приділяти джерелами формування відповідних пасивів.  У межах наявних у банків ресурсів вільний у проведенні своїх активних операцій, тобто обсяг його активних операцій не може бути обмежений адміністративними, вольовими методами. Адміністративні обмеження можуть мати разовий, надзвичайний характер. Так як систематичне їх застосування підриває комерційні основи діяльності банку, і тому пріоритет у регулюванні повинен бути відданий економічним заходам.  Працювати в межах реально залучених ресурсів, забезпечуючи при цьому підтримку своєї ліквідності, комерційний банк може, лише володіючи високим ступенем економічної свободи в поєднанні з повною економічною відповідальністю за результати своєї діяльності.  Другим найважливішим принципом, ан якому базується діяльність комерційних банків, є повна економічна самостійність, що передбачає й економічну відповідальність банку за результати своєї діяльності. Економічна самостійність передбачає свободу розпорядження власними засобами банку і залученими ресурсами, вільний вибір клієнтів і вкладників і розпорядження доходами, що залишаються після сплати всіх податків. 

Прибуток банку, що залишається в його розпорядженні, розподіляється відповідно до рішення загальних зборів акціонерів. Воно встановлює норми і розміри відрахувань у різні фонди банку, а також розміри дивідендів по акціях.  Економічна відповідальність комерційного банку не обмежується його поточними доходами, а поширюється і на його капітал. За своїми обов'язками банк відповідає всіма приналежними йому способами і майном, на які може бути накладено стягнення. Весь ризик від своїх операцій комерційний банк бере на себе.  Третій принцип полягає в тому, що взаємини банку зі своїми клієнтами будуються як звичайні ринкові відносини. Надаючи позики, комерційний банк виходить насамперед з ринкових критеріїв прибутковості, ризику і ліквідності. Орієнтація на "загальнодержавні інтереси" не сумісна з комерційним характером роботи банку і неминуче обернеться для нього кризою ліквідності.  Четвертий принцип роботи банку полягає в тому, що регулювання його діяльності може здійснюватися тільки непрямими (а не адміністративними) методами. Держава визначає лише "правила гри" для комерційних банків, але не може давати їм наказів.