- •Лекція 7. Гетьманщина (1708–1783 рр.)
- •1708–1722 Рр. – гетьманування і. Скоропатського.
- •1722–1727 Рр. – правління Малоросійської колегії
- •1734–1750 Рр. – Правління Гетьманського уряду.
- •1750–1764 Рр. – гетьманування к. Розумовського.
- •Діяльність к. Розумовського
- •1764 Р. – ліквідація гетьманства
- •1764–1783 Рр. – Друга малоросійська колегія.
- •1783 Р.- приєднання до Російської імперії Кримського півострову.
- •Імператори Російської імперії
- •Іноземні колонії.
- •Другий поділ Польщі
1783 Р.- приєднання до Російської імперії Кримського півострову.
Один з перших помітних наслідків утвердження Росії в Криму:
А запровадження демократичних порядків В різке зменшення чисельності місцевого населення
Б запровадження капіталістичних відносин Г утвердження автономії Криму.
Прочитайте уривок з указу Катерини II та вкажіть рік його видання:
«Досвід часу з 1774 року показав, що незалежність мало властива татарським народам. І для того, щоб зберегти її, нам потрібно... виснажувати свої війська важким рухом, здійснюючи такі витрати, як за часів війни. Така морока з кримською незалежністю спричинила понад сім мільйонів надзвичайних витрат. Приймаючи це до відома, Ми прийшли до рішення... зробити в майбутньому Кримський півострів не кублом розбійників і бунтівників, а територією Російської держави». А 1768 р. Б 1774 р. Б 1783 р. Г 1791 р.
У російсько-турецькій війні 1787–1791 рр. Туреччина оголосила війну Росії. Вона прагнула анулювати умови Кючук-Кайнарджійського договору і повернути Крим. У цій війні 12,5 тис. козаків Чорноморського козацького війська взяли участь у війні на боці Росії. Козаки здійснювали раптові напади на турецьки загони і гарнізони, забезпечували глибоку розвідку, брали участь в облозі Очакова. У листопаді 1788 р. вони знищили великі склади турецьких припасів у Хаджи беї, захопили фортецю на о. Березань.
Активну участь брали козаки в наступальних операціях російської армії 1789 р. у Північному Причорномор'ї. Своїми діями в авангарді вони прикривали рух головних сил: знищували турецькі пікети, захоплювали "язиків", вели розвідку тощо. Успішно діяли чорноморці у 1790 р. під час штурму Кілії, Тульчі, Ісакчі. Значну роль відіграли козаки у взятті "неприступної" фортеці Ізмаїл. Саме козацька флотилія під командуванням полковника Антона Головатого забезпечила десант через Дунай під стіни міста. Уся козацька старшина за бої під Ізмаїлом отримала бойові нагороди. Наступного року кінний загін козаків разом із російським підрозділом біля озера Бабадач розгромив 10-тисячний загін турецької кінноти.
Поразки примусили Туреччину укласти в січні 1792 р. Ясський мирний договір, за яким:
• до Росії відходила територія між Південним Бугом і Дністром;
• Туреччина визнавала приєднання Криму до Росії.
У
кладення
Ясського миру для
України це мало важливе значення,
оскільки внаслідок цього було остаточно
ліквідовано загрозу турецько-татарських
набігів на її землі. У той же час це дало
поштовх швидкому заселенню і освоєнню
Півдня України.
НОВА ПІДПІЛЬНЕНСЬКА СІЧ.
Для періоду Нової Січі (1734–1775 рр.) характерним став швидкий розвиток паланок. Так називали фортецю, а також місто навколо неї, центр самостійної округи Війська Запорізького, і саму округу. Спочатку паланок було п’ять, потім – вісім. На лівому березі Дніпра розташовувалися Кальміуська, Орільська, Протовчанська, Самарська, на правому – Бугогардівська, Інгульська й Кодацька, в гирлі Дніпра – Прогноїнська.
У містах – центрах паланок – діяли органи влади, що обиралися паланковою радою, суд, церкви, ремісничі майстерні. Там часто організовували річкові поромні переправи, проводили ярмарки тощо. Прикметна риса Запоріжжя часів Нової Січі – велика кількість населення.
Господарську діяльність козаки здійснювали в зимівниках. Здебільшого це були великі господарства, в яких розвивалося не тільки рільництво, а й скотарство, рибальство, бджільництво, мисливство, гончарство тощо.
Нова Січ, як і раніше, поділялася на 38 куренів, її очолював кошовий отаман, а найважливіші питання вирішувалися Козацького радою. Запорозькі землі називалися Вольностями Війська Запорозького й поділялися на паланки – адміністративно-територіальні округи. Усю повноту адміністративної, військової й судової влади мала паланкова старшина (поковник, писар та осавул), підпорядкована запорозькому Кошу.
Прочитайте уривок з маніфесту Катерини II і вкажіть про кого в ньому йдеться:
«Ми цьому начальникові наказали найспокійнішим чином виконати доручену йому справу, уникаючи, наскільки це можливо, кровопролиття...їх злочини, які примусили нас вжити таких суворих заходів є такими: вони почали років з десять тому назад та й зовсім недавно надто далеко заходити зі своїм зухвальством, привласнивши... не тільки всі ті землі, які ми придбали в останню війну в Оттоманської Порти, але й навіть ті, що були заселені в Новоросійській губернії, мотивуючи ніби їм ті й інші здавна належали...».
А запорізькі козаки В кримські татари
Б козаки Лівобережної України Г німецькі колоністи
ЛІКВІДАЦІЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ.
Питання остаточного знищення Січі було для імперського уряду лише справою часу. Основні причини ліквідації Запорозької Січі:
• Несумісність демократичного державного устрою Січі з імперськими порядками.
• Побоювання можливого союзу Нової Січі з Кримським ханством для спільної боротьби з імперією.
• Висока ймовірність унезалежнення Запорожжя.
• Недоцільність існування в межах імперії державного утворення, що перешкоджає вільному доступу до Чорного моря зі своєю митною системою.
• Прагнення російських землевласників привласнити землі Запорожжя.
• Загроза того, що Запорожжя може знову стати осередком національно-визвольної боротьби українців.
• Перетворення Запорожжя з його гаслом "втікачів не видавати" на загрозу для розвитку кріпосницького господарства імперії.
Відповідний, на думку імперського уряду, момент для розв'язання запорозької проблеми з'явився після успішного завершення російсько-турецької війни 1768–1774 pp. Після проголошення незалежності Кримського ханства від Османської імперії над ним було встановлено російський протекторат. Відтепер зникла загроза татарських нападів, для захисту від яких імперія потребувала запорозьких козаків.
Одразу після завершення російсько-турецької війни, поки російські війська поверталися додому, генерал Петро Текеля несподівано отримав наказ зайняти Січ і розігнати запорозьке козацтво.
4
червня 1775 р. війська
генерала Текелія раптово оточили
Січ-столицю, де стояла невелика залога,
і зажадали її капітуляції. Після бурхливої
військової ради, зваживши
на
сили сторін (3000 запорожців проти 10 000
царського війська), козаки вирішили
скласти зброю.
Військова
операція з ліквідації Січі передбачала
захоплення усього Запорожжя. Для
досягнення цієї
мети
було залучено до 100 000 вояків. Переділена
на кілька частин, російська армія
протягом двох тижнів, від
25 травня до 8 червня 1775
р., цілковито окупувала запорізькі
землі. У червні 1775 р.
вийшов сенатський указ,
що поклав край надіям козаків на
відродження
Січі. Запорожцям пропонували записатися
до селянського та міщанського станів,
а багато старшин зазнали переслідувань.
З-поміж тих,
з
ким розправилися най більш жорстоко,
був кошовий
отаман Петро
Калнишевський.
Він протягом
25
літ відбував ув’язнення в Соловецькому
монастирі. У 1801 р. його звільнили, але
він залишився доживати віку в монастирі
й помер там у 1803 р. у віці 113 років. Землі
Запорожжя увійшли до складу Новоросійської
та Азовської губерній.
Запроваджувалися російські порядки й
органи влади. Очільником
Новоросійської, а далі Катеринославської
губерній був Г. Потьомкін.
Які твердження стосуються Петра Калнишевського?
1 Вперше був обраний кошовим отаманом Запорізької Січі у 1762 р.
2 Протягом 1764–1794 рр. перебував в Україні на посадах генерал-губернатора та президента Малоросійської колегії.
3 За участь у російсько-турецькій війні 1768–1774 рр. отримав військове звання генерал-фельдмаршала та почесне прізвище «Задунайський».
4 Його коштом було збудовано п’ять церков і соборів, придбано чимало книг та церковного начиння для їхнього облаштування.
5 Був засланий до Соловецького монастиря, де перебував ув’язненим до 1801 р.
6 Останні роки свого життя провів разом з колишніми запорожцями на Задунайській Січі.
У яких твердженнях ідеться про причини остаточної ліквідації Запорізької Січі?
1 Уповільнення розвитку сільського господарства й промисловості, що ставало на заваді зародженню нових буржуазних відносин на українських землях.
2 Виступ запорожців на боці Туреччини під час російсько-турецької війни 1768–1774 рр.
3 Ускладення стосунків Росії з сусідніми держави, проти яких здійснювали свої походи запорожці.
4 Суперечність між існуванням автономного Запорожжя та прагненням до уніфікації адміністративно-територіального устрою Російської імперії.
5 Втрата військово-стратегічного значення Січі після встановлення залежності Кримського ханату від Росії за умовами Кючук-Кайнарджійського договору.
6 Імперський уряд прагнув запобігти перетворенню Запорожжя на центр визвольного руху українського народу проти російського володарювання.
Нову Січ зруйнували, та січове товариство залишилося. Згідно з указом Катерини II, запорожцям дозволялося вступати до кінних пікінерських полків, повертатися туди, звідки вони прийшли на Січ, або залишатися жити на Запорожжі, отримавши землю для розвитку господарства.
Значна частина козаків-запорожців після ліквідації Січі подалася в турецькі володіння (близько 5 тис. осіб). Колишні запорожці просили турецького султана прийняти їх під свою протекцію і надати землі для будівництва Січі, їхнє прохання задовольнили. Так виникла Задунайська Січ (1775–1828 рр.).
Чимало козаків переселилося також до австрійських володінь. Для їхнього розселення було призначено землі в провінціях Банат і Бачка біля річки Тиса. Близько 8 тис. козаків-запорожців, які опинилися тут, заснували Банатську Січ (з 1785-го по 1790-й роки).
В умовах наближення чергової російсько-турецької війни, що вибухнула в 1787 р., царський уряд намагався привернути козацтво на свій бік. У 1788 р. імперський уряд дозволив колишнім козакам-запорожцям створити "Військо вірних козаків", перейменоване згодом на Чорноморське козацьке військо. У війську дозволялося відновити запорозькі порядки: повернуто козацькі військові клейноди, виборність старшини, ради, курені. Однак це, звичайно, не відновило запорозької вольниці. Служити імперії погодилися 12 тис. колишніх запорожців. У 1792 військо переселили на Кубань.
Після завершення війни у 1792 р. депутація козаків домоглася від Катерини II грамоти на землі "Таманського півострова та його околиць" (майже 3 млн десятин землі) на правому березі р. Кубань. Туди й переселилося того ж року Чорноморське козацьке військо, яке згодом було перейменоване в Кубанське козацьке військо. У 1860 перейменоване в Кубанське козаче військо (після приєднання до нього частини кавказьких лінійних козаків).
