Vіі. Матеріали і коментарі до занять

Заняття 1. Повторення поняття про текст. Зв'язок речень у тексті. Типи і стилі мовлення.

Текст – це висловлювання, у якому речення пов’язані за змістом і мовними засобами (займенниками, сполучниками, повторами, синонімами, узгодженням дієслів у часі і способі). Речення у тексті мають спільну тему, яка викладається послідовно, логічно.

Тема - це те, про що говориться в тексті. Найчастіше вона вже є в самому заголовку.

Текст поділяється на абзаци, що розкривають зміст підтеми – меншої частини теми.

Міжфразовий зв'язок речень у тексті буває двох видів: послідовний і паралельний. При послідовному зв’язку кожну наступне речення зв’язане з попереднім, які утворюють єдину цілісність, ніби кільце ланцюжка. При паралельному зв’язку у реченнях йдеться про різні об’єкти, але вони мають спільну тематику.

Засоби мовного зв’язку речень у тексті є лексичні і граматичні.

До лексичних відносяться: повтори слів, уживання займенників замість іменних частин мови, синоніми, спільнокореневі слова, родові назви замість видових, загальна назва замість власної, близькі за змістом слова.

До граматичних належать: вставні слова, сурядні чи підрядні сполучники, неповнота речень.

Типів мовлення є три: розповідь, опис, роздум.

Розповідь використовують, щоб розповісти про якісь послідовні дії чи події (що відбувається? Що буде відбуватися? Що сталося?)

До опису вдаються, коли потрібно описати якесь явище, предмет, людину, природу. (Якою є особа? Чому особа така?)

Роздум обирається тоді, коли треба щось довести, в чомусь переконати, пояснити причину чи перебіг якогось явища, процесу. (Чому так, а не інакше?)

Стилів української мови є п’ять: художній , розмовний, офіційно-діловий, публіцистичний, науковий.

Запитання і завдання

1. Що таке текст? Які ознаки тексту?

2. Які види зв’язку речень у тексті ви знаєте?

3. Які типи мовлення існують в українській мові?

4. Чи можна за даним початком встановити , який це текст? Завершіть дане висловлювання.

Я бачив НЛО. Це був …

Я бачив НЛО. А трапилось це так…

Я бачив НЛО. Чому він прилетів?..

5. Визначте мовні засоби кожного стилю. Розкажіть про НЛО у різних стилях.

6. Що не належить до типу мовлення.

А. Розповідь.

Б. Опис.

В. Стиль.

Г. Роздум.

7. Які засоби мовного зв’язку ви знаєте?

8. Поспостерігайте за змінами у природі. Свої враження опишіть. Який стиль і тип ви оберете? Використайте послідовний вид зв’язку. Визначте мовні засоби зв’язку речень у тексті.

Заняття 2. Повторення поняття «теза», «аргумент», «мовні кліше», «слова-скріпи».

Теза - думка, що потребує доведення.

Аргумент – доказ, підтвердження, що застосовується до тези і оформляється мовно «тому що…»

Мовні кліше - усталені вирази, що постійно вживаються у тексті. Наприклад, «прикладом може слугувати…», «підтвердженням цього є…», «можна зробити висновок…» тощо.

Слова-скріпи - слова, що з’єднують речення у текст. Наприклад, «по-перше», «»по-друге», «з цього випливає», «отже», «повертаючись до думки», « тому що» тощо.

Запитання і завдання

1. Що таке теза? Яке місце відводиться тезі у власному висловлюванні?

2. Яке слово-скріп застосовується до аргументу ?

3. До якої частини тексту доречно вживати мовні кліше?

4. Подумай над висловом Лесі Українки: «Ніколи на кажи: «Я вже скінчив науку». Як ти розумієш ці слова? Наведи свої аргументи, використовуючи мовні кліше та слова-скріпи. Запиши свою думку. Проведіть взаємоперевірку.

Заняття 3. Практичне заняття. Побудова висловлювання типу «теза – аргумент». Композиційне оформлення та словесний вияв.

На це заняття вчитель може запропонувати декілька тем. Наприклад: «Що робить людину сильною?», «Сила людини у праці», «Рідна мова – душі основа»

Обравши тему, учень формулює тезу, підтримуючи чи спростовуючи слова автора.

Учитель наперед роздає підготовлені картки-інформатори із мовними конструкціями, які учень використовує у висловлюванні:

Теза

Картка-інформатор Я вважаю.., на мою думку.., я підтримую.., уважаю.., я погоджуюся…, мені здається.., переконаний.., я не підтримую.., я хочу спростувати.., я не погоджуюся.., хочу піддати сумніву..; як на мене, то..; з одного боку…, а з іншого…

Аргумент

Картка-інформатор Тому що.., це доводить.., підтвердженням цього є.., це засвідчує.., свідченням цього є.., доказом цього може бути…

Запитання і завдання

1. Поясни лексичне значення слова «душа»

2. Підбери орієнтовні опорні слова до обраної теми.

Проведіть взаєморедагування написаного висловлювання.

Заняття 4-5. Поняття про логічність викладу власного висловлювання. Мовні кліше, що вказують на логічність висловлювання, а також при написанні висновку у роботі.

Логічність мовлення потребує послідовного викладу думок. Тобто, розвиваючи думку, автор поступово переходить від одного речення до іншого так, щоб у роботі прозвучали усі необхідні для власного висловлювання пункти (згідно вимог п.1 посібника).

Слід пам’ятати, що у роботі необхідно логічно викласти думки у такій послідовності: теза – аргумент -приклад із літератури - приклад із історії - висновок.

У випадку зміни послідовності цих елементів екзаменатор знизить бал при оцінюванні.

Учитель наперед роздає підготовлені картки-інформатори із мовними конструкціями, які учень використовує у висловлюванні.

Логічність

По-перше.., по-друге.., з цього випливає.., як було зазначено.., повертаючись до думки.., як можна побачити… тощо.

Висновок

Отже.., таким чином.., можна зробити висновок…, висновком може слугувати… тощо. Але не «я вважаю…»

Використовуючи ці картки-інформатори, учні можуть продовжити роботу над власним висловлюванням, що розпочали на попередньому уроці.

Запитання і завдання

1. Що таке логічність викладу?

2. Завдяки чому досягається логічність викладу?

3. Пригадай мовні конструкції, що засвідчують логічність викладу. Продиктуй їх товаришу по парті. Звірте із записами у зошиті.

4. Пригадай і запиши мовні конструкції до висновку, при наведенні прикладів. Проведіть взаємоперевірку.

5. Проведіть взаєморедагування висловлювання.

Заняття 6-7. Як правильно підібрати приклад із художнього твору чи інших видів мистецтва, історичний факт. Який випадок із життя є доречним у власному висловлюванні?

Учитель повинен наголосити, що не кожен приклад може бути доречним у висловлюванні. Тому необхідно найперше навчити вдумливо читати саму тему, потім пригадати, у яких творах звучала подібна проблема, лише тоді записати найбільш доречний приклад.

Приклад із історії теж має доповнювати літературні факти. Не варто згадувати те, у чому не впевнений чи взагалі слабо орієнтуєшся. Екзаменатор такий приклад може не зарахувати.

Приклад із власного досвіду не повинен розкривати якісь інтимні, глибоко особисті факти. Не варто писати речі, типу «мені розповідали…», «я чув, що…» тощо.

Картка-інформатор

Приклад з літератури чи історії

Наприклад.., прикладом може слугувати.., яскравим прикладом цього може слугувати.., не можна не згадати тощо.

Заняття 8. Лексика. Лексичні повтори та повтори спільнокореневих слів.

Пишучи твір, учні оперують словами. Важливо наголосити, що при цьому допускаються лексичні помилки, тобто повтор одного слова чи спільнокореневих в одному чи сусідніх реченнях, а також дублювання значення у двох словах чи уживання зайвих слів.

Отож, будуючи речення, слід дбати про те, щоб близькі слова допомагали передати саме ту думку, яка забезпечить виконання поставленої мети: повідомлення має бути зв’язним. У іншому випадку екзаменатор виправить ці помилки, позначаючи на полях літерою Л.

Запитання і завдання

1. Знайти у тексті і виправити лексичні помилки.

До його коричневого волосся і коричневих очей чудово пасував костюм, витриманий у коричневих тонах. Навіть сорочка була у нього коричневого кольору, а темно-коричнева краватка мала світло-коричневі скісні полоски. Обличчя було теж загоріле, коричневе, а волосся відбивало коричневим блиском.

2. Відредагувати речення.

Школярам доручили прибирати шкільний двір. Черговий учень чергував у класі. Мій братик подарував моїй мамі квіти. Ми гуляли у футбол. Я повів Дружка гратися у скверик. Мишко кликав мене надвір погратися. На уроці ми гуляли у різні мовні ігри.

3. Назвати можливі лексичні помилки у реченні.

Що треба знати, аби не допустити їх?

Заняття 9. Лексика за вживанням. Вживання слів, відповідно до зображуваної епохи.

Пояснюючи дану тему, учитель повинен наголосити, що у своїх роботах учні дуже часто використовують лексику, що не відповідає зображуваній епосі. Наприклад: Солдати князя Ігоря були відважні. Тому варто пригадати типи застарілої лексики (історизми, архаїзми), сферу і доречність її вживання.

Запитання і завдання

1. Що ми називаємо застарілою лексикою?

2. Що таке історизми?

3. Що ми називаємо архаїзмами?

4. Жупан, намітка, очіпок, соха, прач, сагайдак, пістоль, шеляг – це…

5. Зріти, вия, ланіти, перст, уста – це…

6. Записати речення, підкреслити застарілі слова, вказати їх значення.

А невістка змотала починки, полічила чисниці та пасма, скинула півміток з мотовила й сховала у свою скриню. Сивий оселедець розсипався йому перед очима. Старшина на стіл складав свої клейноди. З корогвою прислали і бунчук, і булаву, і печать, і герб: лицар із самопалом і на голові набік шапка із шличкою. На Джерсі була спідниця з темної пістрі та сорочка темного полотна: у неї була голова завернена наміткою, і через неї світився високий очіпок з червоними лапатими квітками.

7. Листопадово день до грудей припав: і кленово мені, й калиново. – Пригадай, як називаються виділені у реченні слова? Чи доречні вони? Подумай, чи варто вживати у власному висловлюванні неологізми? Чому?

Заняття 10-12. Слова, не властиві українській мові, русизми, жаргонізми, згрубіла лексика, молодіжні сленги, слова-кальки. Практична робота.

До типових помилок у власних висловлюваннях можна віднести вживання слів, не властивих українській мові., найчастіше русизмів. Наприклад: Через співпадання обставин ми виконаємо це завдання на слідуючий день. (Нехай це речення учні самостійно відредагують) - Через збіг обставин ми виконаємо це завдання на наступний день.

Також учні вживають згрубілу лексику, молодіжні сленги, особливо коли наводять приклади із власного досвіду. Тому учитель повинен провести відповідне практичне заняття на редагування речень, укладання своєрідного словничка молодіжного сленгу.

Запитання і завдання

1. Відредагуй речення:

Олеся – сама близька подруга. Шофер міцно тримався за руля. Він являється зразком у поведінці. Ми сьогодні кльово провели час. Баба втупила в мене свої баньки. Дєвкі і пацани сьогодні весело провели свій час. У мене сьогодні башка розвалюється.

2. Послухай розмову своїх однокласників і запиши її. Виправ усі мовні помилки. Запиши правильний варіант.

3. Напиши власне висловлювання на тему: «Чи завжди мова людини свідчить про рівень її культури?» У прикладі із власного життя використай декілька жаргонізмів як підтвердження думки.

Завдання 13. Правильне вживання відмінкових форм, роду і числа іменників.

Учасники ЗНО часто допускають помилки при вживанні відмінкових форм, роду і числа іменників. Наприклад: На полі паслося багато вівців, конів. – На полі паслося багато овець, коней. Тому необхідно пригадати такі орфограми:

• Відмінкові закінчення іменників І в. м′якої і твердої групи (О.в.)

• Букви -а, -я у закінченнях чол. р. ІІ в.

• Відмінкові закінчення іменників ІІІ в. (О.в.)

• Особливості відмінювання іменників, що вживаються тільки у множині

• Відмінювання іменників І- ІІІ в. множини.

• Рід іменників, що означають назви осіб чи роду занять

• Рід незмінюваних іменників, спільного роду

• Іменники, що мають лише форму однини

• Іменники, що мають лише форму множини

Запитання і завдання

1. Поставити іменники у Р.в. одн.

Сад, око, портфель, плач, зал, колосок, дощ, жаль, обличчя, листопад, град, лице, граніт, витвір.

2. Записати іменники у О.в.

Мораль, ненависть, подорож, синь, зелень, неповторність, тінь даль, користь, путь.

3. Ввести слова у речення, визначити їх рід

Професор, суддя, інженер, учитель, лікар, психолог, сирота, бідолаха, нікчема, неборака, каліка, гульвіса, нероба.

Іменники: Крим, Ужгород, Японія, земляцтво відносяться до …

Заняття 14. Утворення ступенів порівняння прикметників і прислівників.

Звернути увагу слід на утворення граматичних форм ступенів порівняння якісних прикметників і прислівників. У роботі учні часто допускають помилки на дане правило, наприклад: Найбільш спритнішим виявився Сергій. - Найбільш спритним (найспритнішим) виявився Сергій.

Тому необхідно повторити правило про утворення вищого і найвищого ступенів порівняння, особливо складеної форми.

Запитання і завдання

1. Як утворюється проста форма вищого і найвищого ступеня порівняння?

2. Як утворюється складена форма вищого і найвищого ступеня порівняння?

3. Утворити просту і складену форми вищого і най вищого ступенів порівняння .

Гострий, глибокий, ніжний, цікавий, милий, доречний, пам’ятний, добрий, досконалий, мужній.

4. Відредагувати речення.

Нема у світі найбільш добрішої, як мама. Більш прегарним був Олесь. Вірш було розказано найменш найдосконаліше. Найбільш далекішим селом було Тетянки.

5. Записати речення, утворивши ступені порівняння

Кавказькі гори (високі) від Кримських.

Після змагання ми стали ще (дужі).

Дуб був (товстий) від клена, а береза (тонка).

Уже ластівки в край (теплий) полетіли.

Заняття 15-16. Відмінювання числівників. Написання складних слів, утворених від числівників.

Багато помилок допускають учні при відмінюванні складених числівників та написанні слів, утворених від числівників. Тому необхідно повторити правила написання та відмінювання складених числівників, їх узгодження у реченні з іншими частинами мови, а також написання складних слів, утворених від числівників.

Увага! У висловлюванні усі дати записуються словами.

Запитання і завдання

1. Які числівники називаються складними?

2. Як відмінюються числівники на –дцять, -десят?

3. Як відмінюються числівники на позначення сотень?

4. У числівників сорок, дев’яносто, сто в усіх відмінкових формах …

5. Як відмінюються порядкові числівники?

6. Поставити подані іменники в Р.в., О.в., М.в.

Три, дев′ять, тринадцять, сорок, шістдесят, сто, двадцять чотири, сто вісімдесят два, тисяча вісімсот два, п’ять дев′ятих, п’ятеро.

7. Записати правильно слова

Три денний, чотири річний, двохсот ліття, сорока річчя, семи денний, багато тисячний, п’ятсот тридцяти тисячний, дво грамовий, багато слівний, семи пудовий.

8. Записати словами дати.

1654, 1933, 1648, 1977, 1991, 2000,1814, 1871, 1913, 1939

Заняття 17. Утворення особових форм дієслів

На цьому занятті необхідно розглянути утворення форм особових дієслів. У роботі можуть бути недоліки, наприклад: Учень ходе до школи через день. – Учень ходить до школи через день.

Повторити:

• Особові закінчення однини і множини І ос.

• Особові закінчення однини і множини ІІ ос.

• Особові закінчення однини і множини ІІІ ос.

• Букви е, и в особових закінченнях дієслів

Варто наголосити, що типовою помилкою є написання ІІ ос. одн., наприклад: любе, носе, говоре, їзде…

Запитання і завдання

1. Від дієслів кожного ряду утворити форму ІІ ос. однини теперішнього часу.

Біліти, летіти, молодіти.

Носити, смажити, читати.

Мазати, писати, сидіти.

2. Записати правильно слова. Пояснити орфограму.

Вір…ш, сад…ш, жив…ш, тягн…ш, весел…ш, ход…ш, бач…ш, смі…ш, скач…ш, точ…ш, чеш…ш, шепоч…мо, шука…ш. чист…мо, залиша…ш, вар…те, лет…мо, вел…ш, заспокою…ш, вч…те, маха…те, стереж…ш, брин…ш, розбива…мо, сол…ш, кот…мо, захоч…мо, махн…те, город..ш.

Записати 4-5 прислів′їв і приказок, у яких уживаються дієслова у формі ІІ ос. однини теперішнього часу. Визначити особові закінчення їх і дієвідміну. Пояснити орфограму.

Заняття 18. Норми утворення граматичних форм дієприкметників.

Правильне вживання дієприкметників у мовленні – одна із вимог сучасної морфології. Сьогодні ми відчуваємо значний вплив російської мови на українську, тому дуже часто допускаємо помилки типу Книжку прихильно зустріла читаюча громадськість (Книжку прихильно зустріла читацька громадськість).

Необхідно повторити:

• Творення дієприкметників активного стану

• Творення дієприкметників пасивного стану

• Голосні і приголосні у суфіксах дієприкметників

Варто наголосити, що

• Активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові не творяться, оскільки втратили ознаки дієприкметника і набули значення прикметника (віруючий, дрімучий, жагучий, кипучий, колючий, роботящий, робочий тощо).

• Активні дієприкметники з суфіксом –ш-(-вш-) в українській літературній мові тепер не вживають. Як правило ці дієприкметники замінюють формою той, що; який: той, що переміг; який переміг.

  • Дієприкметники вживають для лаконічного й чіткого оформлення думки.

Запитання і завдання

1. Зредагувати текст

У справжньої господині повинно бути як у віночку. Жінка – чепуруха, слідкуюча за порядком і чистотою в домі, відповідаюча за піч, їжу, посуд, одяг, дітей.

Дружина на свій розсуд могла розпоряджатися молоком, курми, яйцями. Навіть чоловік, відвізший на продаж городину, звітуючий перед дружиною, зобов’язаний був віддати їй виручені гроші. А ось у зерні керуюча жінка бути не могла… (За В.Супруненком)

2. З′ясувати особливості творення дієприкметників, прокоментувати орфограми.

Сивіти – сивіючий, посивілий.

Писати – писаний.

Збудувати – збудований.

Напоїти – напоєний.

Пустити – пущений.

Загасити – загашений.

Заморозити – заморожений.

Виїздити – виїжджений.

Прополоти – прополений, прополотий.

3. Розкажіть про особливості творення і вживання активного стану дієприкметників.

4. Чи вживаються сьогодні активні дієприкметники із суфіксаим –ш- (-вш-)?

Заняття 19—23. Синтаксичні помилки у роботі. Практична робота.

При написанні власного висловлювання учні допускають ряд синтаксичних помилок, а саме:

• Утворюють неправильну відмінкову форму, керовану дієсловом: співчуваю вас – співчуваю вам

• Неправильно сполучають іменники із числівниками: три учня – три учні

• Неправильно вибирають прийменники: по воду – за водою

• Неправильно узгоджують підмет із присудком: придивлялися син чи онук - придивлявся син ..

• Неправильно будують речення із дієприслівником чи дієприслівниковим зворотом: Збираючи картоплю, почався дощ. - Коли я збирав картоплю, почався дощ.

• Порушують цілісність дієприкметникового звороту: Вражений Олег словами вчителя, захопився історією своєї країни. – Вражений словами учителя, Олег захопився історією своєї країни.

• Неправильно будують речення із підрядним означальним: Я порадив друзям бути уважнішим на річці, що ловлять рибу вудочками. – Я порадив друзям, які ловлять рибу вудочками, бути уважнішими на річці.

Тому вчитель повинен розробити систему вправ на кожну орфограму, підібрати тестові питання, тексти і речення для редагування, інші інтерактивні вправи і закріпити набуті навички. Підсумком роботи може бути проведення практичного заняття із редагування тексту.

Заняття 24-25. Уживання у-в, і-й у реченні та на початку слів. Написання –ся, -сь у дієсловах.

Варто наголосити учням, що ця тема є надзвичайно важливою, оскільки неправильне вживання або чергування у-в, і-й (до 5 випадків) вважається як одна помилка. Тому необхідно знати, що

• В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси у-, в- у словах.

• У-в вживаємо для того, щоб уникнути збігу приголосних і голосних, важких для вимови.

• І-й вживаємо для того, щоб уникнути збігу приголосних і голосних, важких для вимови

• Чергування у-в не відбувається у словах, що вживаються тільки з в або у (вдача, увага) або у власних іменах чи словах іншомовного походження (Врубель, утопія)

• Чергування і-й не відбувається при зіставленні понять (дні і ночі), після паузи, перед словами, що починаються на й,я,ю,є,ї (і Йосип)

Запитання і завдання

1. Записати текст, розкриваючи дужки. Пояснити свій вибір.

Як це було чудово (у, в) старовинних казках, (у, в) яких люди розмовляли (з, зі, із) рослинами, а тварини між собою.

Були колись часи, коли людина відчувала себе однією (з, зі, із) частин природи. Вона була свідома своєї спорідненості (з, із, зі) тваринами, (з, із, зі) рослинами, (з, із, зі) усіма явищами природи, (у, в)важали тварин (і, й)

рослини своїми предками, так званими тотемами родів (і, й) племен.

Тотеми – здебільшого тварини (і, й) рослини – були як (в, у) окремих людей, так (і, й) (у, в) окремих родів та племен. Ставили(ся, сь) до них по-різному. (В, у) деяких випадках на них накладала(ся, сь) заборона, а (У, в) інших випадках – навпаки – їх рекомендувало(ся, сь) їсти.

3. Проаналізувати уривки учнівських творчих робіт. Назвати помилки, пов’язані з порушенням норм милозвучності.

Забуто й втрачено. Вчинок, який врятує життя. Сім′я рано залишилась без батька. Земля увібрала у себе. Тільки уночі пригадав. Найбільшу в світі щастя. Біля вогнища увечері. Океанські велетні зробились казкою. Допомогти в скрутну хвилину. Наколихатись в збуреному морі. Ці сміливці уміють все. Це надавало запорожцям впевненості в перемозі. Навколо постаті письменника точилась полеміка. Віра в свої можливості. А це – всього потрошку.

4. Утворити словоформи за допомогою часток би, б, же, ж (зміг би, змогла б, зміг же, змогла ж).

Дістати, спостерігати, розмістити, тримати, сприймати, закладати, впливати, поєднувати, пояснити, зробити, відмовити, сягати.

5. У якому рядку в усіх словах у-в не чергуються:

А. Вберігати, вболівати, вбачати.

Б. Ввечері, вгодити, вдягти.

В. Взаємини, влада, властивості.

Г. Вказівка, вказати, вкоротити.

Заняття 26-28. Стилістика. Уживання слів одного стилю в тексті іншого; мовні штампи; тавтологія в одному реченні слів тієї самої частини мови. Практична робота.

Стилістика – розділ мовознавчої науки, який вивчає стильові особливості мови, принципи й способи добору мовних засобів для кожного стилю.

Учителю слід відмітити, що у своїх роботах учні інколи уживають слова одного стилю у тексті іншого. Наприклад: Учитель балакав про стильові особливості української мови. - Учитель вів мову (розповідав) про стильові особливості української мови.

Також трапляються мовні штампи. Наприклад: Червоною ниткою через увесь твір проходить думка про об′єднання руських земель. – Автор твору закликає до об′єднання руських земель.

Трапляється також нагромадження в одному реченні слів, що належать до тієї самої частини мови. Наприклад: У цій статті розповідь про навчання учнів шкіл Львова в давнину. – У цій статті розповідається про те, як навчалися учні львівських шкіл у давнину.

Отож, необхідно повторити:

• Що таке стилі української мови?

• Скільки існує стилів в українській мові?

• Чим характеризується кожен стиль?

• Яка сфера вживання кожного стилю?

• Вказати види стилістичних висловлювань

Запитання і завдання

1. Який стиль української мови переважає у щоденному житті.? Думку свою обґрунтуй.

2. Отриману інформацію про стилі мовлення записати у таблицю.

Назва стилів	Де їх використовують	Види стилістичних висловлювань
Розмовний
Науковий
Художній
Публіцистичний
Офіційно-діловий

2. Для якого стилю характерні художні порівняння, образні висловлювання? Думку обґрунтуй усним висловлюванням.

3. Підібрати приклади до усіх стилів мовлення, визначити характерні ознаки, типові для кожного стилю.

4. Текстовий диктант (Учитель зачитує заздалегідь підготовлені уривки різних стилів). Взаємоперевірка.

Заняття 29-30. Пунктуація при цитаті, діалозі, прямій мові.

У вимогах до власного висловлювання обумовлене вживання цитати. Тому варто повторити цю надзвичайно важливу тему.

Цитата – точно відтворений уривок із чужого висловлювання, що подається дослівно, без змін. Цитата використовується для підтвердження власної думки, щоб вона була вагомішою і переконливішою.

Слід пам’ятати, що:

• Цитату можна записати у вигляді прямої мови.

• У власному висловлюванні зловживати цитатами не варто.

• Цитата – дослівно передана думка певної людини, тому коли не впевнений у достовірності цитати, краще записати її як невласне пряму мову.

• Діалог може бути тою ж таки цитатою.

• При цитаті обов’язково вказується автор слів.

Запитання і завдання

1. Пригадай і запиши схему цитати, прямої мови, діалогу. Наведи приклади із творів Шевченка, Лесі Українки, Франка.

2. Випиши із творів відомих діячів, письменників цитати на певну тему, обґрунтуй вживання розділових знаків.

3. Напишіть власне висловлювання на тему: « Що таке щастя?», використовуючи цитати.

На урок–практикум учитель може підібрати систему вправ чи використати запропоновані, що закріпить правила вживання розділових знаків при цитаті, прямій мові, діалозі.

1.Прочитай висловлювання відомих людей, запиши їх як цитату.

Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т.Шевченко).

Добру науку приймай, хоч її і від простого чуєш; злої ж на ум не бери, хоч би й святий говорив (І.Франко).

Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимусь ніколи ні в чому не зашкодити (Г.Сковорода).

Можна вибрать друга і подуху брата, та не можна рідну матір вибирити (В.Симоненко).

2. Випишіть із «Повчання дітям» Володимира Мономаха дві цитати. Підготуйте усну розповідь про зазначений твір, використовуючи виписані цитати. Продумайте різні варіанти запису цих цитат.

3. Складіть діалог за поданою схемою, ввівши 1-2 цитати: А:

• П.

• П, - а.

• П!

• П! – а.

4. Реченню: «І щоразу, виймаючи хлібину з печі, бабуня шепотіли: Який наш хліб, таке й наше життя» (Б.Харчук) відповідає схема:

А. «П», - а. В. «П, - а, - п».

5. Б. А: «П». Г. А: «П», - а.

Заняття 31-35. Практичні заняття з написання та редагування робіт. Поняття про лексичні, граматичні, синтаксичні, стилістичні помилки у власному висловлюванні.

На останніх заняттях учитель повинен підсумувати повторене і вивчене. Можна ознайомити із основними типовими помилками у роботах (роздати кожному пам′ятку «Схема оцінювання власного висловлювання»). Обов’язково написану і перевірену роботу проаналізувати із кожним учнем індивідуально: вказати на основні недоліки, типові та механічні помилки, на що звернути особливу увагу, оцінити логічність викладу думок.

Запитання і завдання

1. Орієнтовні теми для власного висловлювання:

• У чому покликання людини?

• Людина без душі, що горіх без зерня.

• Краще обирати фах престижний чи за покликанням?

• Що робить людину Людиною?

• Чи здатна книга змінити життя людини?

2. У перевіреній вчителем роботі виписати слова з помилками, пояснити орфограми, визначити їх вид.

3. Написати висловлювання на одну із запропонованих тем і провести взаємоперевірку. (Така форма роботи учить учнів бачити помилки).

Запропонуй товаришеві власну тему, підберіть разом приклади, наведіть аргументи, сформулюйте висновок. Самостійно перевір та оціни роботу.