- •Сутність та функції фінансів.
- •Моделі фінансових відносин в суспільстві.
- •Поняття та структура фінансової системи.
- •Організаційні основи функціонування фінансової системи України.
- •Суть і функції фінансів підприємств.
- •Фінансові ресурси підприємств, їх склад і джерела формування.
- •Сутність, значення та функції державного бюджету.
- •Бюджетний устрій та бюджетна система.
- •Сутність, джерела формування і класифікація доходів бюджету.
- •11. Бюджетний дефіцит і його вплив на розвиток економіки.
- •12. Економічна сутність і функції податків.
- •13. Класифікація податків.
- •14. Характеристика основних податків України.
- •15. Економічна сутність і роль державного кредиту.
- •16. Форми державного кредиту.
- •17. Державний борг, його формування і обслуговування.
- •18. Управління державним боргом.
- •19. Призначення і роль цільових фондів фінансових ресурсів.
- •20. Характеристика цільових фондів фінансових ресурсів. Соціальне страхування.
- •21. Недержавні фінансові фонди.
- •Сутність і призначення міжнародних фінансів.
- •Особливості фінансових відносин у сфері страхування.
- •Міжнародні фінансові організації і міжнародні фінансові інституції.
- •Міжнародний фінансовий ринок.
- •Сутність і значення фінансового аналізу. Його основні цілі, задачі, принципи.
- •Моделі та методи фінансового аналізу.
- •Вертикальний аналіз, його сутність на основні форми.
- •Факторний аналіз, його сутність та основні форми.
- •Основні форми фінансової звітності. Вимоги, що висуваються до складання бухгалтерської звітності.
- •Сутність, мета, етапи експрес-аналізу фінансового стану підприємства.
- •Характеристика основних показників фінансового стану підприємства.
- •Аналіз активів підприємства.
- •11. Деталізований аналіз фінансового стану підприємства.
- •12. Оцінка майнового положення: методика розрахунку основних показників, їх інтерпретація.
- •13. Аналіз основних показників ліквідності підприємства та їх характеристика.
- •14. Нормативні значення основних показників ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості підприємства.
- •15. Оцінка ліквідності балансу підприємства.
- •16. Оцінка платоспроможності підприємства.
- •17. Аналіз фінансової стійкості підприємства.
- •18.Система відносних показників, що характеризують стійкість фінансового стану, алгоритм їх розрахунку, економічна інтерпретація.
- •19. Якісний і кількісний рівень оцінки ділової активності підприємства
- •20. Основні показники оцінки рентабельності, їх характеристика .
- •21. Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості.
- •22. Типи фінансової стійкості (абсолютний, нормальний, нестійкий, кризовий фін. Стан), їх характеристика. Причини неплатежів.
- •23. Аналіз динаміки та структури джерел фінансових ресурсів підприємства.
- •24. Значення аналізу майна підприємства. Аналіз динаміки складу і структури майна підприємства.
- •25. Показники прибутковості та їх характеристика.
- •1. Сутність та показники прибутку
- •Аналіз формування чистого прибутку підприємства.
- •Аналіз банкрутства підприємства
- •Факторний аналіз рентабельності власного капіталу.
- •Аналіз кредитоспроможності підприємства.
20. Характеристика цільових фондів фінансових ресурсів. Соціальне страхування.
Призначення і роль цільових фондів фінансових ресурсів
Бюджет є основним централізованим фондом грошових коштів держави. Кошти бюджету знеособлені реалізацією його функцій. Однак у держави можуть бути певні потреби, які мають особливе значення. До таких потреб належать: надання певних соціальних гарантій населенню у разі досягнення непрацездатного віку, втрати працездатності, годувальника, роботи, настання інших непередбачуваних подій. Це і є причиною формування фондів цільового призначення.
Фонди фінансових ресурсів цільового призначення є самостійною ланкою фінансової системи і входять до складу державних фінансів.
Державні цільові фонди - це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб.
За допомогою цільових державних фондів можливо:
впливати на процес виробництва через фінансування, субсидування і кредитування підприємств;
забезпечувати природоохоронні заходи, фінансуючи їх за рахунок спеціально визначених джерел і штрафів за забруднення навколишнього середовища;
надавати соціальні послуги населенню через виплату пенсій, соціальну допомогу, субсидування соціальної інфраструктури в цілому.
Залежно від цільового призначення державні фонди поділяються на економічні і соціальні, а відповідно до рівня управління - на державні і регіональні (рис. 17.1).
Створення постійних фондів пов'язане з виділенням окремих функцій держави. Зокрема, в реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню. У процесі створення системи самостійних соціальних фондів ставилося завдання "розвантажити" бюджет від значної частки соціальних видатків і забезпечити їх автономне гарантоване фінансування.
Тимчасові фонди формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем і припиняють своє функціонування після виконання покладених на них завдань. Для втілення певних економічних програм можуть створюватися позабюджетні фонди як у межах держави, так і на міжнародному рівні. Так, країни Євросоюзу створюють фонди надання допомоги країнам Східної Європи.
Джерела формування цільових державних фондів визначаються характером і масштабністю завдань, для реалізації яких вони створені. На їх величину впливає економічний і фінансовий стан держави на тому чи іншому етапі розвитку. Отже, джерела формування коштів державних цільових фондів можуть мати як відносно стабільний, так і тимчасовий характер. У цілому до джерел формування доходів
державних цільових фондів відносять: обов'язкові відрахування юридичних і фізичних осіб; доходи від інвестування власних коштів; добровільні внески, спонсорська допомога; бюджетне фінансування; інші джерела.
Рис. 17.1. Класифікація цільових державних фондів Цільові фонди можуть бути постійними і тимчасовими (рис. 17.2).
21. Недержавні фінансові фонди.
За допомогою державних фондів цільового призначення держава здійснює лише основні функції, а допоміжні та додаткові, а також функції комерційного характеру виконують виробничі та громадські структури, а держава може частково фінансово підтримувати ці структури. Одна з таких структур — недержавні пенсійні фонди (НПФ), вони є індикаторами добровільного пенсійного страхування, котрі залучають на добровільних засадах внески юридичних та фізичних осіб з метою формування фонду пенсійних накопичень, з якого здійснюються додаткові пенсійні виплати учасникам фонду, що дає змогу підвищити рівень пенсійного забезпечення громадян.
Діяльність НПФ регулюється Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" (2003 р.), "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2001р.) та ін.
НПФ можуть утворюватись як відкриті, корпоративні та професійні пенсійні фонди. До доходів фонду належать:
частина інвестиційного прибутку, отриманого від пенсійних внесків, що розміщені на іменних пенсійних рахунках, котрі залишаються в розпорядженні фонду і є його власністю. Вона визначається у відсотках від суми прибутку, встановлюється відповідно до умов пенсійного договору і складає 20— 25%;
комісійні збори, що встановлюються у відсотках від суми першого пенсійного вкладу вкладника, якщо це передбачено в умовах договору;
доходи з обігу власних засобів пенсійного фонду;
надходження з інших джерел не заборонених законодавством.
Недержавні пенсійні фонди надають такі послуги, як:
складання договору про додаткове пенсійне забезпечення громадян;
відкриття іменних пенсійних рахунків учасників;
розміщення пенсійних внесків на депозитних рахунках;
регулярне ознайомлення учасників з розміром пенсійного нагромадження;
здійснення пенсійних виплат;
надання послуг додаткового пенсійного забезпечення працівникам підприємств (трудові пенсії);
одноразові пенсійні виплати;
виплата всієї накопиченої на рахунку учасника суми протягом декількох років;
комбіновані виплати;
виплати пов'язані з інвалідністю.
НПФ можуть здійснювати такі види пенсійних виплат:
пенсія на певний термін;
одноразова пенсійна виплата.
НПФ користується послугами адміністратора (юридичної особи), компанії з управління активами, банку-зберігача, аудитора на договірних умовах з Радою фонду.
Благодійні фонди. Важливим чинником підтримки життєвого рівня населення, народжуваності, виховання дітей, творчо обдарованої молоді, медичного обслуговування, допомоги малозабезпеченим верствам населення є гуманітарна допомога, яку надають різноманітні благодійні та релігійні організації.
Благодійні фонди — особлива форма організації фінансових відносин, що характеризується виключно добровільними находженнями коштів з метою створення фондів і використання наявних коштів на благодійні цілі.
Благодійні фонди, як правило, функціонують на правах юридичної особи і є самоврядними суб'єктами. Мета їх створення полягає в благодійній діяльності, що здійснюється, насамперед, стосовно хворих і громадян пенсійного віку. Кошти цих фондів створюються за рахунок:
добровільних внесків, дарунків, відрахувань, громадських організацій, творчих спілок, колективів підприємств, установ, окремих громадян;
прибутку, одержаного від виробничо-господарської діяльності організацій та підприємств, створюваних фондами;
надходження від закордонних фондів та окремих осіб;
доходів від заходів, що здійснюються на користь фонду, лотерей, платних послуг, видавничої та іншої діяльностей.
Напрями використання грошових коштів, що надходять у благодійні фонди, визначає правління фонду або пленум представників-засновників, вони фіксуються в кошторисі доходів та витрат. Витрачання коштів визначається цілями створення фонду, які конкретизують статутні завдання фонду. Головною ознакою є витрачання коштів на безоплатній основі з благодійною спрямованістю.
В Україні зареєстровано 1500 таких організацій, хоча насправді діяльністю займається лише 200 фондів і громадських організацій. Наприклад, фонд "Від серця до серця" опікується дитячими будинками, реабілітаційними центрами, медичними закладами, турбується про відпочинок потерпілих унаслідок аварій.
Національний фонд соціального захисту матерів та дітей "Україна — дітям" створений у листопаді 1996 р. з метою поліпшення соціального захисту інтересів дітей, матерів та сім'ї, забезпечення гармонійного розвитку підростаючого покоління, підвищення рівня життя дітей в Україні. Фонд соціальних інвестицій, створений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2000 p., займається поліпшенням умов життя бідних місцевих громадян і вразливих груп населення шляхом полегшення доступності та підвищення якості соціальних послуг, вирішення гострих кризових проблем.
