Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
terapevtichna_usna.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Комплексний пародонтальний індекс (кпі)

 

       Комплексний пародонтальний індекс (КПІ) (П. А. Леус, 1988) представляє усереднене значення ознак ураження тканин пародонта: у період від початкових клінічних проявів під впливом факторів ризику до розвиненої стадії захворювання. Застосовується для індивідуального визначення пародонтального статусу, а також при масових обстеженнях з урахуванням вікових груп за ВООЗ. Визначення КПІ при обстеженні дітей до 3 років і у віці 5-6 років не рекомендується. У підлітків і дорослих досліджують 17/16, 11, 26/27, 31, 36/37, 46/47 групи зубів. При відсутності зуба, що підлягає дослідженню, можна обстежити найближчий, але тільки в межах однойменної групи. Якщо відсутні всі зуби одночасної групи, реєструється максимальна тяжкість стану пародонту. При визначенні КПІ керуються такими критеріями (табл. 8.3).

 

Критерії визначення КПІ                            Таблиця 8.3.

Коды

Ознаки

Критерії

0

Здоровий

Зубний наспівати і ознаки ураження пародонта приобстеженні не визначаються

1

Зубний наліт

Будь яка кількість м'якого білого нальоту, яка виявляється зондом на поверхні коронки, вміжзубних проміжках чи предясенної ділянці

2

Кровоточивість, видиманеозброєним оком

Кровотеча при легкому зондуванні зубоясенногожолобка (кишені)

3

Зубний камінь

Будь яка кількість твердих відкладень (зубногокаменю) в підясенний  ділянці зуба

4

Патологічна кишеня

 

Пародонтальна кишеня, який визначається зондом

5

Рухомість зуба

 

Патологічна рухомість зуба

 

     При наявності декількох ознак реєструється більш високий бал, що характеризує більш важке ураження тканин пародонту. У випадку сумніву перевагу надаютьгіподіагностиці.

КПІ індивідуума розраховується за формулою:

 

 

     Середній КПІ обстеженої групи населення розраховується шляхом знаходження середнього числа індивідуальних значень КПІ.

 

 

     Для визначення інтенсивності хвороб пародонту використовують оціночні критерії індексу КПІ:

КПІ

Рівень інтенсивності

0,1-1,0

Ризик захворювання

1,1-2,0

Легкий

2,1-3,5

Средній

3,6-5,0

Тяжкий

 

      КПІ має відтворюваністю від 80 до 93%. Індекс ефективний при оцінці початкових проявів патології та визначенні ступеня тяжкості процесу, так як враховує всі можливі ознаки захворювання від ризику (наліт на зубах) до розвиненої патології, що супроводжується виникненням рухливості зубів. КПІ рекомендується для епідеміологічних досліджень і в клінічних спостереженнях за всіма віковими групами населення. Індекс КПІ по інформативності не поступається індексу CPITN, не вимагає застосування спеціального інструменту. Він реєструє доклінічні ознаки захворювання, враховує основний етіологічний фактор хвороб пародонту - зубний наліт, володіє достатньою ефективністю при ранній діагностиці хвороб пародонту.

13. Генералізований пародонтит. Роль функціональних і лабораторних методів діагностики.

Лабораторні методи.

Дослідження клінічного  налізу крові є обов'язковим методом обстеження хворого на пародонтит. Клінічний аналіз крові може вказувати на загостреннячронічного процесу в пародонті (збільшення кількості лейкоцитів, нсйтрофільний "зсув вліво", прискорення швидкості осідання рмтроцитів та інш.); виявити ознаки захворювання крові або інших і истемних соматичних хвороб з проявами пародонтиту, що потребує оільш глибокого та ретельного обстеження хворого. Крім того,нкщо плануються хірургічні втручання на тканинах пародонту (ііідкритий кюретаж, гінгівектомія, клаптеві операції та інщ.), необхідно визначати час кровотечі та згортання крові, тромбіновий час, кількість тромбоцитів та інш.

Функціональні методи.

Визначення стійко с ті капілярів ясен (проба Кулаженко). В основі цієї проби лежить    визначення    швидкості     утворення гематоми на слизовій оболонці при дії негативного тиску. В нормі у фронтальній ділянці ясен гематома виникає за 50-60 с, в бокових ділянках - за 70-80 с. При иародонтиті час утворення гематоми зменшується в 3-5 разів в іалежності від перебігу та ступеня важкості захворювання.

Капіляроскопія, б і ом і к р о с к о п і я – прижиттєве вивчення капілярної сітки слизової оболонки альвеолярного відростку щелеп за допомогою капіляроскопу,кольпоскопу, спеціального контактного біомікроскопу з люмінісцентним або поляризованим відбитим світлом. При обстеженні оцінюють кількість судин, їх розміщення, форму, розміри, діаметр тощо.       При пародонтиті змінюється довжина та діаметр капілярів, їх кількість в полі зору, сповільнюється кровообіг, з'являються ознаки стазу крові.

Реопародонтографія-метоа дослідження, заснований на реєстрації змін електричного опору тканин пародонта, що зумовлені пульсовою динамікою їх кровонаповнення в результаті серцевої діяльності. За допомогою реопародонтографії оцінюють стан судин пародонта, їх тонус та структуру, аналізуючи графічне зображення периферичної гемодинаміки. Цей метод дослідження застосовують для ранньої діагностики пародонтиту, диференційної діагностики та оцінки ефективності лікування.

Для проведення досліджень застосовують реограф (РПГ 2-02) з багатоканальним електрокардіографом, електроди з нержавіючої сталі або срібла. Одночасно зреопародонтограмою записують ЕКГ у другому стандартному відведенні та диференційну реограму. Показники реопародонтограми, якісні та кількісні, дозволяють в достатньому об'ємі аналізувати гемодинамічні зміни в тканинах пародонту при пародонтиті.

Фотоплетизмографія- метод вивчення стану кровообігу    в тканинах    пародонту, що базується на  реєстрації оптичної щільності тканин та її   світловідображенні. Відмінність даного метода від реографії полягає  в  тому,   що  при  проходженні крізь тканини  пародонту  світлового  потоку реєструються пульсові коливання їх оптичної щільності фотоплетизмограмою. Використовують фотоплетизмографи ФП-1, ФП-7 та інш.     Метод фотоплетизмографії також застосовують для вивчення стану судин пародонту,   як   об'єктивний    критерій       ефективності   лікування паррдонтиту.

Полярографія- метод визначення кисневого балансу в тканинах пародонту. В основі методу - відновлення кисню на платиновому електроді, що фіксується на поверхні ясен контактним способом. Використовують прилад полярограф РА-2 в імпульсному режимі подання поляризуючої напруги. Аналіз полярограми дозволяє визначати стан мікроциркуляції та транскапілярного обміну, швидкість засвоєння кисню тканинами пародонту. Цей метод використовують як для діагностики, так і в динаміці лікування для оцінки ефективності терапії пародонтиту.

Ехоостеометрія- метод дослідження функціонального стану кісткової тканини пародонту, заснований на її звукопроводность Реєструють час проходження ультразвукового імпульсу крізь кісткову тканину, який залежить від її щільності. З розвитком остеопорозу показник ехоостеометрії зростає.

Методики рентгенографі ї. Найбільш об'єктивно оцініти стан кісткової тканини альвеолярних відростків

метод отримання внутрішньоротових знімків. Найбільш чітке і правильне зображення альвеолярних відростків щелеп отримують на інтерпроксимальнихрентгенограмах. При цьому на рентгенограмах відображаються одночасно коронки зубів і маргінальні ділянки альвеолярних відростків верхньої та нижньої щелеп. Для вивчення всього прикусу необхідно зробити 3-4 знімки. Таким чином можно об'єктивно оцінити ступінь резорбції кісткової тканини.

Панорамна рентгенографія- метод отримання розгорнутого зображення тіла та альвеолярних відростків щелеп на площині з усім зубним рядом. На рентгенограмах верхньої щелепи - з частковим зображенням порожнини носа та верхньощелепних синусів, на знімках нижньої щелепи - із зображенням нижньощелепного каналу. Перевагою даної методики є можливість отримати дані про стан всіх зубів та тканин навколо них, про структуру кісткової тканини пародонту, виявити дефекти і вади розвитку зубів та щелеп при малому променевому навантаженні.

Панорамна томографія або орт о пан томографія - дозволяє отримати плоске зображення вигнутих поверхонь об'ємних ділянок внаслідок обертання рентгенівської трубки та касети з плівкою навколо пацієнта. Цей метод обстеження має ряд переваг: мінімальне променеве навантаження, одночасний огляд значного відділу лицьового черепа, передача відносно правильних розмірів зубів, короткий час проведення обстеженняКомп'ю терна томографія- перспективний напрямок в пародонтології, що дозволяє отримати пошарове зображення тканин пародонта. За допомогою цього рентгенологічного метода можна з'ясувати топографію пародонтальної кишені, детально оцінити стан кісткової тканини пародонту.

Рентгенографія з використанням контрас них мас -в пародонтології використовується для оцінки стану м'яких тканин пародонта. З метою виявлення та вимірювання глибини пародонтальних кишень в них вводять рентгенконтрасні розчини та пластичні матеріали: сульфат барія з гліцерином, препарати з окисом цинку, з порошком срібла та інш.

Електрорентгенографія- принципово новий метод отримання рентгенівського зображення на напівпроводникових селенових пластинах, що потім фіксується на папері. Метод дає дуже чітке та контрасне зображення м'яких тканин та кісткових структур пародонта, більш економічний та швидкий за інші. Однак менша чутливість селенових пластин потребує збільшення напруги та променевої дози на пацієнта.

Рентгенографія -метод, що дозволяє отримувати об'ємне трьохмірне зображення тканин пародонта.

14. Діагностика та диференціальна діагностика генералізованого пародонтиту різних ступенів тяжкості.

СУЧАСНІ МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ПАРОДОНТИТУ

Захворювання пародонта, в тому числі генерапізований пародонтит, за своєю етіологією, механізмами розвитку та клінічним перебігом мають різноманітний характер. В зв'язку з цим рання діагностика захворювань тканин пародонта, а особливо для починаючого лікаря-стоматолога , складна. Ретельне обстеження хворого на пародонтит дозволяє діагностувати захворювання, виявити «морфологічні фактори та встановити патогенетичні механізми. В клініці захворювання тканин пародонта часто виявляються у хворого, що прийшов на прийом до лікаря-стоматолога з приводу карієсу, пульпіту, періодонтиту або інших захворювань. Застосування і учасних методів діагностики в пародонтології дозволяє правильно поставити діагноз та своєчасно розпочати лікувально-профілактичні заходи.

Клінічна оцінка стану тканин пародонта складається з суб`єктивного, об'єктивного обстеження та спеціальних клінічних і тестів. Додаткові методи обстеження хворого на пародонтит включають в себе: лабораторні, функціональні, рентгенологічні та психологічні методики.

Хронічний   катаральний гінгівіт необхідно диференціювати від симптоматичного катарального гінгівіту при генералізованном пародонтіте, особливо при легкому ступені захворювання. Для пародонтита легкого ступеня характерні зміни в кістковій тканині. При рентгенологічному дослідженні визначаються остеопороз, руйнування структури компактної пластинки вершин міжальвеолярних перегородок у зв'язку з резорбцією, що починається, розширенням періодон-тальной щілини.

Гіпертрофічний гінгивіт слід диференціювати від симптоматичного гіпертрофічного гінгівіту при генералізованном пародонтіте. Для останнього характерні наявність пародонтальних кишень, виділення гноїть з них, патологічна рухливість зубів, травматична оклюзія. Рентгенологічний виявляється резорбція міжальвеолярних перегородок, часто з утворенням кісткових кишень.

енералізованний пародонтит у фазі ремісії необхідно диференціювати від пародонтозу. Для діагностики істотного значення набувають дані анамнезу, особливості рентгенологічних змін в кістковій тканині і динаміка клінічних проявів.

Нерідко утруднена діагностика пародонтозу з інволюційними змінами у осіб літнього і старшого віку. У таких хворих спостерігається зменшення міжальвеолярної перегородки в об'ємі без порушення її структури. Для інволюційних змін характерні сплощення ясенних сосочків, смазанность кісткового малюнка на рентгенограмах. При диференціальній діагностиці окремих захворювань пародонту певну допомогу можуть надати індексні показники стану гігієни рота і рівень гемоглобіну слини .Среди інших лабораторних показників для диференціальної діагностики можна використовувати такі інформативні методи, як визначення кількості ясенної рідини в ясенних і пародонтальних кишенях, мікробного числа, вмісту лізоциму в слині.

У хворих генералізованним пародонтитом вищі показники ясенної рідини спостерігаються при течії, що загострилася, — в середньому 2,1—3,7 міліграм, при хронічній течії — від 0,8 до 2, мг. При хронічному катаральному гінгівіті ці показники нижчі (в середньому від 0,5 до 1,1 міліграма), а при парадонтозі наближаються до норми (від 0,1 до 0,5 міліграма). У осіб з інтактним пародонтом мікробне число рівне в середньому 4*10 і змінюється залежно від нозологічної форми захворювання пародонту, тяжкості течії. Так, високі показники при перебігу генералізованного пародонтіта (135*10 ), що загострився, нижче — при хронічній течії (96«10 ), ще нижче при хронічному катаральному гінгівіті

15. Особливості перебігу генералізованого пародонтиту у хворих з супутньою патологією.

16. Пародонтоз. Клініка, діагностика, диференційна діагностика.

Пародонтоз відносять до первинно- дистрофічних захворювань тканин пародонту. Епідеміологічні дані про поширеність пародонтозу дуже неточні через рідкісне звернення хворих за стоматологічною допомогою на ранніх стадіях захворювання. За даними деяких авторів, пародонтоз становить 3-10% інших хвороб пародонту. При значній тривалості пародонтоз ускладнюється запаленням ясен і діагностується як пародонтит.

      Пародонтоз має такі диференційно-діагностичні ознаки:

- Відсутність запальних змін ясен, ясна бліді, ущільнені;

- Відсутність рясного мікробного нальоту;

- Відсутність пародонтальних кишень;

- Крайова рецесія пародонту;

- Можливе поєднання з патологією твердих тканин зуба некаріозних уражень

 (клиновидні дефекти, ерозія емалі, патологічна стертість зубів);

- Відсутність ознак запальної деструкції кісткової тканини міжзубних перегородок    на рентгенограмі, при цьому спостерігається рівномірне зниження їх висоти;

- Відсутність патологічної рухомості зубів;

- Захворювання серцево-судинної системи, ендокринні, обмінні порушення

Клініка пародонтозу.

Пародонтоз це дистрофічне захворювання пародонту і зустрічається порівняно рідко, складаючи приблизно 5—8% загального числа хворих дистрофічно-запальними ураженнями пародонту. Захворювання починається непомітно, розвивається і прогресує поволі, триває роками. Характерними для нього є атрофічний гінгівіт (анемічністьясен, атрофія вершин ясенних сосочків і краю ясен), оголення шийок і коренів зубів, утворення клиновидних дефектів, помірно виражена травматична оклюзія

Дифференциальная диагностика пародонтоза.

Проводится с атрофическим гингивитом, хроническим катаральным гингивитом, хроническим пародонтитом и прогрессирующим пародонтитом в стадии ремиссии.

17. Ідіопатичні захворювання тканин пародонта.

Течія і розвиток таких хвороб не вкладаються в описані клінічні форми різних захворювань пародонту. Прогноз їх також різний. Загальним для ідіопатичнихзахворювань є локалізація процесу. Вони зустрічаються рідко і тому вивчені недостатньо.

У групу ідіопатичних захворювань відносять симптоми і синдроми інших загальних захворювань, переважно дитячого і молодого віку: хвороби крові, цукровий діабет,еозінофільную гранулему, синдроми Хенда—Шюллера—Крісчена, Папійона—Лефевра, Ослера, хвороби Леттерера—Сиве, Іценко—Кушинга, гістиоцитоз X.

Прогресуючі ідіопатичні захворювання

1. Ті, що супроводжують захворювання крові: лейкоз, циклічна

нейтропенія, агранулоцитоз.

2.  Гістіоцитоз X: хвороба Летерера-Зіве, хвороба Хенда-Шиллєра-Крісчена, еозінофільна гранульома (хворобаТаратинова).

3. Ті, що супроводжують порушення обміну: хвороба Німана-

Піка, хвороба Гоше, синдром Папійона-Лефевра.

4. При вроджених захворюваннях: хвороба Дауна, акаталазія,

десмодонтоз.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]