12.6. Вікові закономірності розвитку уваги

Первісні вияви зосередженості можемо спостерігати вже у немовлят. Характерними виявами виникнення рефлекторно-мимовільної уваги є фіксація погляду, як первинна форма зорової уваги. Рефлекторно-мимовільна увага вирізняється певними руховими діями, а саме: мускульним напруженням, повертанням голови, фіксацією погляду, положенням тіла, а також слуховим зосередженням. Її подальше вдосконалення є одним із чинників, що призводить до так званого «комплексу пожвавлення». У процесі виховання ця увага перетворюється в емоційно обумовлену, яка викликається емоційним збудженням або пригніченням, переважаючим у даний момент настроєм, потягами та потребами. На відміну від рефлекторно-мимовільної уваги, яка приверталася будь-яким подразником, мимовільно-імпульсивна чи емоційна увага спрямовується дитиною на емоційно збуджуючий подразник, обумовленого його новизною, яскравістю, силою діючого подразника.

На етапі раннього дитинства активно збільшується коло подразників, які привертають увагу. Це зумовлено швидким прогресом у оволодінні дитиною руховими та мовленнєвими навичками, маніпулятивністю, розширенням орієнтувальної діяльності. Дитина починає активно придивлятися, прислухатися, розглядати певні об’єкти. Але найбільшу уваги привертають не самі об’єкти, а дії з ними. Увага поступово розвивається від безумовно-рефлекторного її зосередження до умовно-рефлекторного, від мимовільної її форми, до перших виявів довільної уваги, що виникає під час долання перепон, дій за вказівками батьків. Вагому роль у розвитку уваги дітей цього віку дослідники відводять саме батькам. Щодо розвитку певних властивостей, то необхідно вказати її вузький обсяг та легке переключення, зумовлене відволіканням на більш вагомі (яскраві, нові) об’єкти. Формування скерованої мовою уваги трирічок надає можливість для проведення коротких групових занять розвивального характеру.

Увага дітей дошкільного віку може бути досить концентрованою, зосередженою, але у більшості випадків малостійкою. Вона носить мимовільний характер. Ключову роль у розвитку в цей період мимовільної та довільної уваги відведено грі як провідній діяльності. О.В. Запорожцем підкреслювався вплив на розвиток уваги дошкільників оволодіння ними навичками самообслуговування.

Збільшення стійкості уваги та її обсягу, поява більш стійких форм довільної уваги – все це, як зауважував Ф.Н. Гоноболін, є найважливішими показниками готовності дитини до навчання.

У проблемі уваги шестилітніх першокласників під час їх адаптації до школи актуальною є можливість віднайти взаємозв’язок адаптації та уваги. Розв’язуючи це питання ми пристали до думки В.А. Бодрова про те, що увага займає ключову позицію у теорії адаптації. З одного боку, це визначається тим, що лише ті явища зовнішнього середовища можуть виступати як адаптогенний чинник, які потрапляють безпосередньо у сферу зовнішньої уваги чи опосередковано, через наслідки своєї дії на функціональний стан людини. У цьому плані велике значення має селективність уваги, яка може визначити первісну структуру побудови адаптації. З іншого боку, увага виконує функції акцептора дії і обумовлює не тільки поточну корекцію адаптаційних процесів, що формуються та розгортаються, але і часто визначає вибір стратегії адаптації.

До того ж, увага виступає як потужний осередок активності, яка, у свою чергу, служить одним із чинників, що визначає рівень розгортання адаптаційних реакцій. У регуляції процесів адаптації функція уваги виконує задачу захисту суб’єкта від перевантаження інформацією, концентрації на необхідній інформації. Відповідно до теоретичних поглядів У. Найссера увага представляє процес активного передбачення (рос. - предвосхищения), яке зумовлює одну із властивостей уваги – вибірковість. Інакше кажучи, первісна сенсорна інформація визначає лише напрям пошуку, а потім розгортається власне процес уваги, який, змінюючи налаштування сенсорної системи, за допомогою пам’яті орієнтує свідомість на пошук необхідної інформації.

Розвиток довільної уваги в учнів є однією із центральних проблем шкільного навчання. Низький рівень розвитку уваги відносять до основних труднощів навчання дітей молодшого шкільного віку (Л.І. Баскакова, О.Л. Венгер, Ф.Н. Гоноболін, В.В. Давидов, І.В. Дубровіна, С.Л. Кабильницька, О.І. Ніколаєва та О.М.Разумнікова й ін.).

Численні дослідження показують, що потенційні можливості розвитку довільної уваги в молодшому шкільному віці значні, однак вони далеко не завжди реалізуються. Виявлено, що шкільне навчання позитивно впливає на формування властивостей уваги (Г.М. Угарова).

Експериментально доведено, що високий рівень розвитку властивостей уваги позитивно впливає на успішність навчання (Л.І. Баскакова, Н.В. Гавриш, О.Д. Главинська, О.Л. Григоренко й Е.М. Рутман, О.Ю. Єрмолаєва, С.М. Каліннікова, С.О. Лукомська, Т.М. Марютіна, Т.О. Мєшкова, Г.М. Понарядова, О.Г. Солодухова). Певне коло досліджень присвячені розвитку уваги при вивченні окремих навчальних дисциплін: Андріяшина Н.В. (укр. мова), Завалова П.Д. (граматика), Дубровіна І.В., Кличев А., Крутецький В.А., Солодухова О.Г., Шпакова В.С. (математика), Ліла М.М. (читання, письмо, математика) .

Одним із вагомих чинників, що впливає на розвиток уваги дитини під час її навчання у молодшій школі, є рівень готовності до шкільного навчання. Усі компоненти готовності певним чином відбиваються на процесі становлення уваги.

Основною особливістю молодшого шкільного віку є слабкість довільної уваги. Можливості вольового регулювання уваги, керування нею у цьому віці обмежені віковим та фізіологічним розвитком. Окрім цього, довільна увага молодшого школяра потребує короткої, інакше кажучи, близької, мотивації (перспективи одержати високу оцінку, отримати похвалу вчителя, краще за всіх впоратися із завданням тощо). Виховання в молодших школярів далекої мотивації довільної уваги повинно відбуватися відповідно до вікових особливостей, шляхом поступового притягнення спочатку близьких, а потім все більш віддалених цілей. Наприклад, найбільше віддалена мотивація (стати корисною для суспільства людиною) повинна пов'язуватися з більш близьким мотивом (успішно перейти до наступного класу), а цей, у свою чергу, із найближчим мотивом – одержати високу оцінку на уроці.

Найважливішою умовою підтримки довільної уваги є правильна організація діяльності. Довільній увазі сприяють усвідомлення необхідності виконати певну діяльність, розуміння її значення, бажання досягти найкращих результатів, зв'язок того, що виконується, із інтересами дитини.

Значно краще в молодшому шкільному віці розвинута мимовільна увага. Початок навчання в школі стимулює її подальший розвиток. Все нове, несподіване, яскраве, цікаве привертає увагу учнів саме по собі, без будь-яких зусиль із їхнього боку. Мимовільна увага стає особливо концентрованою і стійкою тоді, коли навчальний матеріал вирізняється наочністю, яскравістю, викликає в школяра емоційне ставлення. Тому важливою умовою організації уваги є наочність навчання, широке використання різноманітних наочних посібників – ілюстрацій, малюнків, макетів, муляжів. Проте, треба пам'ятати, що молодші школярі дуже вразливі.

Дослідження М.М. Ліли показало, що розвиток уваги учнів перших класів корелює із загальним розумовим розвитком, наявністю інтересу до нової інформації та пізнавальною активністю. Ним виявлено певний вплив на індивідуальні розходження у розвитку уваги дисциплінованості учнів, чіткості виконання ними розпорядку дня, розвитку волі та організованості. Отримані М.М. Лілою дані дозволяють зробити висновок про те, що у дівчат початкових класів краще розвинуті обсяг, переключення та стійкість уваги, а у хлопців першого класу краще розвинутий розподіл уваги.

На основі узагальнення досвіду вчителів Н.Ф. Добринін дійшов висновку, що увага учнів багато в чому залежить від доступності навчального матеріалу. Учні з захопленням працюють над тим, що може бути і важко, але здійсненно.

Розвиток всіх характеристик уваги, як було показано у дослідженні Лукомської С.О., під керівництвом О.Ф. Рибалко, відбувається нерівномірно і має вигляд логістичної кривої. До того ж, протягом всього шкільного онтогенезу має місце постійна зміна провідних властивостей уваги. Найбільші зміни визначені у розвитку обсягу та перемикання. Наприкінці молодшого шкільного віку спостерігається високий рівень інтегрованості усіх властивостей уваги. У межах 10-12 років активність розвитку уваги знижується. Вербальна увага значно випереджає у розвитку перцептивну.

Увага учнів залежить і від темпу навчальної роботи. Дослідження М.М. Шардакова показало, що занадто швидкий або уповільнений темп роботи однаково несприятливий для стійкості і концентрації уваги. Найбільш оптимальним є середній темп роботи, який, чим молодше школярі, тим нижчий.

Експериментально доведено, що високий рівень розвитку властивостей уваги позитивно впливає на успішність навчання.

Розглядаючи проблему розвитку уваги в дітей у роботах вітчизняних психологів, можна виділити два основних шляхи її розв’язання. Переважна більшість дослідників пріоритетний напрямок бачить у розвитку особистості дитини - її спрямованості (Б.Г. Ананьєв, М.С. Горбач, Н.П. Дієва, М.Ф. Добринін, Є.Т. Коробов, М.В. Матюхіна, Т.С. Михальчик, К.Т. Патріна, В.І. Страхов, М.М. Шардаков). Значна роль у розвитку уваги в дітей приділяється організації навчальної діяльності (П.Д. Білоус, Ф.Н. Гоноболін, О.Ю. Єрмолаєва, В.С. Компанець, О.М. Леонтьєв). Найважливішою умовою розвитку уваги автори вважають усвідомлення школярем значення його власної навчальної роботи, необхідності вивчення основ наук для подальшого навчання й майбутньої діяльності.

У старших класах довільна увага дитини досягає більш високого рівня розвитку. Школяр уже в стані досить тривалий час займатися певним видом діяльності, контролювати свою поведінку. Однак варто мати на увазі, що на якість уваги впливають не тільки умови виховання, але й особливості віку. Так, фізіологічні зміни, які спостерігаються у віці 13-15 років, супроводжуються підвищеною стомлюваністю й дратівливістю й у деяких випадках приводять до зниження характеристик уваги. Це явище обумовлене не тільки фізіологічними змінами організму дитини, але й значним зростанням потоку сприйманої інформації й вражень школяра.

Встановлено, що індивідуальні особливості особистості школярів істотно впливають на характер уваги. Особливо сильно увага залежить від темпераменту дітей. Дослідники М.С. Горбач, П.М. Єршов, Н.В. Симонов, Я. Стреляу та ін. вказували на те, що зосередженість уваги порівняно легко розвивається у дітей з яскраво виявленими рисами холеричного темпераменту. Такі діти з перших днів навчання, при наявності у них бажання добре вчитися, швидко навчаються зосереджуватися на поставлених перед ними завданнях. Але у них значно повільніше виробляються гальмівні процеси і вміння переключати увагу.

Учні із сангвінічним темпераментом легко переключають увагу, відрізняються швидким зосередженням, а також рівномірним і швидким розподілом уваги. Вони досить швидко навчаються гальмувати власні почуття і дії, які перешкоджають навчанню, успішно засвоюють правила поведінки, легко піддаються вихованню. Проте їх увага відзначається низькою тривалістю. Від одноманітної роботи вони швидко втомлюються і починають нудьгувати. Багатьох із них швидко втомлюють уроки письма, пов’язані з більш-менш одноманітною діяльністю. У формуванні стійкості уваги у дітей із цими рисами темпераменту важливу роль відіграє хоча б невелика, але своєчасна стимуляція з боку вчителя, яка допомагає їх активізувати, мобілізувати зусилля. Перед ними якнайчастіше варто ставити нові, за можливістю все більше важкі завдання, які вимагали б від них максимального зосередження.

Діти з флегматичним темпераментом характеризуються великою зосередженістю, а також урівноваженістю поведінки. Однією з особливостей цих дітей є повільне переключення уваги. Інерція уваги часто виявляється у них з великою силою і заважає відразу братися за нову справу. Ці діти завжди деякий час перебувають під враженням тільки що виконаної роботи і не переходять до нових завдань. Повільність виявляється в усій їх психічній діяльності і може призвести до відставання в навчанні, заважати встановленню певного темпу роботи.

У дітей з яскраво вираженим меланхолічним темпераментом швидко настає втома, яка викликає ослаблення уваги і розсіяність. Увага дітей з меланхолійним типом темпераменту нестійка, їм важко зосередитися й розподілити увагу. Ці діти частіше, ніж інші, потребують відпочинку. Меланхолікам не просто виконати складне або колективне завдання. Їм більше підходить проста монотонна робота або індивідуальне завдання. Увага таких дітей часто характеризується частою зміною напруження, уривчастістю. На подолання цих особливостей і повинна бути спрямована корекційно-розвивальна робота. Однак треба пам’ятати, що до діяльності цих дітей можна ставити тільки такі вимоги, здійснення яких не буде їх перевтомлювати. Будь-яке перевантаження призводить до відволікання їх уваги і перешкоджає досягти можливого успіху в розвитку уважності. Багато чого в поведінці меланхоліків залежить від ставлення педагога до них. Тут неприпустима різкість, іронія, підвищений тон.

Таким чином, у розвитку уваги можна виділити два основних етапи. Перший - етап дошкільного розвитку, головною особливістю якого є перевага зовні опосередкованої уваги, тобто уваги, викликаної факторами зовнішнього середовища. Другий - етап шкільного розвитку, що характеризується бурхливим розвитком внутрішньої уваги, тобто уваги, опосередкованої внутрішніми установками дитини.

Наприкінці слід виділити основні шляхи управління увагою учнів в процесі навчання та виховання, шляхи формування уваги та уважності:

• організація навчального матеріалу (його структурування, підбір яскравих прикладів і т.д.);

• використання технічних засобів навчання;

• організація діяльності учнів на уроці (темп, ритм, зміна діяльності і т.д.);

• організація діяльності вчителя (організація усної та письмової мови вчителя, методи педагогічного впливу та оцінки і т.д.);

• формування у учнів навиків учбової діяльності та наукової організації праці (зокрема, дій контролю та самоконтролю);

• формування у учнів мотивації навчання, стійких інтересів до учбової, суспільної та трудової діяльності.