4) Соціальний вимір; 5) духовний вимір

Наведена пентаграма − не просто наочна схема, призначена для ілюстрації. Вона може стати функціональним робочим інструментом як для діагностики, так і для практичної роботи з різними ситуаціями, для побудови індивідуальних оздоровчих програм і навіть для вибору напряму роботи практичного психолога у цій сфері.

Описання методики

Мета: виявлення індивідуально-типологічних особливостей ВКЗ обстежуваного.

Матеріал: аркуш паперу А-4; ручка чи олівець.

Інструкція: Вам пропонується на аркуші паперу виконати малюнок ―дерево здоров’я‖. Ви можете намалювати будь-яке дерево, яке вважаєте за потрібне. Малюнок виконується ручкою чи олівцем.

Далі на звороті аркуша пропонується намалювати ―дерево здоров’я‖ із заплющеними очима.

Обробка результатів. Згадана пентаграма будується у малюнку обстежуваного таким чином (мал. 2.12.2):

1. знаходять найбільш віддалені п’ять точок намальованого дерева;

2. знайдені точки сполучаються прямими, щоб утворилася зірка;

3. утворені вершини променів зірки з’єднують прямими лініями.

Мал. 2.12.2. Побудова пентаграми

а – фізичний вимір; b – афективний вимір; с – раціональний вимір; d − соціальний вимір; е – духовний вимір; А – тілесноорієнтовний підхід; В − психоаналітичний підхід; С – групова динаміка; D – релігії, медитативні практика; Е  природна медицина, йога, тай-цзи та ін.

Одержана таким чином зірка показує, як організуються згадані виміри людської діяльності у ВКЗ обстежуваного, яку площу вони займають у зробленому малюнку, як співвідносяться один з одним, який із вимірів переважає, а який займає скромне місце. За бажанням дослідника можна ці співвідношення виразити у числах, обрахувавши площу трикутників, які утворюють промені зірки.

С. Гінгер та А. Гінгер (1999) зазначають, що якщо переміщуватися від одного кінця пентаграми до другого за годинниковою стрілкою, то можна послідовно пройти через:

1. ставлення до свого тіла, куди включений лише один індивід

(самотність);

2. афективні взаємини з коханою людиною (пара);

3. інтелектуальні зв’язки (з кількома людьми);

4. ширші соціальні зв’язки з групами людей (товариство);

5. приналежність до Всесвіту через поступове розширення зв’язків.

Тому людина протягом свого життя повинна намагатися підтримувати рівновагу між часовими періодами, які охоплюють:

− стосунки індивіда із самим собою (розмірковування,

читання, медитація...);

− стосунки двох (дружба, любов, сексуальність...);

− групові взаємини (під час навчання, на роботі, в

культурі...);

− відносини з суспільством (економіка, політика...);

− стосунки зі Світом (екологія, філософія, духовність, релігія...).

Аналогічні явища констатують і стосовно психологічного консультування як стратегій допомоги (Р. Нельсон-Джоунс, 2000). Одержаний після з’єднання променів зірки п’ятикутник ілюструє це положення (мал. 2.12.2). Консультант, який володіє певним репертуаром впливів, повинен визначитись, які впливи слід застосувати до конкретного клієнта і яка ймовірність успіху. Описана методика полегшує цей процес, роблячи його наочним і дає змогу зробити вибір на користь того чи іншого методу консультування. Більше того, з допомогою наведеного тесту можна розробляти індивідуальні оздоровчі програми й коригувати їх залежно від змін клієнта. За необхідності можна також обчислити площі трикутників А, В, С, D, Е, щоб одержати результат у числовому варіанті.

Описаний проективний метод діагностики ВКЗ дає змогу практичному психологу діяти з допомогою багатовимірного продуктивного підходу, одночасно враховуючи названі виміри поведінки людини. Він вивільняє не просто аналіз, а глобальне синтетичне бачення, спрямоване на прояснення того, ―як ВКЗ індивіда функціонує зараз‖, а не ―чому ВКЗ індивіда функціонує так‖.

1