Висновки

У процесуальній літературі питання щодо поняття позову є дискусійним. Окремі автори називають позовом у цивільному процесі звернення до суду першої інстанції з вимогою щодо захисту спірного цивільного суб’єктивного права чи захищеного законом інтересу.

Ряд інших авторів розглядає позов у двох аспектах: матеріально-правовому; процесуальному.

В матеріально-правовому значенні позов – це засновані на цивільному праві і пред’явлені через суд матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.

В процесуальному значенні позов визначається як звернення заінтересованих осіб до суду за захистом своїх прав.

Однак існує і третій напрямок, автори якого вважають, що позов являє собою єдине поняття, яке має дві сторони – матеріально-правову та процесуальну. Матеріально-правова сторона позову – це вимога позивача до відповідача; процесуальна-правова – це вимога до суду про захист своїх прав.

Таким чином, проаналізувавши три підходи до визначення поняття позову, можна сказати, що позов – це звернена через суд вимога позивача до відповідача про відновлення порушеного чи оспорюваного права, яка пред’являється у встановленій законом процесуальній формі.

Елементи позову – це його складові частини. Елементами позову є: підстава, предмет та зміст позову.

Підстава позову являє собою обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача. Підстава позову – це ті джерела, з яких випливають позовні вимоги, а також це сукупність юридичних фактів, передбачених гіпотезою матеріальної норми права, і які регламентують спірні правовідносини, з яких позивач виводить свої вимоги до відповідача, та доказові факти, на підставі яких можна зробити висновок про наявність чи відсутність відповідних прав.

Підстава позову являє собою ряд фактів, які умовно можна поділити на: факти активної легітимації – факти, які пов’язують позивача з заявленими вимогами; факти пасивної легітимації – факти зв’язку відповідача з заявленими позивачем вимогами; факти приводу до позову; правовстановлюючі факти.

Предмет позову – це те, з приводу чого пред’явлено позов. Предмет позову полягає у матеріально-правовому правовідношенні позивача до відповідача. У позовах, спрямованих на зобов’язання відповідача до здійснення ним певних дій, предметом позову буде спірна матеріально-правова вимога позивача до відповідача; в позовах про визнання наявності чи відсутності правовідносин предмет складають саме такі правовідносини – визнання їх наявності чи відсутності.

Змістом позову є зазначена позивачем форма судового захисту. Позивач може просити суд: присудити визначену річ; визнати наявність чи відсутність суб’єктивних прав; змінити, припинити існуючи між сторонами правовідносини. Він є необхідним: для визначення підвідомчості справ; для класифікації позовів за процесуальною ознакою. Також виділення змісту має практичне значення, тому що вказує на дію суду, за здійсненням якої позивач звертається до суду, допомагає встановити межі дослідження справи.

Елементи позову тісно пов'язані між собою. Підставу позову повинен довести позивач для того, щоб надати суду всі матеріали, необхідні для його захисту. Предмет позову - правова вимога, яку суд повинен розглянути і винести законне та обґрунтоване рішення. Від предмета позову залежить форма (зміст) захисту.

Позови поділяються на види за: 1) способом процесуального захисту (процесуально-правова ознака); 2) матеріально-правовою ознакою.

За процесуально-правовою ознакою позови бувають:

1. Виконавчі (позови про присудження), наприклад позов про стягнення боргу, позов про стягнення аліментів тощо. Вони спрямовані на примусове здійснення вимог позивача до відповідача зробити визначену дію чи утриматись від її здійснення. Предмет – матеріально-правова вимога позивача до відповідача здійснити певну дію або утриматись від її здійснення, не порушуючи тим самим права позивача. Підстава – правостворюючі факти, з якими пов’язане виникнення права вимоги. Зміст – вимога позивача до суду примусити відповідача здійснити певні дії бо утриматись від них.

2. Установчі (позови про визнання), наприклад визнання угоди недійсною, встановлення батьківства, встановлення права авторства тощо. Спрямовані на підтвердження судом наявності чи відсутності визначених правовідносин між сторонами. Вони поділяються на: позитивні – містять вимогу підтвердити наявність правовідносин; негативні – містять вимогу підтвердити відсутність правовідносин.

Предмет – самі матеріально-правові відносини між сторонами. Підстава позитивних позовів – правостворюючі факти, негативних – правоприпиняючі факти. Зміст – це вимога до суду про встановлення в судовому рішенні наявності чи відсутності правовідносин, зазначених позивачем.

3. Перетворювальні (конститутивні) позови спрямовані на припинення, зміну чи створення нових правовідносин. Виділяють три підвиди перетворювальних позовів:

- позови про встановлення нових правовідносин – позивач просить, щоб суд на основі вже існуючих правовідносин встановив нові.

- позови про зміну правовідносин – позивач просить суд змінити існуюче між ним і відповідачем матеріальне правовідношення.

- позови про припинення правовідносин – містять прохання до суду припинити існуючи між позивачем і відповідачем правовідносини.

Предмет – ті матеріально-правові відносини, що підлягають судовому перетворенню. Підставою позовів, спрямованих на створення прав, є правоутворюючі факти, підставою правозмінюючих позовів є правозмінюючі та правоприпиняючі факти, підставою позовів щодо припинення прав є правоприпиняючі факти. Зміст – вимога до суду про припинення, зміну чи встановлення нових правовідносин.

За матеріально-правовою ознакою позови бувають цивільні, трудові, сімейні, земельні тощо.