1750–1764 Рр. – гетьманування к. Розумовського.
Відновлення гетьманства в 1750 р. було спричинене:
позицією старшини, яка наполегливо домагалася відновлення гетьманства від імператорського двору;
наростанням невдоволення українців економічним становищем і загостренням у зв’язку з цим внутрішньої ситуації в Гетьманщині;
загрозою війни проти Пруссії та ймовірним використанням військового потенціалу Гетьманщини;
потребою відновити економічно-стратегічний потенціал України з метою використання його у майбутніх війнах проти Туреччини.
Р
осійський
уряд уповільнив, але не припинив свого
наступу на українську автономію.
Про це переконливо свідчить той факт,
що крім старих традиційних обмежень
(гетьману
заборонялося листуватися з іноземними
державами, російська сторона призначала
полковників та ін.)
у цей час з'явилася низка нових: 1754
р. ліквідовується митний кордон між
Гетьманщиною та Росією; 1754 р. гетьману
наказано подавати фінансові звіти
російському уряду про прибутки та
витрати Гетьманщини; 1761 р. Київ назавжди
переходить під пряме імперське правління.
Проте можна погодитися з О. Субтельним,
який вважає, що «за
Розумовського Гетьманщина переживала
«золоту осінь» своєї автономії».
Діяльність к. Розумовського
Переніс резиденцію в Глухів, який розбудував за європейським взірцем.
Домігся прийняття царського указу, який забороняв закріпачення українців.
Справи, пов'язані з Україною, направлялися не до Сенату, а до Колегії закордонних справ, що формально визнавало особливий статус Гетьманщини.
Підпорядкував своїй адміністрації Запорозьку Січ і Київ.
З України було виведено російські війська.
Домагався фінансової та дипломатичної автономії, щоправда, безрезультатно.
Без погодження з російськими урядовцями призначав полковників і роздавав землі.
Посилив позиції козацької старшини, якій надавалося право за відсутності гетьмана керувати Гетьманщиною. Регулярним стало скликання в Глухові Старшинської ради, які мали тенденцію до перетворення на шляхетський парламент на зразок польського сейму.
Обмежив сваволю російських чиновників, які перебували в Україні.
Було проведено судову реформу, внаслідок якої Гетьманщину поділено на 20 повітів, кожен з яких мав власний суд.
Намагаючись забезпечити собі тили, створити опору в найвпливовішій частині українського суспільства, К. Розумовський йде назустріч старшині і 1760–1761 pp. забороняє переходи селян без письмової згоди пана.
Проведено певну модернізацію війська: удосконалено артилерію, введено однакове озброєння та уніформу.
К. Розумовський виношував плани відкриття у Батурині університету.
За часів К. Розумовського Гетьманщина знову стала автономним утворенням у межах Російської імперії. У своїй політиці він спирався на поширені тоді ідеї освіченого абсолютизму і намагався сприяти перебудові Гетьманщини на зразок держави європейського типу. Важливе значення мало також те, що за Розумовського завершився процес еволюції козацької старшини, яка за своїм статусом практично зрівнялася з російським дворянством і польською шляхтою.
У 1762 р. престол Російської імперії посіла Катерина II, прибічниця політики централізму, яка остаточно ліквідувала автономний статус Гетьманщини. Спроба добитися визнання спадковості гетьманства (було обговорено у 1763 р. у Глухові) для свого роду закінчилася для К. Розумовського втратою гетьманської булави. Імператорським маніфестом від 10 листопада та указом Сенату від 17 листопада 1764 р. К. Розумовського позбавили гетьманства.
Питання, яке обговорював з ’їзд козацької старшини, скликаний гетьманом Кирилом Розумовським у Глухові (1763 р.):
А заходи на підтримку імператриці Катерини II, щоб довести їй свою відданість і здобути повернення деяких автономних прав України.
Б заходи на підтримку скинутого імператора Петра III, з поверненням до влади якого пов’язували відновлення «прав і вольностей» України у повному обсязі.
В проекти відновлення «прав і вольностей» України у повному обсязі та створення в автономній Гетьманщині станового парламенту (сейму) і гетьманської династії Розумовських.
Г проекти судової реформи в Україні та закріплення за родом Розумовських гетьманської булави.