Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2 Рівні мовної системи.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
711 Кб
Скачать
☆

Складні випадки правопису апострофа

Правила

Приклади

Апостроф уживається для позначення

роздільної вимови перед я, ю, є, ї:

1) в українських словах:

а) після б, п, в, м, ф, якщо перед ними

немає інших букв на позначення при-

голосних (крім р), які належали б до

кореня;

б) після р у кінці складу;

в) після б, п, в, м, ф, р, к у власних наз-

вах;

г) після префіксів та першої частини

складних слів, які закінчуються бук-

вами на позначення приголосних;

ґ) для позначення скороченої форми з

пропуском голосного чи цілого скла-

ду;

2) в іншомовних словах:

а) після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та

після р у кінці складу, а також після

префіксів, які закінчуються буквами

на позначення приголосних;

б) власних назвах після часток д- (від

де-) та о-

Апостроф не вживається

1) перед я, ю, є в українських і іншо-

мовних словах:

а) після б, п, в, м, ф, коли перед ними

стоять інші букви на позначення

приголосних (крім р), які належать

до кореня;

б) після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та

після р на початку складу, якщо я, ю,

є позначають м’якість попередніх

приголосних;

2) перед йо.

голуб’я, п’ють, на верхів’ї, сім’єю,

мереф’янський, але: різдвяний, дух-мяний (перед в, м стоять літери д, х, що належать до кореня)

довір’я, сузір’я, бур’ян

Аляб’єв, Куп’янськ, В’яземський,

В’ячеслав, Пом’яловський, Прокоф’єв,

Захар’їн, Лук’ян

під’їхати, роз’яснення, з’юрмитися,

дит’ясла, пів’яблука, але: пів-Європи

(власна назва)

Мо’(може), зупинимося тут?; одна

до’дної (одної), все’дно (одно)

об’єкт, комп’ютер, інтерв’ю, прем’єра,

верф’ю, к’янті, Х’юстон, Руж’є, миш’як, екстер’єр, ад’юнктура, ін’єк-ція, кон’юнктивіт, кон’юнктура

Д’Арсанваль, Жанна д’Арк, О’Генрі,

О’Кейсі, О’Нейл

мавпячий, морквяний, духмяний, але:

торф’яний, верб’я, черв’як, стерв’ят-ник

бязь, дебют, пюре, гравюра, Мюнхен,

фюзеляж, Гюго, кюре, манікюр, кювет,

брязкіт, рюмсати, Рєпін

Соловйов, серйозний, курйозний

Стилістичні засоби фонетики

Фонетика (від грецького phonetikos) — це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови, досліджує природу звуків мовлення, закони їхнього поєднання, звукові зміни й зумовленість таких змін. Фонетика вивчає склади і наголос, а також питання точного передавання звукового складу окремих слів на письмі (фонетична транскрипція).

Звуки мовлення людина творить за допомогою мовного апарату, що склада-ється з легенів, ротової порожнини, язика, піднебіння, зубів, губ, носової порож-нини, гортані, голосових зв’язок.

Джерело мовних звуків — голос, утворюваний зміною видихуваного повіт-ря, що проходить через щілини між голосовими зв’язками, які коливаються, і шу-ми, створювані перепонами, котрі постають на шляху видихуваного повітря.

Голосні звуки творяться за участю лише голосу. Приголосні — з голосу й шуму або тільки з шуму.

Залежно від того, в якому стані перебувають у момент їхнього творення го-лосові зв’язки, приголосні звуки поділяють на дзвінкі та глухі. Якщо зв’язки на-пружені, творяться дзвінкі приголосні звуки. За розслаблення голосових зв’язок творяться глухі приголосні. За ознакою «дзвінкий - глухий» приголосні звуки утворюють пари.

Приголосні звуки поділяють також на тверді, м’які та пом’якшені. Їхня ви-мова розрізняється положенням язика в ротовій порожнині. Окремі приголосні за ознакою «твердість — м’якість» утворюють пари.