Правобережна Україна

За часів Руїни територія Правобережної України була

• поділена між Річчю Посполитою (за Вічним миром 1686 р. з Московським царством підтвердила право власності на Північну Київщину, Галичину і Волинь)

• та Османською імперією (За Бахчисарайським миром 1681 р. з Московським царством отримала Південну Київщину, Брацлавщину і Поділля, до 1685 р. тут гетьманував Ю. Хмельницький)

У 1684 р. Яном ІІІ Собеським було відновлене Військо Запорозьке, очолюване Андрієм Могилою. Чотири полки (Богуславський, Корсунський, Брацлавський, Білоцерківський), 2 тис. реєстр.

На турецькій частині Правобережжя було обрано гетьман Теодор Сулименко (1684 р.), якого визнав султан. Боротьба між гетьманами закінчилася перемогою А. Могилою і стратою його суперника.

З 1699 р. вся територія Правобережжя відійшла Речі Посполитій (Карловицький конгрес - 1698-1699 рр. – мирний договір між «Священною Лігою» (Польща, Росія, Венеція, Австрія) та Туреччиною.)

В 1699 році польський сейм прийняв рішення про ліквідацію козацтва на підпольській Україні.

Повстання семена палія (Гурко)

(1702 – 1704)

У результаті у 1702 р. спалахнуло повстання за відновлення козацького стану. Повстання очолив фастівський полковник С. Палій разом із С. Самусем та З. Іскрою. Повстання охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля та Волинь. Восени повстанці захопили Білу Церкву, Немирів, Бердичів, Бар та інші міста. Для придушення повстання поляки попросили допомоги у росіян.

1703 р. польські війська, здолавши опір українських повстанців, установили контроль над Поділлям та Брацлавщиною, але Київщина залишалася під владою повстанців.

1704 р. гетьман Іван Мазепа з українським військом перейшов на Правобережжя і встановив контроль над Київщиною та сусідніми територіями.

На карті заштриховано територію, приєднану до Лівобережної Гетьманщини гетьманом

І. Мазепою у наслідок придушення повстання під проводом Семена Палія. (1702 - 1704 рр.)

Після зайняття військами Івана Мазепи Правобережжя Семен Палій, прагнучи зберегти свій вплив на Правобережжі, намагався проводити власну політику та робив спроби підбурити проти гетьмана Запоріжжя.

Це занепокоїло Івана Мазепу, який, намагаючись не допустити анархії в краю, наказав у липні 1704 заарештувати фастівського полковника. Майже рік перебував козацький полковник у батуринській в'язниці.

В 1705 р. за наказом Петра І Семен Палій був засланий до Сибіру, в Тобольськ.

Проте після переходу І. Мазепи на бік шведів, С. Палій був звільнений і у 1709 р. призначений Білоцерківський полковником. Він брав участь у Полтавській битві на боці росіян, сподіваючись особисто вбити І. Мазепу.

Кто воин сей под сединами? Двумя поддержан казаками, Сердечной ревностью горя, Он оком опытным героя Взирает на волненье боя. Уж на коня не вскочит он, Одрях, в изгнанье сиротея, И казаки на клич Палея Не налетят со всех сторон! Но что ж его сверкнули очи, И гневом, будто мглою ночи, Покрылось старое чело? Что возмутить его могло? Иль он, сквозь бранный дым, увидел Врага Мазепу, и в сей миг Свои лета возненавидел

Обезоруженный старик (А. Пушкин «Полтава»)