2. Міжнародні валютні правовідносини

Валютні правовідносини є єдиними за своєю юридичною та економічною природою, однак в межах цієї єдності виявляються їх видові відмінності, що дозволяє вести мову про існування їх різновидів і здійснити класифікацію цих правовідносин.

Валютні правовідносини – відносини у сфері обігу валюти і валютних цінностей та процесу функціонування уповноважених державою органів з приводу валютного регулювання та валютного контролю, метою яких є забезпечення прав та інтересів фізичних, юридичних осіб і/або держави. Причому сферою обігу валюти та валютних цінностей можна вважати сферу цивільного і господарського обігу та діяльність уповноважених державою органів з приводу регулювання і контролю валютних операцій та використання валюти як засобу платежу, накопичення, міри вартості тощо.

Валютні правовідносини можна класифікувати за рядом критеріїв.

Залежно від території виникнення:

• Внутрішні;

• Зовнішні (міжнародні).

Зовнішні (міжнародні) валютні відносини визначаються економістами як сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв’язків у світовій господарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Міжнародні валютні правовідносини – це відносини, врегульовані нормами як внутрішнього законодавства однієї країни, так і міжнародними актами, які виникають в процесі здійснення господарської діяльності між країнами.

Виділяються міжнародні валютні відносини публічного характеру та міжнародні валютні відносини приватного характеру.

Причому до валютних міжнародних відносин приватного характеру належать такі відносини, що виникають з приводу захисту колізійним правом інтересів держав та охорони інтересів приватних осіб, що здійснюють трансграничні угоди у сфері валютного права.

3. Світова валютна сисетма та її види

Поняття світової валютної системи

Поняття світової валютної системи базується на понятті світових валютних відносин.

Міжнародні валютні відносини - це сукупність суспільних відносин, що складаються при функціонуванні валюти в світовому господарстві і обслуговуючих взаємний обмін результатами діяльності національних господарств. Окремі елементи валютних відносин з'явилися ще в античному світі в Стародавній Греції і Стародавньому Римі у вигляді вексельної і обмінної справи. Наступною віхою їх розвитку явилися середньовічні "вексельні ярмарки" в Ліоні, Антверпені і інших торгових центрах Західної Європи, де проводилися розрахунки за перевідними векселями (траттами). У епоху феодалізму і становлення капіталістичного способу виробництва почала розвиватися система міжнародних розрахунків через банки.

Валютна система - це форма організації і регулювання валютних відносин, закріплена національним законодавством або міждержавними угодами. Розрізняють національну, світову, міжнародну (регіональну) валютні системи.

Національна валютна система нерозривно пов'язана зі світовою валютною системою - формою організації міжнародних валютних відносин, закріпленої міждержавними угодами. Світова валютна система склалася до середини 19 в.

Світова валютна система - це сукупність валют, правил і норм їх використання та взаємного обміну, застосування платіжних засобів, а також грошово-кредитні відносини, що пов'язані із застосуванням валюти при міждержавних, міжрегіональних (наприклад, між ЄС і США) розрахунках.

Ці розрахунки неможливі без налагодженої системи валютних відносин, які обслуговують різні види господарської діяльності (зовнішня торгівля, вивезення капіталу, надання позик, науковий обмін, туризм і ін.), що пов'язана з функціонуванням світових грошей.

Елементи валютної системи

Світова валютна система переслідує глобальні світогосподарські цілі і має особливий механізм функціонування і регулювання, вона тісно пов'язана з національними валютними системами. Цей зв'язок здійснюється у міждержавному валютному регулюванні і координації валютної політики провідних країн. Але взаємний зв'язок національних і світових валютних систем не означає тотожності, оскільки їх завдання, умови функціонування і регулювання, вплив на економіку окремих країн і світове господарство різні.

ЕЛЕМЕНТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ І СВІТОВОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ

Національна валютна система	Світова валютна система
Національна валюта	Резервні валюти, міжнародні рахункові валютні одиниці
Ступінь конвертованості національної валюти	Ступінь взаємної конвертованості валют
Паритет національної валюти, режим	Уніфікований режим валютних паритетів
Наявність або відсутність валютних обмежень, валютний контроль	Регламентація режимів валютних курсів
Національне регулювання міжнародної валютної ліквідності країни	Міждержавне регулювання валютних обмежень
Регламентація використання міжнародних кредитних засобів	Міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності
Регламентація міжнародних розрахунків країни	Уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів обігу
Режим національного валютного ринку і ринку золота	Уніфікація основних форм міжнародних розрахунків
Національні органи, що управляють і регулюють валютними відносинами країни	Режим світових валютних ринків і ринків золота
	Міжнародні організації, що здійснюють міждержавне валютне регулювання

Національна валютна система базується на національній валюті (грошовій одиниці країни), а світова валютна система - на одній або декількох резервних валютах або міжнародній рахунковій грошовій одиниці.

Окрім національних валют в міжнародних розрахунках використовується міжнародна валютна одиниця СПЗ (Ямайська валютна система).

Валюта - 1) грошова одиниця, що лежить в основі грошової системи держави;

2) тип грошової системи держави (золота, паперова);

3) грошові знаки зарубіжних країн, кредитні і платіжні документи, що використовуються в міжнародних розрахунках.

Міжнародна резервна (ключова) валюта - особлива категорія конвертованої національної валюти провідної країни, яка виконує функції міжнародного платіжного і резервного засобу, служить базою визначення валютного паритету і валютного курсу для інших країн.

Ступінь конвертованості валют. Конвертованість є характеристикою економіки певного типу, яка в принципі не може бути створена разовим урядовим рішенням.

Ступінь конвертованості валюти визначається станом і типом економіки. У найбільш широкому плані конвертованість національної валюти являє собою механізм прямого зв'язку внутрішнього ринку зі світовим, що має на увазі достовірно багатобічний характер торгівлі (на відміну від двостороннього клірингу) і достатній ступінь відкритості економіки для зовнішньої конкуренції. Раніше конвертованість означала свободу розміну національної валюти на золото, а сьогодні головною її ознакою є рівень валютних обмежень.

Тверда валюта має стійкий або такий, що підвищується ринковий курс і купівельну спроможність. Вона майже завжди конвертована.

Конвертованість буває повна або часткова, внутрішня або зовнішня.

Повна конвертованість має на увазі відсутність валютних обмежень по поточних і фінансових операціях. Це характерно для вільноконвертованих (оборотних) валют (ВКВ), до яких належать грошові одиниці США, Канади, ЄС.

Деякі ВКВ широко використовуються в міжнародних розрахунках, як засіб створення валютних резервів. Ці валюти називаються резервними, або ключовими.

Часткова конвертованість має на увазі збереження тих або інших валютних обмежень.

Внутрішня конвертованість означає відсутність обмежень для резидентів.

Зовнішня конвертованість означає відсутність обмежень для нерезидентів.

Справжня конвертованість характерна для високорозвинутих і відкритих економік. Розрізняють:

o елементи конвертованості;

o інструменти регулювання відносин зі світовим ринком;

o найважливіші елементи загальноекономічної політики.

Елементи конвертованості

o відсутність валютних обмежень по поточних і фінансових операціях;

o право резидентів володіти і розпоряджатися іноземною валютою;

o гнучкий ринковий курс, регулюючий попит і пропозиція;

o право нерезидентів здійснювати операції з національною валютою.

Елементом валютної системи є валютний паритет - співвідношення між двома валютами, встановлене в законодавчому порядку.

Фактично валюти низки країн прив'язані до однієї з провідних валют або кошику валют.

Валютний паритет служить основою валютного курсу, який також є елементом валютної системи.

Також елементом валютної системи є міжнародна валютна ліквідність.

Міжнародна валютна ліквідність - це можливість окремої країни або групи країн безперебійно оплачувати свої зобов'язання прийнятними платіжними засобами.

Розрізняють кількісні і якісні аспекти ліквідності.

Кількісний - характеризує масштаби ліквідних резервів, що використовуються для врегулювання вимог і зобов'язань.

Якісний - визначає ступінь їх придатності для виконання функції світових грошей.

Структура міжнародної валютної ліквідності включає: іноземну валюту, золото, резервну позицію в МВФ, СПЗ. Основну частину міжнародної валютної ліквідності складають офіційні золотовалютні резерви, запаси, що належать державі (у злитках, монетах і іноземній валюті) у центральному банку і фінансових органах країни, а також в міжнародних і регіональних валютно-кредитних і фінансових організаціях, призначені для міжнародних розрахунків.

Сутність міжнародної валютної ліквідності проявляється в трьох її функціях:

1) засіб утворення ліквідних резервів;

2) засіб міжнародних платежів (для покриття дефіциту ЦБ);

3) засіб валютної інтервенції.

Показником міжнародної валютної ліквідності є відношення офіційних золотовалютних резервів до суми річного товарного імпорту. Можуть використовуватися і інші показники, наприклад відповідність обсягу резервів потребам в них (кількість ліквідних резервів у порівнянні з обсягом міжнародних операцій даної країни, сальдо ПБ, зовнішній борг, рух коротко- і довгострокових капіталів).

Інший елемент валютної системи - міжнародні кредитні засоби обігу. Регламентація їх використання, як і практика міжнародних розрахунків, здійснюється відповідно до уніфікованих міжнародних норм.

У їх числі: Женевська конвенція (вексельна і чекова), Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів і інкасо і ін.