1.3. Дослідження освітленості робочих місць

Виробниче освітлення – найважливіший показник гігієни праці, невід’ємна частина наукової організації й культури. Освітлення є головним фактором інформації про зовнішній світ, що потрапляє в наш мозок через око.

Освітлення широко застосовується на виробництві й у побуті, електричне освітлення допомагає яйценосності курей, збільшенню відсотків сходження насіння. Воно використовується в теплицях та для інших технологічних процесів.

Променева енергія сонця поліпшує загальний стан тварин, збільшує їхній життєвий тонус. Сонячне світло є активним регулятором основних біологічних процесів: обміну речовин, росту та розвитку організму, функцій серцево-судинної системи тощо.

Освітлення сприяє підвищенню продуктивності праці, поліпшенню якості продукції. Неправильно підібране освітлення погіршує умови зорової роботи, підвищує втомлюваність очей, нервової системи, знижує продуктивність праці, може стати причиною нещасного випадку або захворювання.

З освітленням пов’язані наступні шкідливі і небезпечні виробничі фактори: його надмірна чи недостатня величина, пульсація, нерівномірність освітлення робочого місця, надмірна або недостатня контрастність об’єкта, який розглядається, тощо.

Для оцінки освітлення встановлено низку світлотехнічних величин: освітленість, світловий потік, коефіцієнт пульсації, коефіцієнт нерівномірності освітленості тощо. Основними величинами є освітленість і світловий потік.

Освітленість (Е) – це щільність світлового потоку на освітленій поверхні. Освітленість вимірюється в люксах / лк /.

Світловий потік (F) – характеризує світлову потужність випромінювання, що оцінюється за світловим сприйманням нашим оком. Світловий потік вимірюється в люменах /лм /.

Норми освітленості встановлюються залежно від розряду зорової роботи, який визначається розміром об’єкту, що розглядається.

Природне освітлення здійснюється світловим потоком сонячних променів. Непостійність природного освітлення у часі не дозволяє встановлювати норму освітленості в люксах. В якості критерію оцінки природного освітлення прийнято одиницю – коефіцієнт природного освітлення /КПО/, який визначається формулою:

КПО = е = Е_П / Е_З × 100% ,

де: Е_П – освітленість у приміщенні, лк;

Е_З – освітленість ззовні приміщення, лк.

Для дослідження освітленості використовується люксметр Ю-116.

Розрахунок освітлення виробничих приміщень

Розрахунок природного освітлення

При розрахунку природного освітлення визначають сумарну площу вікон за формулою:

∑ S_В = α × S_П ,

де: α ─ світловий коефіцієнт;

S_П ─ площа підлоги, м².

Значення світлового коефіцієнта для певних видів робіт наводяться в довідниках.

Розрахунок штучного освітлення

(за питомою потужністю)

Під час розрахунку штучного освітлення визначають тип і кількість ламп розжарювання (n) за формулою:

n = S_П × W_ПИТ / W_Л ,

де: W_ПИТ – питома потужність, Вт/м²;

W_Л – потужність однієї лампи, Вт.

Норми питомої потужності електричного освітлення для певних видів робіт наводяться в довідниках.