Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
terapevtichna_usna.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

4.Мінералізовані зубні відкладення.Причини.Утворення.Вплив на тканини пародонту.

Згодом у зубній бляшці підвищується концентрація неорганічних речовин і вона стає матрицею для утворення зубного каменю (мал. 102). Кальцію фосфат, що переважає у бляшці, імпрегнує її колоїдну основу, змінюючи співвідношення між глікозаміногліканами, мікроорганізмами, злущеним епітелієм, лейкоцитами тощо. Залежно від локалізації відносно ясенного краю, розрізняють над’ясенний та під’ясенний зубний камінь. Мінеральні компоненти (кальцій, фосфор, магній, карбонати, мікроелементи) над’ясенного зубного каменю походять із слини, а під’ясенного – із сироватки крові. Близько 75% з них становить кальцію фосфат, 3% – кальцію карбонат, решта – фосфат магнію та сліди інших металів. Зазвичай неорганічна частина зубного каменю має кристалічну структуру і складається з гідроксоапатиту та інших апатитів (H.T. Schroeder, H.U. Baumbauer, 1966). Органічну основу зубного каменю становить сукупність протеїнполісахаридного комплексу, десквамованих епітеліальних клітин, лейкоцитів та різних видів мікроорганізмів. Значну частину складають вуглеводи, такі як галактоза, глюкоза, глюкуронова кислота, протеїни та амінокислоти (M.F. Little et al., 1966). У будові зубного каменю виділяють поверхневу зону бактеріального нальоту без ознак мінералізації, проміжну зону з центрами кристалізації та зону зубного каменю (Л.Т. Малишкіна, 1979). Наявність великої кількості бактерій у зубному камені пояснює його виражену сенсибілізувальну, протеолітичну та токсичну дію. Зубний камінь (особливо під’ясенний) має виражену механічну ушкоджувальну дію на пародонт, сприяє розвитку місцевого С-гіповітамінозу. У його складі виявлено оксиди металів (ванадію, свинцю, міді тощо), які спричиняють виражену токсичну дію на пародонт (А.П. Грохольський, 1965). На поверхні зубного каменю завжди міститься певна кількість немінералізованих бляшок, що є подразниками тканини пародонта і взагалі визначають характер патогенної дії зубного каменю. Механізм ушкоджувальної дії зубного каменю на пародонт значною мірою пов’язаний з дією мікрофлори, яка міститься в ньому. Виявлена висока протеолітична активність зубних відкладень (Л.О. Хоменко, 1980), що також зумовлена ферментативними властивостями мікрофлори. Це сприяє розвитку мікроциркуляторних порушень у пародонті і викликає деструкцію сполучної тканини. Існує декілька теорій утворення зубного каменю. Згідно з фізико-хімічною теорією, колоїди слини підтримують перенасичений вміст кальцію та фосфору в слині. У разі застою слини змінюється стан колоїдів, що призводить до випадання цих солей у осад. Процес значно прискорюється в разі зниження рН слини, виділення аміаку мікроорганізмами зубних відкладень. Ензиматична теорія припускає, що неорганічні фосфорні радикали, що спричиняють випадання кальцію в осад, вивільнюються при гідролізі фосфорних компонентів їжі та слини ферментами мікроорганізмів і слини (I.D. Mandel et al., 1957; W.F. Neuman, M.W. Neuman, 1958; B.H. Wassermann et al., 1958; I.D. Mandel, 1974).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]