3. Правила оформлення ілюстрацій, таблиць, переліків, формул та рівнянь, посилань

   1. Ілюстрації

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розташовувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше або на наступній сторінці. В записці повинні бути посилання на всі ілюстрації. Якщо ілюстрації створені не автором, необхідно при їх подані дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права (посилатися на використане джерело). Креслення, рисунки, схеми, діаграми мають відповідати вимогам стандартів «Єдиної системи конструкторської документації» (ЄСКД) та «Єдиної системи програмної документації» (ЄСПД). Фотознімки розмірами меншими за формат А4 можуть бути наклеєні на білому аркуші формату А4, або зверстані у тексті. На сторінці усі види ілюстрацій розташовують так, щоб їх було зручно розглядати не обертаючи записку або повернувши її за годинниковою стрілкою на 90°.

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу за винятком ілюстрацій наведених в додатках. Номер ілюстрації складається з номеру розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад рисунок 3.1 (перший рисунок третього розділу). Якщо в записці вміщено тільки одну ілюстрацію, її також нумерують.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розташовують під ілюстрацією. За необхідністю під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Ілюстрація позначається словом «Рисунок ___», яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних.

Якщо ілюстрацію неможливо вмістити на одній сторінці, її можна переносити на інші сторінки, розташовуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані на кожній сторінці з позначенням: «Рисунок _____, аркуш ___».

Креслення, як ілюстрація у записці, додатково роз’яснює суть питання, котре висвітлюють. Тому креслення–ілюстрацію подають зазвичай (рис. 1): без рамки та основного надпису; без необов’язкових (не пов’язаних з текстом) проекцій, розрізів, січень та інших елементів, зокрема допусків розмірів, відхилень форми та розташування поверхонь, шорсткості поверхонь тощо; у разі нумерації деталей на складальних кресленнях виноски подають лише на ті деталі, на котрі є посилання у тексті; порядок нумерації виносок (за годинниковою стрілкою, згори надолину, зліва направо) має бути однаковим для такого роду ілюстрацій в усій записці. Усі надписи (текст, шрифти, букви, знаки) повинні відповідати ЄСКД.

Якщо те саме креслення виноситься у графічну частину кваліфікаційної роботи як конструкторська документація, тоді повинні бути витримані усі вимоги ЄСКД.

1– пуансон; 2 – притискач; 3 – зразок; 4 – матриця Рисунок 2.3 —Схема випробування листового металу на видавлювання за Еріксеном [2] а

Рисунок 2.4 — Зразок для визначення ударної в’язкості [4] б

Рис. 1. Приклади оформлення креслення–ілюстрації

Графіки–ілюстрації будують у будь–яких системах координат: прямокутних, полярних тощо. Для спрощення виду функціональних залежностей (наприклад, замість кривої — пряма), графіки будують у логарифмічних, чи напівлогарифмічних координатах.

Осі абсциси та ординати викреслюють суцільними лініями без стрілок на кінцях. Шкали на осях можуть бути рівномірними, логарифмічними тощо. Масштаби шкал вибирають з умови максимального використання усієї площі графіка. Цифри шкал наносять зліва від осі ординати і під віссю абсциси. За необхідності на графіках можуть подавати додаткові шкали.

На графіках повинна бути мінімальна кількість надписів. Усі пояснення, вказівки тощо слід виносити в підрисунковий текст. Назви величин, що відкладають на шкалах, слід замінювати літерними позначеннями, котрі за необхідності пояснюють у підписі. Літерні позначення та одиниці величин розташовують горизонтально по центру під віссю абсциси та вертикально, по центру ліворуч від осі ординати. Кількість знаків (цифр) в числах шкал повинна бути мінімальною, для чого використовують позначення кратних чи часткових одиниць, або вводять постійний множник (наприклад, замість значення 0,00025 Ом·см слід на шкалі писати «2,5», а назву шкали подати у вигляді « , Ом·см» або « , Ом·см»). Якщо шкали обох осей (абсциси та ординати) починають з нуля, тоді ставлять спільний «0». У іншому разі ставлять обидва значення початків шкал (рис. 2).

Рисунок 3.15 — Зносотривкість чавунів дослідних плавок

Рис. 2. Приклад оформлення графіка

Для позначення різних кривих на графіках застосовують різні типи ліній (суцільні, пунктирні, штрих–пунктирні), або нумерують криві арабськими цифрами з виносками. Експериментальні значення точок на графіках подають типографськими знаками. Наприклад: , , , , тощо.

Різновид ілюстрацій — діаграми застосовують для графічного подання залежностей між величинам. Подають діаграми у вигляді графіку з координатною сіткою з усіма необхідними надписами, котрі дають змогу без читання тексту визначити характер та стан системи у будь–якій точці площини діаграми.

Для побудови графіків та діаграм доцільно користуватися засобом WordGraph вбудованим в текстовий редактор Word for Windows.

2. Таблиці

Таблиці — це організований у вертикальні колонки (графи) і горизонтальні рядки словесно–цифровий матеріал, котрий утворює своєрідну сітку, кожен елемент котрої належить як графі, так і рядку. На такому перехрещенні встановлюється графічний смисловий зв’язок між поняттями, котрі об’єднують матеріал у графі й у рядку.

Таблиці оформлюють відповідно до ДСТУ 3008–95 (рис. 3). Таблиці повинні бути складені лаконічно, зрозуміло й містити відомості, потрібні для ілюстрування основного тексту.

Таблиця _____ — _____________________________________________

номер назва таблиці

Рис. 3. Схема оформлення та будови таблиці

Таблиці слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті записки. Таблиці нумерують арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.3 — третя таблиця другого розділу. Якщо в записці лише одна таблиця, її теж нумерують.

Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відображати зміст таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки — з маленької, якщо вони складають зі заголовком одне речення. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків та підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки та підзаголовки граф указують в однині.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині її головку і боковик. Слово «Таблиця ___» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці ___» із зазначенням номера таблиці (рис. 4).

Таблиця 2.1 — Хімічний склад і механічні властивості досліджуваних сталей [5, 7]

Марка сталі	Вміст елементів, %
	C	Si	Mn	не більше
				Cr	Ni	Cu	S	P
20	0,17–0,24	0,17–0,37	0,35–0,65	0,25	0,25	0,25	0,040	0,035
50	0,47–0,55	0,17–0,37	0,50–0,80	0,25	0,25	0,25	0,040	0,035

Продовження таблиці 2.1

Марка сталі	Механічні властивості
	, Н·мм–2	, Н·мм–2	, %	, %
20	245	412	25	55
50	315	570	17	38

Рис. 4. Приклад оформлення та будови таблиці, поділеної на частини