- •I стадія - етіологічне лікування:
- •II стадія - коригуюче лікування:
- •III стадія - реабілітаційні або підтримуюче лікування заходи (періодичне спостереження хворого):
- •Місцеве лікування
- •Гінгівотомія
- •Гінгівектомія
- •36. Лікування парадонтозу. Методи усунення гіперсезії.
- •0,015 Мм, в средней части корня — 0,02—0,03 мм.
- •Біомеханіка пародонта
- •1965), Которые участвуют в этой регуляции и позволяют организму адекватно
- •Контактний пункт.
- •Модификация индекса Фёдорова — Володкиной.
- •Индекс Green—Vermillion (1964) Упрощенный индекс гигиены ротовой полости
- •Индекс гингивита (іг)
- •Индекс рма (папиллярно-маргинально-альвеолярный)
- •Индекс кровоточивости десенной борозды (sbi) по Muhlemann и Son
- •Упрощенный индекс кровоточивости десенной борозды
- •Индекс кровоточивости сосочков (pbi) по Saxer и Miihiemann
- •Проба Шиллєра-Пісарєва
- •Индекс Silness—Loe
- •18. Пародонтальный индекс (рі)
- •Индекс (cpitn) (вооз, 1989)
- •Комплексный пародонтальний индекс (кпі)
- •44. Помилки та ускладнення при фізіотерапії хвороб пародонту
- •Лікувально - профілактичні заходи
- •Спрощений індекс гігієни рота Гріна-Вермілліона (ohi-s)
- •Зубний наліт (зн)
- •Зубний камінь (зк)
- •Ясенний індекс (Gl)
- •Критерії оцінки стану ясен
- •Пародонтальний індекс вооз (cpitn)
- •Комплексний пародонтальний індекс (кпі)
- •21. Функціональні методи діагностики хворих з патологією тканин пародонта (стоматоскопія)
- •22. Функціональні методи діагностики хворих з патологією тканин пародонта(капіляроскопія)
- •23. Функціональні методи діагностики хворих з патологією тканин пародонта(проба Кулаженко)
- •24. Функціональні методи діагностики хворих з патологією тканин пародонта(реопародонтографія)
- •26,28.Лабораторні методи обстеження хворих з патологією тканин пародонта
- •27.Клінічний та біохімічний аналізи крові і сечі
- •Аналіз рівня глюкози.
- •Дослідження сечі
- •30.Лабораторні методи обстеження хворих з патологією тканин пародонта(морфологічні)
- •33. Помилки та ускладнення в діагностиці хворих з патологією тканин пародонта
- •2 Розділ
- •1.Етіологія,патогенез запальних захворювань пародонта
- •Місцеві фактори
- •Загальні фактори
- •2.Вклад вітчизняних вчених
- •3.Зубний наліт.Причини.Утворення.Вплив на тканини пародонту.
- •4.Мінералізовані зубні відкладення.Причини.Утворення.Вплив на тканини пародонту.
- •5.Папіліт,класифікація
- •6.Клініка,діагностика катарального папіліту
- •7. Клініка,діагностика виразкового папіліту
- •0,015 Мм, в средней части корня — 0,02—0,03 мм.
- •1965), Которые участвуют в этой регуляции и позволяют организму адекватно
- •Біомеханіка пародонта
- •Контактний пункт.
- •Модификация индекса Фёдорова — Володкиной.
- •Индекс Green—Vermillion (1964) Упрощенный индекс гигиены ротовой полости
- •Индекс гингивита (іг)
- •Индекс рма (папиллярно-маргинально-альвеолярный)
- •Индекс кровоточивости десенной борозды (sbi) по Muhlemann и Son
- •Упрощенный индекс кровоточивости десенной борозды
- •Индекс кровоточивости сосочков (pbi) по Saxer и Miihiemann
- •Проба Шиллєра-Пісарєва
- •Индекс Silness—Loe
- •18. Пародонтальный индекс (рі)
- •Индекс (cpitn) (вооз, 1989)
- •Комплексный пародонтальний индекс (кпі)
4.Мінералізовані зубні відкладення.Причини.Утворення.Вплив на тканини пародонту.
Згодом у зубній бляшці підвищується концентрація неорганічних речовин і вона стає матрицею для утворення зубного каменю (мал. 102). Кальцію фосфат, що переважає у бляшці, імпрегнує її колоїдну основу, змінюючи співвідношення між глікозаміногліканами, мікроорганізмами, злущеним епітелієм, лейкоцитами тощо. Залежно від локалізації відносно ясенного краю, розрізняють над’ясенний та під’ясенний зубний камінь. Мінеральні компоненти (кальцій, фосфор, магній, карбонати, мікроелементи) над’ясенного зубного каменю походять із слини, а під’ясенного – із сироватки крові. Близько 75% з них становить кальцію фосфат, 3% – кальцію карбонат, решта – фосфат магнію та сліди інших металів. Зазвичай неорганічна частина зубного каменю має кристалічну структуру і складається з гідроксоапатиту та інших апатитів (H.T. Schroeder, H.U. Baumbauer, 1966). Органічну основу зубного каменю становить сукупність протеїнполісахаридного комплексу, десквамованих епітеліальних клітин, лейкоцитів та різних видів мікроорганізмів. Значну частину складають вуглеводи, такі як галактоза, глюкоза, глюкуронова кислота, протеїни та амінокислоти (M.F. Little et al., 1966). У будові зубного каменю виділяють поверхневу зону бактеріального нальоту без ознак мінералізації, проміжну зону з центрами кристалізації та зону зубного каменю (Л.Т. Малишкіна, 1979). Наявність великої кількості бактерій у зубному камені пояснює його виражену сенсибілізувальну, протеолітичну та токсичну дію. Зубний камінь (особливо під’ясенний) має виражену механічну ушкоджувальну дію на пародонт, сприяє розвитку місцевого С-гіповітамінозу. У його складі виявлено оксиди металів (ванадію, свинцю, міді тощо), які спричиняють виражену токсичну дію на пародонт (А.П. Грохольський, 1965). На поверхні зубного каменю завжди міститься певна кількість немінералізованих бляшок, що є подразниками тканини пародонта і взагалі визначають характер патогенної дії зубного каменю. Механізм ушкоджувальної дії зубного каменю на пародонт значною мірою пов’язаний з дією мікрофлори, яка міститься в ньому. Виявлена висока протеолітична активність зубних відкладень (Л.О. Хоменко, 1980), що також зумовлена ферментативними властивостями мікрофлори. Це сприяє розвитку мікроциркуляторних порушень у пародонті і викликає деструкцію сполучної тканини. Існує декілька теорій утворення зубного каменю. Згідно з фізико-хімічною теорією, колоїди слини підтримують перенасичений вміст кальцію та фосфору в слині. У разі застою слини змінюється стан колоїдів, що призводить до випадання цих солей у осад. Процес значно прискорюється в разі зниження рН слини, виділення аміаку мікроорганізмами зубних відкладень. Ензиматична теорія припускає, що неорганічні фосфорні радикали, що спричиняють випадання кальцію в осад, вивільнюються при гідролізі фосфорних компонентів їжі та слини ферментами мікроорганізмів і слини (I.D. Mandel et al., 1957; W.F. Neuman, M.W. Neuman, 1958; B.H. Wassermann et al., 1958; I.D. Mandel, 1974).
