26. Валютні опціони

Опціонні угоди визначаються як двостороння угода про передачу прав (для покупця) і зобов’язання (для продавця) купити чи продати визна­чений актив за фіксованим курсом в узгоджену дату або термін.

На практиці виділяють такі види опціонних угод:

а) опціонні угоди з товарами;

б) опціонні угоди з цінними паперами;

в) валютні опціони.

Розглянемо валютні опціони. Валютний опціон – це двостороння угода про передачу прав (для покупця) і зобов’язання (для продавця) купити чи продати визначену суму іноземної валюти за фіксованим курсом в узго­джену дату або термін.

Валютні опціони – це не те саме, що форвардні валютні опціонні контракти, хоча схожість у назві може вносити пе­вну плутанину. Дослівно термін „опціон” перекладається як „вибір”. Опціон дає право, а не обов’язок, на придбання або продаж обумов­леної кількості іноземної валюти за вказаним в угоді курсом протя­гом визначеного строку. Він дає можливість одній зі сторін угоди виконати угоду або відмовитися від її виконання. А форвардний опціонний контракт укладається на придбання або продаж певної кількості іно­земної валюти за визначеним наперед курсом у майбутньому. Він неод­мінно має бути виконаний, оскільки це обов’язковий контракт.

Тобто валютний опціон є своєрідною формою термінової угоди двох сторін – продавця і власника опціону, внаслідок якої власник опціону отримує право, а не зобов’язання, купити у продавця опціону або продати йому заздалегідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу (або на національну грошову одиницю) за обумовленим валютним курсом чи за курсом, визначеним на день обміну. Такий фіксований курс називають ціною виконання.

Власник опціону має право вибору реалізувати опціон або відмовитися від нього залежно від того, наскільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу.

Продавець опціону зобов’язаний виконати валютну операцію за курсом обміну (ціною виконання), встановленим за опціонною угодою, та забезпечити власникові опціону виконання умов угоди до завершення встановленого терміну. Якщо угоду здійснено, вживають терміни “опціон здійснено” або “опціон виконано”.

Залежно від місця продажу опціони поділяють на біржові, що вільно перебувають в обігу, та позабіржові. Біржові опціони (traded option) продають і купують опціонні біржі, які є своєрідними фінансовими інститутами, що стали невід’ємною складовою фінансового ринку економічно розвинених країн.

Біржові опціони можуть бути в обігу на вторинному ринку, вільно купуватися і продаватися третіми особами до завершення терміну використання. Ці опціони стандартизовані за певними видами валют, сумами й термінами виконання.²

Стандартна специфікація валютного опціону містить такі реквізити:

• найменування валюти опціону;

• назву операції (купівля або продаж);

• суму валюти;

• курс обміну;

• дату завершення дії опціонного періоду;

• умови виконання опціону (певна дата чи опціонний період).

Позабіржові опціони (over-the-counter option, OTC option) можна розглядати як суто банківський інструмент. Вони продаються і купуються покупцем і банком, як правило, за індивідуальною угодою на договірних засадах і за специфікацією, що відповідає вимогам покупця.

Крім того, розрізняють:

• європейські валютні опціони – опціони, які можуть бути реалізовані тільки в день закінчення терміну дії контракту;

• американські валютні опціони, які дають право купити чи продати базовий актив у будь-який час від дня закінчення терміну дії контракту.

Оскільки у випадку реалізації американських валютних опціонів продавець зазнає більш високого ризику, за них, як правило, сплачується і більш висока премія, ніж за європейські валютні опціони. У світовій практиці в різних країнах широко використовуються як американські, так і європейські опціони.³ Практичне застосування опціонних угод в Україні та Росії дотепер базується на використанні “європейського” стилю.

Основною характеристикою валютних опціонів є те, що їх власнику надається вибір: або реалізувати опціон за напе­ред фіксованою ціною, або взагалі відмовитися від його ви­конання. Отже, у власника опціону є право, а не зобов’язання на здійснення певних дій, тому у валютних опціонах продається право на реалізацію валютної операції, а набувається конкретна валюта.

Покупця валютного опціону приваблює те, що:

• валютний опціон забезпечує повний захист від несприят­ливого руху валютного курсу;

• покупець виграє від сприятливої зміни валютного курсу;

• володіння опціонним валютним контрактом дає змогу гнучко реагувати у разі невизначеності майбутніх зобов’язань.

Отже, на відміну від ф’ючерсних контрактів валютні опціо­ни покликані обмежити ризик, пов’язаний з несприятливим розвитком курсів валют, зберігаючи при цьому шанси на одержання прибутку у випадку їх сприятливого розвитку. Саме тому валютні опціони як відносно новий інструмент валютного ринку сьогодні досить поширені на валютних рин­ках світу.

Зважаючи на переваги валютних опціонів перед іншими видами валютних деривативів, слід зазначити, що їх використання вигідне (доцільне) в таких випадках:

• якщо час і сума валютних надходжень чітко не визначені;

• з метою захисту експортних та імпортних потоків товарів, чутливих до зміни цін;

• у разі публікації прейскурантів на свої товари в іноземній валюті;

• з метою підтримання комерційної пропозиції на укладення контракту, оціненого в іноземній валюті;

• у разі потреби забезпечення одночасного страхування від комерційних і валютних ризиків.

У світовій практиці залежно від характеру валютно-обмінної операції розрізняють опціон “кол” (call) і опціон “пут” (put).⁴ Опціон “кол” дає право його власникові купити певну суму однієї валюти в обмін на іншу. Опціон “пут” дає власникові право продати певну суму однієї валюти в обмін на іншу. Наприклад, якщо підприємство, купивши “пут” за гривні, отримує право продати відповідну суму в американських доларах в обмін на гривню, то це буде доларовий “пут”.

Якщо опціон виконано, продавець опціону “кол” повинен продати валюту власникові опціону, а продавець опціону “пут” має купити валюту у власника опціну. Це є обов’язковою умовою виконання опціону (здійснення опціонної угоди).

З юридичного погляду учасники опціонної угоди завжди рівноправні, з точки зору економіки у вигіднішому становищі перебуває покупець опціону, оскільки остаточне рішення про купівлю чи продаж валюти з настанням терміну (дати) здійснення опціону виносить саме він, сплачуючи за це опціонну премію. Продавець опціону має право лише погодитися з рішенням покупця і виконати свої зобов’язання в одній із наведених нижче форм:

1. у разі продажу опціону “кол” продавець опціону повинен продати покупцеві (власникові) опціону обумовлену суму валюти;

2. у разі продажу опціону “пут” продавець опціону зобов’язаний купити в покупця (власника опціону) обумовлену суму валюти;

3. прийняти пропозицію власника опціону про відмову від його здійснення.

Вартість купівлі опціону (премія) визначається як відсоток від суми опціонної угоди або як абсолютна сума за одиницю валюти і сплачується покупцем під час продажу опціону задовго до завершення опціонної угоди незалежно від того, буде вона взагалі здійснена чи ні.

Вартість опціону (премія) є договірною величиною і залежить від обсягів купівлі – продажу валют, виду валют, поточного валютного курсу та ціни виконання опціону. Остання, у свою чергу, як правило, залежить від поточного валютного курсу та перспектив його зміни, інформацією про що можуть служити дані про форвардні курси валют, опубліковані у фінансових виданнях.

Якщо опціон завершено, прибуток (збиток) визначають як різницю між ціною виконання та поточним курсом проданої або купленої валюти мінус премія.

Головним чинником, що визначає розмір опціонної премії, є динаміка ціни виконання опціону відносно поточного спот-курсу на момент продажу опціону власникові. Премія буде тим вищою, чим вигіднішою є ціна виконання відносно спот-курсу. У будь-якому разі, якщо ймовірність здійснення опціону висока, підвищується і опціонна премія. Водночас, якщо власник опціону заплатив значну суму премії, майже завжди йому вигідніше буде здійснити (завершити) опціон, щоб мінімізувати збитки.

До істотних умов біржового опціонного контракту відносять тип опціону (“пут” або “кол”); стиль виконання (американський або європейський); вид валюти; дата виконання або тривалість опціонного періоду.